Рішення

від 16.08.2012 по справі 0803/202/2012

ВЕЛИКОБІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

0803/202/2012

16.08.2012

2/0803/63/2012

Справа № 0803/202/2012

№ 2/0803/63/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

при секретарі Юхник С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Гагаріна», третя особа: відділ Держкомзему в Великобілозерському районі Запорізької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання приведення її в рівноцінний стан, що мав місце до передачі в оренду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Гагаріна»(далі -ТОВ «Імені Гагаріна»), третя особа: відділ Держкомзему у Великобілозерському районі Запорізької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання приведення її в рівноцінний стан, що мав місце до передачі в оренду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником земельної ділянки площею 11,2147 га, яка розташована та території Трудової сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. 25.08.2005 року між ним та ТОВ «Імені Гагаріна»був укладений договір оренди даної земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до умов зазначеного договору оренди, термін його дії складає 5 років з моменту державної реєстрації. 27.10.2006 року вказаний договір було зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування на умовах оренди. Отже, термін дії договору закінчився 27.10.2011 року. Позивач чотири рази: 18.03.2011 року, 12.09.2011 року, 31.10.2011 року та 17.11.2011 року надсилав на адресу ТОВ «Імені Гагаріна»заяви, в яких повідомляв, що має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку, а тому не бажає продовжувати та переукладати договір оренди земельної ділянки. З цих підстав просив ТОВ «Імені Гагаріна»виконати умови договору оренди земельної ділянки та повернути належну йому земельну ділянку площею 11,2147 га в рівноцінному стані, що мав місце до передачі в оренду, при цьому оформити повернення земельної ділянки відповідним актом про передачу та прийом земельної ділянки, виділеної в натурі. На час звернення до суду зазначена земельна ділянка йому не повернута, відповідач продовжує самовільно використовувати її у власних цілях. Позивач вважає, що неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення йому земельної ділянки у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, свідчить про грубе порушення відповідачем його прав, як власника земельної ділянки.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши в процесі розгляду справи позовні вимоги, позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні належної йому на праві власності земельної ділянки площею 11,2147 га, кадастровий номер земельної ділянки 2321187400:06:005:0002, що розташована на території Трудової сільської ради Великобілозерського району Запорізької області, шляхом зобов'язання ТОВ «Імені Гагаріна»передати її позивачу та зобов'язати ТОВ «Імені Гагаріна»в десятиденний термін з дня набрання чинності судового рішення, привести зазначену земельну ділянку в рівноцінний стан, що мав місце до передачі в оренду, а також стягнути з ТОВ «Імені Гагаріна»понесені позивачем судові витрати в сумі 507 грн. 30 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі у зв'язку з неможливістю бути присутнім при розгляді справи за сімейних та виробничих обставин, повідомивши при цьому, що представництво його інтересів в суді буде здійснювати адвокат ОСОБА_2 Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.20).

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі договору-угоди від 20.10.2011 року (а.с.19), також не з'явився в судове засідання, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ТОВ «Імені Гагаріна»в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день та час судового засідання, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, із змісту якого вбачається, що 20 липня 2012 року уповноваженою за довіреністю Москаленко було отримано судове повідомлення про дату, час та місце розгляду цивільної справи. При цьому відповідачем було подано до суду письмові заперечення (а.с.40-43), відповідно до яких відповідач не визнає позовні вимоги, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства та умовам договору оренди земельної ділянки. При цьому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, відповідача послався на те, що обраний позивачем предмет позову, зокрема, повернення земельної ділянки та зобов'язання приведення її в рівноцінний стан, що мав місце до передачі в оренду, не відповідає встановленим ст. 16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, відповідач зазначив, що позивач отримав кошти за користування земельною ділянкою за період з 2006 року по 28 лютого 2013 року, доповнивши при цьому, що після щорічного встановлення нормативно-грошової оцінки земель, орендна плата за користування земельною ділянкою, яка отримана наперед, перераховується. На думку відповідача, отримання позивачем наперед коштів за користування земельною ділянкою, свідчить про намір останнього продовжити орендні відносини по 28 лютого 2013 року. Також відповідач звернув увагу на положення договору оренди та ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких, за умови належного виконання обов'язків, передбачених договором оренди, орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк, у цьому разі зацікавлена сторона по закінченню строку договору, повинна письмово повідомити другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк. 09 листопада 2011 року відповідачем було направлено для підписання на адресу позивача проект договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, що і попередній договір оренди, але позивач не підписав новий договір оренди земельної ділянки. Проте, заперечення щодо подальшого використання земельної ділянки відповідачем від позивача не надходили, позивач протягом місяця, після закінчення дії договору оренди земельної ділянки не здійснив ніяких заходів щодо повернення земельної ділянки із оренди, тобто фактично погодився на продовження строку договору оренди землі. Відповідач зазначив, що цільове призначення земельної ділянки, яка належить позивачу є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У відповідності до вимог Земельного кодексу України, товарне сільськогосподарське виробництво є підприємницькою діяльністю, яка може здійснюватися лише суб'єктами господарювання, проте позивач немає статус підприємця, тому у нього немає правового статусу для використання належної йому земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідач позов не визнає, заперечує проти його задоволення.

