Рішення

від 04.10.2012 по справі 5009/3242/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 19/48/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.12 Справа № 5009/3242/12

За позовом Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»(04050, м. Київ, вул. Артема, 60) в особі філії «Запорізьке РУ»Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»(69000, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»(69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9; 69037, м. Запоріжжя, а/с 411)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство «ВДВ-Бізнес»(69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9 )

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Давиденко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Буцикін О.В. - представник за довіреністю № б/н від 21.09.12.

від відповідача: Шестопалов О.В. -представник за довіреністю № 1 від 29.08.12.

від третьої особи: Верещагін М.В. -представник за довіреністю № б/н від 24.01.12.

Рішення прийнято 04.10.12., після оголошеної на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні перерви, з 02.10.12. по 04.10.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 23.08.12. звернулось Публічне акціонерне товариство «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»в особі філії «Запорізьке РУ «Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»про звернення стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кірова, 47 та складається з комплексу будівель і споруд: склад -літ. А, загальною площею 259, 6 кв. м; адміністративна будівля -літ. Н-2, загальною площею 231, 9 кв. м; вбиральня-душ -літ. М, загальною площею 9,7 кв. м. та передане в іпотеку згідно Договору наступної іпотеки № 04131/0308 від 07.03.08., в рахунок погашення боргу за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 445-01-07 від 26.12.07., яка станом на 05.12.11. становить -4064598,21 грн., з яких заборгованості за кредитом -1900000,00 грн., заборгованості за процентами -1613290,38 грн., комісії -3800, 00 грн., пені - 173637,28 грн., інфляційних витрат -263150,00 грн., 3 % річних -110720,55 грн., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що буде визначена у порядку виконавчого провадження, станом на день підписання Договору наступної іпотеки № 04131/0308 від 07.03.08., укладеного між ВАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»та ТОВ «КАТАРИНА ЛТД».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватне підприємство «ВДВ-Бізнес»в порушення умов Договору про відновлювальну кредитну лінію № 445-01-07 від 26.12.07. та чинного законодавства України не виконало свої зобов'язання перед позивачем по сплаті заборгованості за кредитом, внаслідок чого у Приватного підприємства «ВДВ-Бізнес»виникла заборгованість, в зв'язку з чим, позивач просить звернути стягнення цієї суми заборгованості на предмет іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.08.12. порушено провадження у справі № 5009/3242/12, справі присвоєно номер провадження 19/48/12, судове засідання призначено на 13.09.12. о 10-15; на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство «ВДВ-Бізнес».

Представник відповідача в судове засідання 13.09.12. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 28.08.12 не виконав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.08.12. розгляд справи № 5009/3242/12 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 02.10.12. о 11-40.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 02.10.12. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачу ознайомитись з матеріалами справи та зібрати документи, що підтверджують право власності на предмет іпотеки.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 02.10.12. заперечили проти задоволення судом клопотання відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.12. о 12-30.

Представник позивача в судовому засіданні 04.10.12. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.10.12. заперечив проти задоволення позову, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказав, що позовні вимоги банку є нормативно та документально необґрунтованими, в зв'язку з тим, що 22.01.09. приватним нотаріусом Білоусовим О.І. було здійснено виконавчий напис щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за № 382 від 04.03.09.

Також, відповідач у своєму відзиві вказує на те, що Відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачем надано суду лист № 3705-2/11 від 04.10.12. Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області де зазначено, що станом на 04.10.12. на виконанні Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області знаходиться виконавчий лист, за виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчого напису № 382, вчиненого 22.01.09. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І., про звернення стягнення на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кірова, буд. 47, що належить на праві власності ТОВ «КАТАРИНА ЛТД»для задоволення вимог ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»на загальну суму 2066389,32 грн.

Таким чином, відповідач вказує на те, що Відділом примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області виконуються виконавчі дії щодо звернення стягнення на заставлене майно.

