Постанова

від 23.01.2013 по справі 5021/1557/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа № 5021/1557/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного виробничого підприємства «Валео+», м. Суми (вх. № 3956 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 29 листопада 2012 року по справі № 5021/1557/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми

до Приватного виробничого підприємства «Валео+», м. Суми

про стягнення 19880,31 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 18775,94 грн. заборгованості, 935,39 грн. 3 % річних, 168,98 грн. інфляційних збитків, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.11.2012 року (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного виробничого підприємства «Валео+» на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» 18775,94 грн. заборгованості, 935,39 грн. 3 % річних, 168,98 грн. інфляційних збитків та 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач, ПАТ «Валео+», з даним рішенням не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2012 року в частині стягнення 935,39 грн. 3% річних, 168,98 грн. інфляційних збитків та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що на його думку господарським судом при прийняті оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки викладені в ньому. Не відповідають обставинам справи.

Позивач, ПАТ «Сумихімпром», надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2012 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи належне повідомлення представників сторін про час та місце засідання суду та те, що явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 06.09.2010 року між ПАТ «Сумихімпром» (постачальник - позивач по справі) та ПВП «Валео+» (покупець - відповідач по справі) було укладено договір №ДЕХ 03-6/09-2010, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а останній - прийняти та оплатити на умовах визначених договором продукцію у кількості та за якістю, характеристики яких визначені у специфікації №1 до договору.

Пунктом 2 договору визначені умови поставки, згідно якого поставка товару здійснюється згідно з графіком залізничним транспортом на підставі письмових заявок відповідача. Відпуск партії товару здійснюється протягом 14 днів з моменту отримання позивачем оплати в розмірі 100 % вартості товару. Строк поставки товару вересень 2010 року - серпень 2011 року, але не раніше отримання попередньої оплати.

Загальна вартість договору становить 4 077 600,00 грн.

Позивач, ПАТ «Сумихімпром», свої зобов'язання за вказаним договором щодо поставки товару на загальну суму 717 259,55 грн. виконав, що підтверджується зокрема, письмовими заявками відповідача на відпуск продукції, накладними, рахунками-фактури (а.с. 14-31).

Проте, відповідач ПВП «Валео+» свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим станом на 16.10.2012 року у останнього перед позивачем виникла заборгованість, яка становить 18 775,94 грн.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавств, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач, в свою чергу, доказів оплати в повному обсязі отриманого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не подав, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ПВП «Валео+» на користь позивача ПАТ «Сумихімпром» основної заборгованості в розмірі 18 775,94 грн. Відповідач погоджується з рішенням в цій частині та не оскаржує його.

Щодо оскарження рішення господарського суду Сумської області в частині стягнення суми 3% річних та інфляційних збитків, то колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач зазначає, що листом №20 від 10.09.2012 року бухгалтера позивача було повідомлено, що між ПВП «Валео+» та ПАТ «Сумихімпром» існує дебіторська заборгованість у розмірі 968 267,43 грн. та кредиторська заборгованість у розмірі 965 135,57 грн., в зв'язку з чим запропоновано здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку заборгованості на суму 965 135,57 грн.

Листом №08-7511 від 17.09.2012 року позивач надіслав підписані акти звіряння за період 01.01.2012 року - 10.09.2012 року, чим підтвердив існування заборгованості на користь ПВП «Валео+» станом на 10.09.2012 року.

Листом №24 від 26.09.2012 року відповідач повторно звернувся до позивача з пропозицією здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку заборгованості на суму 965 135,57 грн.

У відповідь, 16.10.2012 р. позивач своїм листом №21-8323 повідомив, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 р. було порушено провадження у справі №5021/2509/2011 за заявою ТОВ «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції», м. Київ про банкрутство ПАТ «Сумихімпром». Пунктом 5 зазначеної ухвали було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 21.02.2012 р. в газеті «Голос України» № 33 (5283) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ «Сумихімпром».

Зважаючи на існування протягом тривалого часу взаємної заборгованості, відповідач розраховував, що розрахунки з позивачем будуть проведені шляхом взаємозаліку заборгованості. Але, позивач, на думку відповідача, проявив недобросовісність у відносинах з ПВП «Валео+», скориставшись необізнаністю відповідача, який своєчасно не заявив своїх вимог в рамках порушеної справи про банкрутство.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, позивач, направляючи на адресу відповідача свій лист від 16.10.2012 р. і повідомляючи про те, що не має можливості та законних підстав для здійснення розрахунків шляхом проведення взаємозаліку, діяв цілком в межах Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, як вже було зазначено, 21.02.2012 р. в газеті «Голос України» було опубліковане відповідне оголошення щодо порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Сумихімпром». Зазначене оголошення було доступне для всіх кредиторів ПАТ «Сумихімпром», але відповідач з невідомих причин проігнорував його і не використав своє право на включення його вимог до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, господарський суд Сумської області цілком правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача відповідно 935,39 грн. 3% річних та 168,98 грн. інфляційних збитків.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2012 року по справі №5021/1557/12 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Валео+» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2012 року у справі № 5021/1557/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 23.01.2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.