Представник третьої особи - відділу держкомзему у Великобілозерському районі Запорізької області будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи в судове засідання також не з'явився, причину та обставини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за відсутності представника третьої особи суду не надав.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Імені Гагаріна»про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання приведення її в рівноцінний стан, що мав місце до передачі в оренду підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі»закріплює норму, згідно якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 11,2147 га, розташованої на території Трудової сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 000956, виданим Великобілозерською райдержадміністрацією 17.07.2003 року та зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 552. Кадастровий номер земельної ділянки 2321187400:06:005:0002 (а.с.6).

25 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Імені Гагаріна»було укладено договір оренди земельної ділянки № 94, який 27.10.2006 року був зареєстрований Запорізькою регіональною філією Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру»в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею на умовах оренди за № 04.06.267.00029 (а.с.7-9).

Як вбачається із змісту п.п. 1.1-1.3 договору оренди земельної ділянки № 94 від 25.05.2005 року, цей договір є угодою сторін по взаємним зобов'язанням, відповідно до яких орендодавець (позивач) за плату передає, а орендар (відповідач) приймає у тимчасове володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для використання виключно згідно її цільовому призначенню - вирощування товарної сільськогосподарської продукції згідно сівозміни на умовах і в строк, обумовлений цим договором.

Орендодавець надає, а орендар приймає для здійснення підприємницької діяльності, на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 11,2147 га, яка розташована на контурі № 18, ділянка № 02 згідно із схемою поділу земель колишнього КСП імені Гагаріна Трудової сільської ради, та яка належить ОСОБА_1 на праві власності, згідно державного акту серії ЗП № 000956 від 17.07.2003 року (а.с.7).

Відповідно ж до умов пункту 2.1 договору оренди земельної ділянки № 94 від 25.08.2005 року, який набрав чинності з 27.10.2006 року, земельна ділянка передавалась в користування відповідачеві строком на п'ять років з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п.8.3 вказаного договору оренди земельної ділянки, однією з підстав припинення договору є закінчення його строку.

Правилами ч. 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, аналізуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що оскільки договір оренди земельної ділянки укладено строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, яку було проведено 27.10.2006 року, то строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 27 жовтня 2011 року.

Із змісту заяви позивача від 18.03.2011 року, яка була отримана відповідачем 18.03.2011 року та зареєстрована за № 88, вбачається, що позивач просить відповідача надати йому земельну ділянку в його особисте користування. При цьому доводить до його відома, що строк дії договору оренди спливає 27.10.2011 року (а.с.10). Листом-повідомленням від 12.09.2011 року та заявою від 31.10.2011 року, які отримані відповідачем відповідно 14.09.2011 року та 31.10.2011 року та зареєстровані за №№ 383, 492, позивач повідомляв відповідача, що у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди він немає наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки та вимагає від відповідача по справі повернути належну йому земельну ділянку після спливу строку договору оренди (а.с.11-12).

За змістом листа-заперечення від 17.11.2011 року, який того ж дня отримано відповідачем та зареєстровано за № 551 (а.с.86), позивач, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, заперечує проти поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Імені Гагаріна»та застерігає орендаря від проведення будь-яких польових робіт, зазначивши при цьому, що має намір самостійно обробляти належну йому земельну ділянку.

Аналізуючи зміст зазначених вище листів позивача, суд дійшов висновку, що позивач попереджав відповідача про своє небажання поновлювати договір оренди земельної ділянки на новий строк та просив відповідача виконати умови договору оренди щодо повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди.