Представник позивача заперечив проти тверджень відповідача, викладених у письмовому відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.12. о 16-00 год.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5009/3242/12.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2. ст. 345 Господарського кодексу України (далі -ГК України), кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

26.12.07. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізького Регіонального управління»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»(далі -Кредитодавець) та Приватним підприємством «ВДВ-Бізнес»(далі -Позичальник) укладено Договір про відновлювальну кредитну лінію № 445-01-07 (далі -Договір кредиту)

Відповідно до п. 1.1 Договору кредиту в редакції Додаткової угоди № 2 від 04.07.08. передбачено, що Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1900000,00 грн., а Кредитодавець зобов'язується повернути отриманні в рахунок кредитної лінії грошові кошти, згідно графіку зниження ліміту з кінцевим строком погашення до 26.12.09. та оплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 20 % річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункту «г», «д»п. 3.1 цього Договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі).

Пунктом 1.2 Договору кредиту, встановлено, що протягом строку, вказаного в п. 2.1 цього Договору, Позичальник має право неодноразово повертати Банку отримані по кредитній лінії кошти повністю або частково, отримувати зі згоди Банку кредитні кошти таким чином, щоб загальний розмір виданих Позичальнику кредитних коштів, а саме: головної судної заборгованості Позичальника, в кожний момент часу складав не більше загальної суми кредитної лінії, вказаній в п. 1.1 цього Договору, з урахуванням вимог встановлених в Графіку зниження ліміту.

Видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 26.12.07. по 25.12.09. по письмовим заявкам Позичальника зі згоди Банка, шляхом перерахування їх з судного на поточних рахунок Позичальника, якщо інше не вказано у письмовій заявці (п. 2.1 Договору кредиту).

26.12.07. Приватним підприємством «ВДВ-Бізнес»подано Відкритому акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізького РУ»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»письмову заявку № 162 від 26.12.07. з проханням переказу грошових коштів в розмірі 1900000,00 грн. для придбання холодильного обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством «ВДВ-Бізнес»було отримано від Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізького РУ»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»грошові кошти за Договором кредиту в розмірі 1900000,00 грн., про що свідчить меморіальний ордер № 3863530 від 26.13.07.

Згідно з п. 2.4 Договору кредиту зазначено, що Позичальник взяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти банку в строк до 26.12.09., шляхом перерахування грошових коштів на судний рахунок, згідно графіку зниження ліміту.

Відповідно до графіку зниження ліміту по відновлювальній кредитній лінії (далі -графік), що є Додатком № 1 до Договору кредиту встановлено, що строк дії ліміту: до 30.11.09. та до 26.12.09. з сумою ліміту 950000,00 грн. та 950000,00 грн., відповідно.

Платежі, згідно графіку по відновлювальній кредитній лінії, підлягають сплаті у повному обсязі.

Згідно з п. 4.1 Договору кредиту вказано, що Позичальник зобов'язується використовувати кредитні кошти, отримані по цьому Договору, на поповнення оборотних коштів.

Відповідно до п. 5.1 Договору кредиту, забезпечення виконання зобов'язань по Договору кредиту є іпотека комплексу будівель та споруд промислової бази (нерухоме майно літ. А, літ. М, літ. Н-2), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кірова, 47, та належить ПП «ВДВ-Бізнес»на праві власності, з погодженою залоговою вартістю 2809546,00 грн.

Як зазначає позивач, Приватним підприємством «ВДВ-Бізнес»не було здійснено жодного погашення по тілу кредиту.

В період з 26.12.07. по 04.12.11. позивачем було нараховано Приватному підприємству «ВДВ-Бізнес»1847805,39 грн. -процентів за користування кредитними коштами, з яких Позичальником було погашено суму в розмірі 234515,01 грн. та нараховано 7 600,00 грн. -комісії, з яких було погашено 3 800,00 грн.

Таким чином, з пояснень позивача вбачається, що заборгованість Позичальника за Договором кредиту № 445-01-07 від 26.12.07. перед Кредитодавцем становить: 1900000,00 грн. -заборгованість за кредитом; 1613290,38 грн. -заборгованості за процентами; 3800,00 грн. -комісії.

