Рішення

від 27.11.2012 по справі 5011-10/12149-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/12149-2012 27.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Клуб Сиру»

до 1. Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська молочна компанія»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Рубашка А.С. (довіреність від 27.08.2012р.);

від відповідача-1: Перенков А.О. (представник за довіреністю);

від відповідача-2: не з'явились.

В судовому засіданні 27 листопада 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

04 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Клуб Сиру»(позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н від 04 вересня 2012 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська молочна компанія»(відповідач-2) заборгованості за дистрибуторською угодою № КС-68/08 від 10 вересня 2008 року в сумі 255 336,17 грн. з них: 250 336,17 грн. (двісті п'ятдесят тисяч триста тридцять шість гривень 17 копійок) з відповідача-1 та 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) солідарно з відповідачів.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до суду 05.10.2012р. подав заяву б/н від 04.10.2012р. в якій уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська молочна компанія»заборгованості за дистрибуторською угодою № КС-68/08 від 10 вересня 2008 року в розмірі 255 336,17 грн. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч триста тридцять шість гривень 17 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за дистрибуторською угодою № КС-68/08 від 10 вересня 2008 року, зокрема, у визначені угодою строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого позивач звертається до суду з вимогами стягнути солідарно з відповідача-1, як боржника, та з відповідача-2, як поручителя, заборгованість за відповідною угодою.

Відповідач-1 надав до суду відзив на уточнену позовну заяву в якому проти позиву заперечує та просить суд відмовити в задоволенні заяви про уточнення позовних вимог. Окрім того, відповідач-1 подав до суду заяву № 129 від 22.10.2012р. «Про застосування строків позовної давності»в якій просить суд застосувати строк позовної давності про стягнення заборгованості та відмовити у повному обсязі в позовних вимогах у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву до суду не надав. При цьому, подав до суду заяву про визнання позову б/н від 08.10.2012р. в якій вказав, що визнає заявлені позовні вимоги про стягнення солідарно 255 336,17 грн. заборгованості і судового збору та не заперечує проти їх задоволення за відсутності свого уповноваженого представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 09.10.2012 року.

25 вересня 2012 року через канцелярію до суду від позивача надійшли додаткові документи по справі № 5011-10/12149-2012, витребувані ухвалою від 05.09.2012р., які долучено судом до матеріалів справи.

05 жовтня 2012 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог б/н від 04.10.2012р., які долучена судом до матеріалів справи.

09 жовтня 2012 року через канцелярію до суду від відповідача-2 надійшла заява про визнання позову б/н від 08.10.2012р. та додаткові документи по справі № 5011-10/12149-2012, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року розгляд справи було відкладено до 23.10.2012 року.

Розпорядженням від 23.10.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/12149-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Клуб Сиру»до Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська молочна компанія»про стягнення грошових коштів для розгляду судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року призначено розгляд справи на 13.11.2012 року.

Розпорядженням від 13.11.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/12149-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Клуб Сиру»до Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська молочна компанія»про стягнення грошових коштів для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року справа № 5011-10/12149-2012 прийнята до провадження, судом ухвалено розглядати справу в судовому засіданні 13.11.2012р.

23 жовтня 2012 року через канцелярію до суду від відповідача-1 надійшла заява про застосування строків позовної давності № 129 від 22.10.2012р., яка долучена судом до матеріалів справи.

02 листопада 2012 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист б/н від 02.11.2012р., який долучений судом до матеріалів справи.

08 листопада 2012 року через канцелярію до суду від відповідача-1 надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог № 249 від 07.11.2012р., який долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача-2 було відкладено до 27.11.2012 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2008 року між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем-1 (далі по тексту -Покупець або Дистриб'ютор) було укладено дистрибуторську угоду № КС-68/08 (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи, надалі -Угода або Договір або Договір поставки), відповідно до п. 2.1.1. якої Постачальник поставляє Дистриб'ютору продукцію /товар/ виключно для її наступної перепродажі Покупцем на умовах угоди.

Позивач зазначає, що на виконання умов Угоди Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму -1 551 176,98 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець частково розрахувався за товар в розмірі 1 239 925,89 грн., частково повернув товар на суму -18 954,92 грн. і на суму 36 960,00 грн. між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач-1 має заборгованість за Угодою в розмірі 255 336,17 грн., тобто 1 551 176,98 грн. - 1 239 925,89 грн. - 18 954,92 грн. - 36 960,00 грн.

