Рішення

від 29.11.2012 по справі 5021/1557/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.12 Справа № 5021/1557/12.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М. розглянувши матеріали справи №5021/1557/12

за позовом: публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми

до відповідача: приватного виробничого підприємства "Валео+", м. Суми

про стягнення 19 880 грн. 31 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Паламаренко Т.І. (довіреність № 15-8865 від 08.11.2012року);

від відповідача: Кіптенко Н.Г. (довіреність від 24.07.2012року),

Оніщенко В.П. (довіреність від 01.11.2012року);

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 22 350 грн. 35 коп., в тому числі 18 775 грн. 94 коп. заборгованості за поставлену продукцію відповідно до укладеного між сторонами договору № ДЕХ 03-6/09-2010 від 06.09.2010року, 1 433 грн. 96 коп. 3% річних, 2 140 грн. 45 коп. інфляційних збитків.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 25 від 01.11.2012року, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

26.11.2012року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 19 880 грн. 31 коп., в тому числі 18 775 грн. 94 коп. заборгованості за поставлену продукцію відповідно до укладеного між сторонами договору № ДЕХ 03-6/09-2010 від 06.09.2010року, 935 грн. 39 коп. 3% річних, 168 грн. 98 коп. інфляційних збитків.

Суд, враховуючи право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає подану заяву до розгляду.

Позивач подав додаткові пояснення в обгрунтування позовних вимог з урахуванням заперечень відповідача.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позовних вимог заперечує.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

06.09.2010року між сторонами було укладено договір № ДЕХ 03-6/09-2010 відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а останній - прийняти та оплатити на умовах визначених договором продукцію у кількості та за якістю, характеристики яких визначені у специфікації № 1 до договору.

Загальна вартість договору становить 4 077 600 грн. 00 коп. Поставка товару здійснюється згідно з графіком залізничним транспортом на підставі письмових заявок відповідача. Відпуск партії товару здійснюється протягом 14 днів з моменту отримання позивачем оплати в розмірі 100 % вартості товару. Строк поставки товару-вересень 2010 року-серпень 2011 року, але не раніше отримання попередньої оплати (п.п. 3.1., 2.1, 2.2., 2.3. договору).

Матеріалами справи, зокрема, письмовими заявками відповідача на відпуск продукції, накладними, рахунками - фактури підтверджується факт виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки товару на загальну суму 717 259 грн. 55 коп. (а.с. 14-31).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару не виконав та станом на 16.10.2012року заборгованість останнього перед позивачем становить 18 775 грн. 94 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що заявлені в позовній заяві вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню оскільки відповідно до вимог ст. 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Відповідна претензія №15-8260 від 12.10.2012року підписана з боку позивача особою, яка не має на це повноважень, а тому відповідно не спричиняє юридичних наслідків. Окрім того, відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Відповідач одержав претензію 17.10.2012 року, при тому, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 22.10.2012року, чим позбавив відповідача можливості у досудовому порядку врегулювати спір.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги вищезазначену позицію відповідача з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2 договору визначено умови оплати товару, зокрема, відповідач здійснює попередню оплату товару в розмірі 100% вартості договору та вартості послуг перевезення залізничним транспортом наступним чином: платежами в розмірі 100% вартості партії товару та вартості послуг перевезення залізничним транспортом, зазначених в рахунку протягом 3 днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Обмеження у праві на судовий захист фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Крім того, в обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що листом № 20 від 10.09.2012року позивачу було повідомлено, що між ПВП «ВАЛЕО+» та ПАТ «СУМИХІМПРОМ» існує дебіторська заборгованість у розмірі 968 267 грн. 43 коп. та кредиторська заборгованість у розмірі 965 135 грн. 57 коп., в зв'язку з чим запропоновано здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку заборгованості на суму 965 135 грн. 57 коп. Листом №08-7511 від 17.09.2012 року позивач надіслав підписані акти звіряння за період 01.01.2012року - 10.09.2012року, чим підтвердив існування заборгованості на користь ПВП «ВАЛЕО+» станом на 10.09.2012року. Листом № 24 від 26.09.2012року відповідач повторно звернувся до позивача з пропозицією здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку заборгованості на суму 965 135 грн. 57 коп. Зважаючи на існування протягом тривалого часу взаємної заборгованості, відповідач розраховував, що розрахунки з позивачем будуть проведені шляхом взаємозаліку заборгованості.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011року було порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції", м. Київ про банкрутство публічного акціонерного товариства "Сумихімпром". Пунктом 5 зазначеної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

21 лютого 2012року в газеті «Голос України» № 33 (5283) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ «СУМИХІМПРОМ».

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З посиланням на зазначену норму, у відповідь на лист відповідача № 24 від 26.09.2012року, позивач листом від 16.10.2012року повідомив про те, що не має можливості та законних підстав для здійснення розрахунків шляхом проведення взаємозаліку.

В даному випадку, оскільки ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011року було порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", відповідачем вимоги, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство не заявлені, а відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такі вимоги є погашеними, господарський суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на взаємозалік заявленого до стягнення боргу.

Враховуючи викладені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач, в свою чергу, доказів оплати в повному обсязі отриманого товару або обгрунтованих заперечень проти позовних вимог не подав, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 18775 грн. 94 коп. заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно з поданим розрахунком, інфляційні збитки складають 168 грн. 98 коп., 3% річних - 935 грн. 39 коп. за період з 19.03.2011року по 14.11.2012року.

Враховуючи, що право позивача на стягнення 3 % річних та інфляційних збитків в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача відповідно 935 грн. 39 коп. 3% річних, 168 грн. 98 коп. інфляційних збитків.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного виробничого підприємства "Валео+" (вул. Кіровоградська, буд. 2, офіс 208, м. Суми, код ЄДРПОУ 31548282) на користь публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, код ЄДРПОУ 05766356) 18 775 грн. 94 коп. заборгованості, 935 грн. 39 коп. 3% річних, 168 грн. 98 коп. інфляційних збитків, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.12.2012р.

СУДДЯ І.В.ЗАЙЦЕВА