В забезпечення виконання зобов'язань, 07.03.08. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізького РУ»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»укладено Договір наступної іпотеки № 04131/0308, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»передало Відкритому акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізького РУ»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»майно, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих Приватному підприємству «ВДВ_Бізнес»за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 445-0107 від 26.12.07.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що Приватним підприємством «ВДВ-Бізнес»не сплачено заборгованості по сумі кредиту, нарахованих процентах та комісії, чим порушено умови Договору кредиту та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим, на виконання умов Договору наступної іпотеки № 04131/0308 від 07.03.08., позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»про звернення стягнення заборгованості на майно відповідача, що є предметом іпотеки.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 8.5 Договору кредиту встановлено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, з наведеного вбачається, що термін дії Договору не сплив, на час виконання зобов'язань діяв та діє, в зв'язку з неповним виконанням Приватним підприємством «ВДВ-Бізнес»своїх зобов'язань що сплати заборгованості за Договором кредиту.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором кредиту позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу на виконання умов Договору кредиту було надано грошові кошти на загальну суму 1900000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приватне підприємство «ВДВ-Бізнес», в порушення умов Договору кредиту, заборгованість за кредитом у встановлений Договором строк не здійснив, внаслідок чого, заборгованість Приватного підприємства «ВДВ-Бізнес»перед позивачем за Договором кредиту становить 1900000,00 грн.

Також, відповідно до п. 3.1 Договору кредиту в редакції додаткової угоди № 2 від 04.07.08., Кредитодавцем нараховано Позичальнику проценти за прострочення кредитного зобов'язання в розмірі 1613290,38 грн. (з урахуванням часткової сплати в розмірі 234515,01 грн.).

Пунктом 3.1 Договору кредиту в редакції Додаткової угоди № 2 від 04.07.08. передбачено, що Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту по процентним ставкам: 17 % річних за період з 26.12.07. по 21.04.08.; 18 % річних за період з 21.04.08. по 04.07.08.; 20 % річних (в розмірі, вказаному в п. 1.1 Договору кредиту) за період з 04.07.08. до строку повернення кредиту, вказаному в п. 2.4 цього Договору.

Крім того, відповідно до п. 2.5 Договору кредиту, Кредитодавцем нараховано Позичальнику комісію в розмірі 3800,00 грн. (з урахуванням часткової сплати в розмірі 3800,00 грн.).

Приписами п. 2.5 Договору кредиту встановлено, що Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за надання та управління кредитною лінією у розмірі 3800,00 грн./0,2 % від суми ліміту кредитної лінії, встановленої в п. 1.1 Договору кредиту, щорічно, а саме: за період з моменту надання кредиту до 26.12.08. -в строк до 27.12.07. та за період з 26.12.08. по 26.12.09. -в строк до 27.12.07.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з наведеного вбачається, що Позичальником умови Договору кредиту не виконані належним чином, в зв'язку з чим, у Приватного підприємства «ВДВ-Бізнес»виникла заборгованість перед Кредитодавцем, а саме: 1900000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1613290,38 грн. -проценти за прострочення кредитного зобов'язання, 3800,00 грн. -комісія.

В зв'язку з тим, що Приватне підприємство «ВДВ-Бізнес»припустилось прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 110720,55 грн. -3 % річних та 263150,00 грн. -втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції в сумі 263150,00 грн. та 3 % річних в сумі, суд вважає, що позивачем вірно здійснено нарахування зазначених сум.

Крім того, позивач на підставі п. 7.1 Договору кредиту нарахував суму пені в розмірі 173637,28 грн.

Пунктом. 7.1 Договору сторони передбачили, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає його вірним.

З огляду на вищевикладене, факт порушення Приватним підприємством «ВДВ-Бізнес»умов, визначених змістом зобов'язання (Договір про відновлювальну кредитну лінію № 445-01-07 від 26.12.07.), господарський суд вважає доведеним та підтвердженим матеріалами справи.