З тверджень позивача судом з'ясовано, що оскільки відповідач-2, як поручитель, відповідає за відповідача-1, як боржника, у тому ж обсязі, що і останній, позивач просить суд стягнути 255 336,17 грн. заборгованості за Угодою з відповідачів солідарно.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 10 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем-1 укладено дистрибуторську угоду № КС-68/08 згідно п. 2.1.1. якої Постачальник поставляє Дистриб'ютору продукцію виключно для її наступної перепродажі Покупцем на умовах угоди.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Угоди в період з 12 вересня 2008 року по 16 лютого 2009 року позивач передав товар на загальну суму 1 551 176,98 грн., а відповідач-1 отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Дистриб'ютора на видаткових накладних (копії накладних у кількості 27 (двадцять сім) штук містяться в матеріалах справи).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.3. Угоди встановлено, що Постачальник надає Дистриб'ютору відстрочку платежу, яка становить 21 (двадцять один) календарний день з моменту відвантаження продукції Постачальником до перевозки, що фіксується в ТТН на продукцію, при умові не перевищення обмеження поточної дебіторської заборгованості Дистриб'ютора передбаченого п. 5.4. Угоди.

З матеріалів слідує, що на загальну суму 1 239 925,89 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок у кількості 23 (двадцять три) штук містяться в справі).

На суму 18 954,92 грн. відповідач-1 повернув позивачу товар, що підтверджується видатковими накладними на повернення (копії накладних у кількості 4 (чотири) штук містяться в справі). Окрім того, 31.03.2009р. між сторонами Угоди було складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, який свідчить про зарахування вимог на суму 36 960,00 грн. (копія акту в справі).

Таким чином, враховуючи поставку позивачем відповідачу-1 товару на суму 1 551 176,98 грн., з огляду на часткову оплату відповідачм-1 товару, часткове повернення останнім товару та зарахування однорідних зустрічних вимог між сторонами Угоди, заборгованість відповідача-1 за Угодою становить 255 336,17 грн. з розрахунку 1 551 176,98 грн. (загальна вартість поставленого товару) - 1 239 925,89 грн. (частково оплачений товар) - 18 954,92 грн. (частково повернений товар) - 36 960,00 грн. (акт зарахування вимог).

26 травня 2010 року між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки № 26/05-2010 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи), відповідно до п. 1.2. якого, з урахуванням внесених додатковою угодою № 1 від 05.09.2012р. змін, у разі порушення Боржником /відповідач-1/ Зобов'язань, забезпечених порукою, Боржник і Поручитель /відповідач-2/ відповідають перед Кредитором /позивач/ як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач-2 відповідає за Угодою у тому ж обсязі, що і відповідач-1, позивач може та не обмежений в праві звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань про стягнення 255 336,17 грн. заборгованості до відповідачів, як солідарних осіб за Угодою по боргових зобов'язаннях.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність -встановлюється тривалість у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Так, з правової конструкції частини 1 відповідної статті слідує визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності чи право на позов, зокрема, з дня:

- коли особа дізналася;

або

- мала дізнатися про порушення свого права.

Пунктом 1.3. Угоди передбачено, що ціна поставки -ціна, по якій Постачальник поставляє продукцію Дистриб'ютору.

Ціни на визначену партію продукції поставлену Дистриб'ютору визначаються на підставі товарної накладної на відповідну партію продукції (п. 5.1. Угоди).

Загальна вартість поставленої позивачем відповідачу-1 продукції в період з 12 вересня 2008 року по 16 лютого 2009 року становить 1 551 176,98 грн.

В силу п. 5.3. Угоди Постачальник надає Дистриб'ютору відстрочку платежу, яка становить 21 (двадцять один) календарний день з моменту відвантаження продукції Постачальником до перевозки, що фіксується в ТТН на продукцію, при умові не перевищення обмеження поточної дебіторської заборгованості Дистриб'ютора передбаченого п. 5.4. Угоди.

За таких обставин, зважаючи на те, що остання поставка продукції відбулася 16.02.2009р., відповідачу-1 надається відстрочка платежу у перерахуванні коштів позивачу за продукцію по Угоді у строк до 09.03.2009р. включно (з урахуванням вихідного дня/неділі 08.03.2009р.). А тому, право вимоги про стягнення заборгованості по неоплаченим в повному обсязі товару по накладним виникло у відповідача починаючи з 10.03.2009р.