За змістом п.2.2 договору оренди земельної ділянки № 94 від 25.08.2005 року, по закінчені строку договору, за умови належного виконання обов'язків, передбачених цим договором, орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк.

На виконання цього, 26.08.2011 року відповідачем на адресу позивача було направлено додаткову угоду № 3 від 22.08.2011 року до договору оренди земельної ділянки № 94, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.08.2011 року. Пункт 1 вказаного проекту додаткової угоди передбачає продовжити термін дії договору оренди до 27 жовтня 2016 року (а.с.45-46).

09.11.2011 року відповідачем було направлено на адресу позивача договір оренди землі від 28.10.2011 року з додатками, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.11.2011 року (а.с.48-54).

Судом з'ясовано, що вказана додаткова угода до договору оренди земельної ділянки та новий договір оренди земельної ділянки між сторонами не були укладені з причини відмови позивача продовжувати орендні відносини з відповідачем.

Необхідно зауважити, що змістом листів від 18.03.2011 року, 12.09.2011 року, 31.10.2011 року та 17.11.2011 року підтверджено, що позивач повідомив відповідача про намір самостійно обробляти земельну ділянку, вважав договір таким, що втратив чинність та заперечував проти використання відповідачем земельної ділянки, тому просив відповідача звільнити його земельну ділянку в термін, передбачений договором оренди.

Вказані вище листи позивач особисто подав до приймальні відповідача, що підтверджується штампами реєстрації вхідної кореспонденції, на яких вказана дата надходження цих листів до відповідача.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позивач виконав належним чином вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі»та п.2.2 вказаного договору оренди щодо повідомлення відповідача про своє заперечення у поновленні договору оренди землі на новий строк. Тому ствердження відповідача про те, що позивач протягом місяця після закінчення дії договору оренди не здійснив ніяких заходів щодо повернення земельної ділянки з оренди та не повідомив відповідача про заперечення у поновленні договору оренди землі, в результаті чого такий договір вважається поновленим на новий строк, є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи.

Крім того, необхідно враховувати положеннями статті 627 ЦПК України, якими передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними у укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.2.7 договору оренди земельної ділянки № 94 від 25.08.2005 року орендар зобов'язаний після закінчення терміну дії договору повернути земельну ділянку орендодавцю. Жодним пунктом вказаного договору оренди, автоматичне продовження дії зазначеного договору не передбачене.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач послався в своїх запереченнях на переважне право відповідача щодо поновлення договору оренди на новий строк, у відповідності до вимог 2.2 договору оренди земельної ділянки № 94 від 25.08.2005 року, та положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Проте, суд не приймає до уваги вказані заперечення відповідача, оскільки зазначена норма ст. 33 Закону України «Про оренду землі»та п.2.2 вказаного договору оренди передбачає переважне право відповідача на поновлення договору оренди на новий строк перед іншими особами, тобто умовою застосування вказаних норм закону та договору оренди необхідно існування інших осіб, які бажають укласти договір.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 4 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі», поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач мав намір укласти договір оренди з іншими особами та взагалі про існування таких осіб. Як вбачається з листів позивача від 12.09.2011 року та 17.11.2011 року, позивач має намір самостійно обробляти належну йому земельну ділянку та у нього відсутні наміри укладати договір оренди з іншою особою. До того ж позивач не оспорює переважне право відповідача на укладення договору оренди землі, проте, це не є предметом даного судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

До того ж необхідно зазначити, що згідно вимог статті 18, частини 1 статті 20 Закону України «Про оренду землі», частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України, частини 2 статті 125 ЗК України, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Тобто поновлення договору оренди землі на новий строк здійснюється в письмовій формі та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру земель (книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та Поземельної книги).

Згідно п.3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(в редакції Закону України № 4152-VI від 09.12.2011 року) встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Таким чином, оскільки судом з'ясована відсутність існування оформленого належним чином та зареєстрованого у встановленому законом порядку поновленого договору оренди землі, ствердження відповідача про фактичне поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах є помилковим та немає правового забезпечення.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача, що позивачем обрано спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який не передбачено законодавством, оскільки ці ствердження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 16 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язків в натурі. До того ж вказаною статтею закріплено правило, згідно якого суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Отже вимагаючи усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки, позивач обрав законний спосіб захисту своїх майнових прав.

