Постанова

від 04.02.2013 по справі 19/083-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р. Справа№ 19/083-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький завод продтоварів»

на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2012 р.

у справі №19/083-12 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Інвестсервіс»

до Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький завод продтоварів»

про стягнення 51029,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Інвестсервіс» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький завод продтоварів» про стягнення суми наданої фінансової допомоги в розмірі 50000,00 грн. та пені в розмірі 1029,00 грн.

15.11.2012 р. позивачем було подано уточнення позовних вимог, в якому останній просив стягнути з відповідача суму наданої фінансової допомоги в розмірі 50000,00 грн. та штрафу в розмірі 6000,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.12.2012 року у справі №19/083-12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. заборгованості, 500,00 грн. штрафу, 1451,42 грн. судового збору. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 04.12.2012 року Приватне акціонерне товариство «Переяслав-Хмельницький завод продтоварів» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.12.2012 року у справі №19/083-12 в частині стягнення заборгованості в розмірі 50000,00 грн., 500,00 грн. штрафу та 1451,42 грн. судового збору і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення не надано належної юридичної оцінки матеріалам справи та неправильно застосовано норми чинного законодавства, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 04.02.2013 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 р. розгляд справи вже відкладався, явка сторін обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

08.12.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Інвестиційна компанія «Інвестсервіс» (позикодавець) та Приватним акціонерним товариством «Переяслав-Хмельницький завод продтоварів» (позичальник) було укладено Договір № 12/11 ФД поворотної фінансової допомоги, пунктами 1.1, 3.1, 5.1 та 7.1 якого передбачено, що позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням. Сума допомоги становить 50000,00 грн. Фінансова допомога надається на термін до 01.09.2012 р. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої обов'язки за договором в частині надання відповідачу фінансової допомоги у розмірі 50000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 453 від 09.12.2011 р.

Позивач стверджує, що відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 50000,00 грн. заборгованості.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктами 6.1, 6.2 та 5.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути одержану суму фінансової допомоги в строк, визначений п. 5.1 договору. Фінансова допомога повертається позичальником продукцією або грошовими коштами, починаючи з вересня 2012 року. Фінансова допомога надається на термін до 01.09.2012 р.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що п. 6.2. Договору №12/11ФД поворотної фінансової допомоги від 08.12.2011 р. передбачено можливість повернення фінансової допомоги продукцією. Проте, колегія суддів вважає вказані твердження безпідставними, враховуючи, що зазначеним пунктом договору встановлено, що фінансова допомога повертається позичальником продукцією або грошовими коштами, тобто прямої вказівки на повернення фінансової допомоги саме продукцією в договорі не передбачено. Крім того, жодних документів щодо зміни та продовження терміну повернення фінансової допомоги чи щодо визначення порядку повернення фінансової допомоги, підписаних повноважними представниками сторін до матеріалів справи не надано.

Враховуючи відсутність доказів повернення позивачу коштів у розмірі 50000,00 грн. та приймаючи до уваги заперечення позивача проти повернення відповідачем фінансової допомоги готовою продукцією, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині стягнення 50000,00 грн. суми наданої фінансової допомоги є обгрутнованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6000,00 грн., нарахованого за період з 01.10.2012 р. по 12.10.2012 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що в разі неповернення фінансової допомоги до 01.10.2012 р. позичальник сплачує штраф у розмірі 1% від суми позички за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзацом 2 частини 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, безпідставним є нарахування позивачем штрафу за кожен день прострочення платежу, оскільки такі нарахування можуть стосуватись лише пені.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає правомірним нарахування штрафу у розмірі 1% від суми невиконаного зобов'язання, тобто суми позики, що становить 500,00 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 500,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

Посилання скаржника на порушення норм чинного законодавства, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи. Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідача взагалі не зазначено які саме норми матеріального права порушив суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 04.12.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький завод продтоварів» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 04.12.2012 р. у справі №19/083-12 залишити без змін.

Справу №19/083-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.