Таким чином, загальна сума заборгованості Приватного підприємства «ВДВ-Бізнес»перед Публічним акціонерним товариством «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»в особі філії «Запорізьке РУ»Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», складає 4067598,21 грн., а саме: 1900000,00 грн. -заборгованості за кредитом, 1613290,38 грн. -заборгованості за процентами, 3800, 00 грн. -комісії, 173637,28 грн. -пені, 263150,00 грн. -інфляційних витрат, 110720,55 грн. -3 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору кредиту, 07.03.08. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізького РУ»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(далі -Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»(далі -Іпотекодавець) укладено Договір наступної іпотеки № 04131/0308 (далі -Договір іпотеки).

Відповідно до п. 1 Договору іпотеки зазначено, що Іпотекодавець передає в наступну іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно (комплекс будівель і споруд), розташоване за адресою: Запорізька область, вул. Кірова, буд. 47; літ. А (склад, загальна площа 259,6 кв.м), літ. Н-2 (адміністративна будівля, загальна площа 231,9 кв.м), літ. М (вбиральня-душ, загальна площа 501,2 кв.м) (далі -майно).

Пунктом 2 Договору іпотеки встановлено, що зазначене майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 445-0107 від 26.12.07., на суму 1900000,00 грн., укладений з Приватним підприємством «ВДВ-Бізнес», строком до 26.12.09., а також сплати відсотків за користування Кредитними ресурсами, виходячи з наступних кредитних ставок: 17 % річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту; 25,5 % річних за період зі строку повернення кредиту за умовами кредитного Договору до дня фактичного погашення кредиту, а також комісійної винагороди, неустойки за цим Договором або за кредитним Договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих про строчкою платежів за вищезазначеними Договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави, в повному обсязі, в тому числі витрати за виконавчим написом, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Узгоджена сторонами вартість предмету наступної іпотеки становить 2809546,00 грн. (п. 3 Договори іпотеки).

Згідно з п. 8.4.3 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет наступної іпотеки, відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим Договором, вони не будуть виконані.

За вибором Іпотекодержателя застосовується такий спосіб звернення стягнення на предмет наступної іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, як рішення суду (п. 11.1 Договору іпотеки).

Пунктом 17 Договору іпотеки встановлено, що цей Договір набуває чинності після його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням.

З матеріалів справи вбачається, що Договір іпотеки був зареєстрований в реєстрі за № 1665, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Пізняк О.С.

Термін дії Договору іпотеки не сплив, на час виконання зобов'язань діяв та діє, в зв'язку з неповним виконанням боржником своїх зобов'язань.

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до с. 572 Цивільного кодексу України вказано, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 19 Закону України «Про заставу»встановлено, що в рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодуваня збитків, завданих прострочкою виконання.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про заставу»вбачається, що заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно, визначень, що містяться у Законі України «Про іпотеку»вбачається, що:

- іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом;

- іпотекодавець -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

- іпотекодержатель -кредитор за основним зобов'язанням.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить Іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо Іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене Іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено Законом (приписи ст. 5 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку»вказано, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Основним зобов'язанням, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», є зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання иісї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу Приватного підприємства «ВДВ-Бізнес»та Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»надсилались листи № 5458 від 06.11.08. та № 6178 від 02.12.08. з вимогою сплатити борг за прострочені проценти.

Крім того, позивач попередив Товариство з обмеженою відповідальністю що з метою задоволення кредиторських вимог, Кредитодавець буде змушений розпочати дії по примусовому стягненню заборгованості включаючи звернення стягнення на майно Іпотекодавця. Але вказані вище листи були залишені Товариством з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»та Приватним підприємством «ВДВ-Бізнес»без відповіді та задоволення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були дотриманні вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку»щодо направлення повідомлення про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору.

Частиною 1 ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»не виконує покладені на нього зобов'язання за Договором наступної іпотеки № 04131/0308 від 07.03.08., позивач на підставі ст. 589 Цивільного кодексу України та положень Договору наступної іпотеки № 04131/0308 від 07.03.08. отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 31.05.10. господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі 21/157/10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.10. у справі № 21/157/10 Публічне акціонерне товариство «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»було визнано кредитором у справі № 21/157/10.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.12. провадження у справі № 21/157/10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»припинено.