Позовна заява подана позивачем до Господарського суду міста Києва 04.09.2012р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви /уточнення подані 05.10.2012р./, тобто вже після закінчення строку позовної давності в частині заявлених вимог про стягнення заборгованості за Угодою, тобто заявлена до стягнення з пропуском встановленого ст. 261 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

У відповідності до ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи міститься заява відповідача-1 № 129 від 22.10.2012р. «Про застосування строків позовної давності», як підставу про відмову в позовних вимогах в частині стягнення заборгованості за Угодою.

За таких обставин суд застосовує позовну давність до позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за Угодою, що є підставою для відмови у позові.

В Інформаційному листі від 07.04.2008р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»Вищий господарський суд України здійснив узагальнення порушених господарськими судами питань щодо застосування норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і довів до відома господарських судів відповіді на деякі питання, зокрема, на запитання: «Чи тягнуть норми, викладені у частинах третій та четвертій статті 267 ЦК України, неможливість застосування судом позовної давності за власною ініціативою та неможливість відмовити у позові у зв'язку зі спливом позовної давності без заяви сторони про її застосування?»ВГСУ зазначив, що суд повинен відмовити у задоволенні позову до відповідача, який не заявляв про застосування позовної давності, за наявності заяви про пропуск позовної давності іншого відповідача, якщо виходячи з характеру спірних правовідносин, вимоги позивача не можуть бути задоволені (повністю або в частині) лише за рахунок відповідача, який не заявляв про застосування позовної давності.

З огляду на те, що відповідач-2, який не заявляв про застосування позовної давності, в силу п. 1.2. договору поруки № 26/05-2010 від 26.05.2010р., відповідає разом з відповідачем-1 перед позивачем за борговими зобов'язаннями по Угоді як солідарний боржник та у тому ж обсязі, що і відповідач-1, з чого випливає про солідарність відповідачів про виконання боргових зобов'язань за Угодою, враховуючи те, що позивач, користуючись встановленим п. 1.2. договору поруки № 26/05-2010 від 26.05.2010р. правом, пред'явив позовні вимоги про стягнення 255 336,17 грн. солідарно з відповідачів, при цьому ж, обґрунтовуючи свої вимоги саме за фактом одночасної відповідальності відповідача-1 та відповідача-2 та в одному й тому ж обсязі, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин між сторонами, носить в собі солідарний обов'язок відповідачів щодо стягнення 255 336,17 грн. заборгованості за Угодою, а відтак, вимоги позивача не можуть бути задоволені (повністю або в частині) лише за рахунок відповідача-2, який не заявляв про застосування позовної давності.

Суд також зазначає, що не приймає заяву відповідача-2 про визнання позову б/н від 08.10.2012р. в межах справи № 5011-10/12149-2012, оскільки відповідні дії відповідача-2 щодо визнання позову порушують права і охоронювані законом інтереси відповідача-1, а саме, в частині встановлених ст. 267 Цивільного кодексу України прав.

За ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так, остання плата по Угоді за товар була здійснена відповідачем-1 на користь позивача 18.05.2009р., що вказує про вчиненням відповідачем-1 дії, що свідчить про визнання ним свого боргу станом на вказану дату. В такому випадку, трирічний строк позовної давності на звернення до суду закінчився 18.05.2012р. А тому, надана позивачем через канцелярію до суду 04.09.2012р. позовна заява про стягнення 255 336,17 грн. заборгованості за Угодою, подана з пропуском встановленого ст. 261 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

До того ж, суд відмічає ту обставину, що з актів звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2009р. та 21.12.2009р., укладених між позивачем та відповідачем-1, суд унеможливлений дійти одностайного висновку про підтвердження заборгованості відповідача-1 перед позивачем на суму 255 336,17 грн. за дистрибуторською угодою № КС-68/08 від 10 вересня 2008 року, про обставини поставки по Угоді на суму 1 551 176,98 грн., часткової оплати коштів по Угоді на суму 1 239 925,89 грн., а тому, зазначення в актах про залишок в розмірі 255 329,83 грн. не вказує, в розумінні ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, про наявність дій, що свідчать про визнання відповідачем-1 боргу саме за Угодою.

Акт звіряння розрахунків станом на 31.10.2012р., що свідчить про заборгованість за Угодою на суму 255 336,17 грн., підписаний та скріплений печаткою лише позивача, що не може свідчити про визнання відповідачем-1 свого боргу за Угодою.

За таких обставин, необґрунтованими є твердження позивача про те, що строк позовної давності про стягнення солідарно 255 336,17 грн. заборгованості за Угодою закінчується 21.12.2012р.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано 03.12.2012р.

Суддя О.В. Котков