Частиною 1 статті 41 Конституції України гарантовано право громадян володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Норма частини 1 ст. 78 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на землю - це право володіння, користування і розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Отже, суд не може погодитися з запереченнями представника відповідача проти задоволення позову, відповідно до яких позивач немає правового статусу для використання належної йому земельної ділянки за її цільовим призначенням, оскільки він не є суб'єктом підприємницької діяльності. Крім того, наміри позивача щодо обрання способу користування належної йому власності, не є предметом даного судового розгляду.

Крім того, суд вважає безпідставними та необґрунтованими заперечення відповідача, які є однією з причин невизнання позову, в яких відповідач стверджує про намір позивача укласти договір оренди земельної ділянки, у зв'язку з тим, що позивачем отримано наперед орендну плату по 28 лютого 2013 року. Так, з наданого суду розрахунку нарахованої та виплаченої орендної плати за користування земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 (а.с.56), вбачається, що позивачу була нарахована та виплачена орендна плата за 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012 роки. Будь-яких доказів нарахування та отримання позивачем від відповідача плати за користування земельною ділянкою за два місяці 2013 року суду не надано.

До того ж суд звертає увагу на відсутність тотожності поняття наміру укласти договір та укладеного договору, оскільки відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі»визначено перелік обов'язкових умов договору оренди землі, які повинен містити договір оренди земельної ділянки. Нормою статті 18 Закону України «Про оренду землі»закріплена вимога, згідно якої договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частина 3 ст. 640 ЦК України передбачає, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

За змістом ст. 20 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто в відносинах щодо користування та оренди землі, намір укласти договір оренди, не породжує взаємних договірних зобов'язань та цивільно-правових відносин, тому не може розглядатися як правова підстава користування чужою земельної ділянкою.

Вимога позивача про приведення земельної ділянки в рівноцінний стан, що мав місце до передачі в оренду, ґрунтується на умовах договору оренди земельної ділянки.

Так, відповідно до п. 6.1 договору оренди земельної ділянки № 94 від 25.08.2005 року, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку в рівноцінному стані, що мав місце до моменту передачі в оренду. Після укладання договору оренди сторони по справі підписали акт про передачу та прийом земельної ділянки, виділеної в натурі (на місцевості) в оренду, датований вереснем 2005 року (додаток № 2 до договору оренди землі № 94 від 25.08.2005 року) В даному акті зазначені характеристики земельної ділянки, що передавалася в оренду. Отже, позовні вимоги щодо приведення земельної ділянки в належний стан базуються на вимогах закону та договору.

Таким чином, оскільки досліджені судом докази по справі свідчать про те, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки № 94 від 25.08.2005 року, відповідач не виконав вимоги умов договору оренди щодо повернення земельної ділянки після припинення дії зазначеного договору та продовжує користуватися земельною ділянкою, яка належить позивачу, а також враховуючи, що договір оренди землі на новий строк між сторонами не укладався, суд дійшов до висновку, що відповідач користується земельною ділянкою, яка належить позивачу, без належних правових підстав, чим перешкоджає позивачу у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В той же час, зважаючи, що зобов'язання відповідача привести земельну ділянку в рівноцінний стан, що мав місце до передачі в оренду, протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішення суду не передбачено умовами договору оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є недоведеними і не підлягають задоволенню.

Необхідно також зауважити, що умови та порядок виконання рішень судів, які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження.

Так, за змістом частин 1, 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, в тому числі виконавчих листів, що видаються судами.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує на необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 400 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 14, 57-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 78, 93, 125 Земельного Кодексу України, ст.ст. 6, 210, 316, 317, 391, 629, 631, 640 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 14, 15, 18, 20, 31, 33 Закону України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Гагаріна», третя особа: відділ Держкомзему в Великобілозерському районі Запорізької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання приведення її в рівноцінний стан, що мав місце до передачі в оренду задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Імені Гагаріна»передати ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 11,2147 га, кадастровий номер земельної ділянки 2321187400:06:005:0002, яка розташована на території Трудової сільської ради Великобілозерського району Запорізької області.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Імені Гагаріна»привести земельну ділянку загальною площею 11,2147 га, кадастровий номер земельної ділянки 2321187400:06:005:0002, в рівноцінний стан, що мав місце до передачі в оренду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Гагаріна»на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 400 грн., а всього 507 грн. 30 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Оригінал рішення знаходиться в архіві Великобілозерського районного суду Запорізької області в матеріалах цивільної справи № 0803/202/2012

Суддя О.О. Яцун