30.08.12. господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі № 5009/2904/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.12., в зв'язку з відкликанням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»про порушення справи про банкрутство, провадження у справі № 5009/2904/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»припинено.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника.

Таким чином, під грошовими зобов'язаннями слід розуміти -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового Договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника -юридичної особи, що виникли з такої участі.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 583 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель)

Приписами ст. 1 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника.

Відповідно до приписів ч.ч. 3, 7 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначено, що необхідною ознакою набуття статусу кредитора є наявність саме грошових зобов'язань.

Однак, договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, а тому іпотекодержатель має право, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, з наведеного вбачається, що вимоги позивача не є грошовими вимогами в розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 18.03.08. у справі №7-5/297-06-7817.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та визначити початкову ціну продажу предмета іпотеки в порядку виконавчого провадження, в зв'язку з чим суд встановив наступне:

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку»передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги Іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови Іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед Іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»зазначено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) -це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських а річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в країні.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Враховуючи те, що майно реалізується в примусовому порядку, вартість предмета іпотеки визначається суб'єктом оціночної діяльності, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»за ринковими цінами, що діють на день реалізації та визначення вартості майна, що передбачено ст.ст. 54, 58, 63 Закону України «Про виконавче провадження», які визначають порядок примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.04.12. у справі № 5016/1786.

Щодо посилань відповідача на те, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області знаходиться виконавчий лист, за виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчого напису № 382, вчиненого 22.01.09. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І., про звернення стягнення на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кірова, буд. 47, що належить на праві власності ТОВ «КАТАРИНА ЛТД»для задоволення вимог ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»на загальну суму 2066389,32 грн., суд встановив наступне:

Представником позивача в судовому засіданні 04.10.12. було надано суду постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.10. у справі № 8/138/10, відповідно до якої вбачається, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І. від 22.01.09., зареєстрований в реєстрі за № 382, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Вказана вище постанова оскаржена не була та набрала законної сили 07.09.10. Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами спростовуються заперечення відповідача, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів виконання зобов'язання за Договором іпотеки відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, враховуючи факт невиконання з боку Приватного підприємства «ВДВ-Бізнес» свого зобов'язання за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 445-01-07 від 26.12.07. в частині повернення кредитних коштів та процентів позивачу, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»в особі філії «Запорізького Регіонального управління»Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»щодо звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 4064598,21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»в особі філії «Запорізьке РУ»Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна (згідно Договору наступної іпотеки № 04131/0308 від 07.03.08., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пізняк О.С. за реєстровим № 1665), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9; 69037, м. Запоріжжя, а/с 411, код ЄДРПОУ 35719018), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кірова, 47 та складається з комплексу будівель і споруд: склад -літ. А, загальною площею 259, 6 кв. м; адміністративна будівля -літ. Н-2, загальною площею 231, 9 кв. м; вбиральня-душ -літ. М, загальною площею 9,7 кв. м., в межах стягнення заборгованості за кредитом -1900000 (один мільйон дев'ятсот тисяч) грн., заборгованості за процентами -1613290 (один мільйон шістсот тринадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 38 коп., комісії -3800 (три тисячі вісімсот) грн., пені -173637 (сто сімдесят три тисячі шістсот тридцять сім) грн. 28 коп., інфляційних витрат - 263150 (двісті шістдесят три тисячі сто п'ятдесят) грн., 3 % річних -110720 (сто десять тисяч сімсот двадцять) грн. 55 коп., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що буде визначена у порядку виконавчого провадження.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТАРИНА ЛТД»(69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9; 69037, м. Запоріжжя, а/с 411, код ЄДРПОУ 35719018) на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»(04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) в особі філії «Запорізьке РУ» Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»(69000, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, код ЄДРПОУ 25821086) 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. -судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.12.

Суддя І.В. Давиденко