Постанова

від 04.12.2012 по справі 5027/551/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.12 Справа № 5027/551/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Сторожинецької міської ради

на рішення господарського суду Чернівецької області від 16.10.2012р.

у справі № 5027/551/2012

за позовом Сторожинецького державного малого комунального підприємства «Міська тепломережа», м.Сторожинець

до Сторожинецької міської ради, м.Сторожинець

про стягнення заборгованості в сумі 161110,94 грн. ,

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від позивача -не з»явився

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.10.2012р. у справі № 5027/551/2012 (суддя Паскарь А.Д.) задоволено позов Сторожинецького державного малого комунального підприємства «Міська тепломережа», м.Сторожинець та стягнуто з Сторожинецької міської ради, м.Сторожинець 161 110,94 грн. основного боргу та 3223,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -Сторожинецька міська рада подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки у 2010 році позивачу було перераховано 20000,00 грн. для підтримання фінансового стану комунального підприємства, а саме для оплати послуг водопостачання, які надавались іншим комунальним підприємством «Сторожинецьке ЖКГ», що підтверджується випискою по рахунку Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль». Тому, на думку скаржника, даний платіж не є оплатою різниці в тарифах, а отже позивач пропустив строк позовної давності.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Протягом 2006-2008 років Сторожинецьке ДКМП «Міська тепломережа», як виробник комунальних послуг із теплопостачання, забезпечувало теплом населення м. Сторожинець.

Рішенням Сторожинецької міської ради № 03/7-389 від 13.12.2006 були встановлені економічно обґрунтовані тарифи на теплопостачання для населення в розмірі 3,95 грн. за 1 м кв. загальної площі.

Рішенням VII сесії Сторожинецької міської ради V скликання від 20.12.2006 № 267/07-2006 були внесені зміни до вищезазначеного рішення та встановлено тарифи для населення на послуги в розмірі 3,00 грн. за 1 м кв.

Частиною першою пункту 2 статті 31 Закону Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Закону органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Як зазначено у п. 6 Закону, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Матеріалами справи підтверджено, що різниця в тарифі за опалювальний сезон 2006-2007 складає 220239,91 грн., а за опалювальний сезон 2007-2008 -156871,03 грн.

Вказані суми відповідачем визнані, про що свідчать часткові проплати позивачеві, які підтверджуються банківською випискою, доданою до матеріалів справи.

Твердження відповідача про те, що позивач з 2007 року до 23.01.2012 із претензіями щодо відшкодування різниці в тарифах на послуги теплопостачання не звертався, у зв'язку з чим пропустив строк позовної давності, є безпідставними, оскільки із банківських виписок вбачається, що протягом 2007-2010 років відповідач здійснював проплати на відшкодування різниці в тарифах.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, строк позовної давності не закінчився, оскільки він переривався.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову з покладенням судових витрат на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 16.10.2012р. у справі № 5027/551/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «05»грудня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.