Постанова

від 20.02.2013 по справі 5011-10/12149-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 5011-10/12149-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Клуб сиру"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012р.

у справі № 5011-10/12149-2012 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Клуб сиру"

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Торговий дім «Клуб сиру» (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до ФОП ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), ТОВ "Дніпровська молочна компанія" (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості за дистриб'юторською угодою № КС-68/08 від 10.09.2008 р. в сумі 255 336,17 грн., з яких: 250 336,17 грн. з відповідача-1 та солідарне стягнення 5 000 грн. з відповідача 1 та відповідача 2.

05.10.2012р. позивачем подано заяву від 04.10.2012р., в якій останній уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за дистриб'юторською угодою № КС-68/08 від 10.09.2008 р. в розмірі 255 336,17 грн.

08.10.2012р. відповідачем 2 подано заяву про визнання позову на суму заборгованості в розмірі 255 336,17 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 5 106,72 грн.

23.10.2012 р. відповідачем 1 подано заяву про застосування строків позовної давності № 129 від 22.10.2012р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2012р. у справі № 5011-10/12149-2012 у позові відмовлено повністю. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції взяв до уваги та визнав обґрунтованою заяву відповідача 1 про застосування позовної давності, у зв'язку з чим з посиланням на ст. 267 ЦК України, дійшов висновку про застосування позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за Угодою, що є підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012р. у справі № 5011-10/12149-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно застосував позовну давність до вимог, оскільки не врахував тієї обставини, що строк позовної давності перервався у зв'язку з визнанням відповідачем 1 заборгованості за угодою згідно з Актом звірки взаєморозрахунків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

У відзиві на скаргу відповідач 2 зазначив про визнання позову та відсутність заперечень щодо наявної у відповідачів заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2012р. у справі № 5011-10/12149-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 12.02.2013 р.

Ухвалою суду від 12.02.2013р. розгляд скарги відкладено на 20.02.2013р.

В судовому засіданні 20.02.2013р. представниками позивача та відповідача 1 надано пояснення у справі, представник позивача підтримав скаргу та просив її задовольнити, представник відповідача 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення без змін. Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, проте у відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 виклав клопотання про розгляд скарги за відсутності представника.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду скарги, передбачених ст. 77 ГПК України та вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2008 року між позивачем (Продавець) та відповідачем 1 (Покупець або Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторську угоду № КС-68/08 (далі - Угода, а.с.17-25).

Пунктом 1.3. Угоди передбачено, що ціна поставки - ціна, по якій Постачальник поставляє продукцію Дистриб'ютору.

Ціни на визначену партію продукції поставлену Дистриб'ютору визначаються на підставі товарної накладної на відповідну партію продукції (п. 5.1. Угоди).

Відповідно до п. 2.1.1 Угоди Постачальник поставляє Дистриб'ютору продукцію /товар/ виключно для її наступної перепродажі Покупцем на умовах угоди.

Згідно з п.2.1.2 Дистриб'ютор продає Продукцію Замовникам, які знаходяться на Території дистрибуції, зазначеній в п. 3.1 цієї Угоди на умовах Угоди.

Відповідно до п. 4.1 Угоди асортимент та кількість продукції, яку Дистриб'ютор повинен придбати у Постачальника протягом одного календарного місяця визначається в Плані Закупівель,який надається Постачальником Замовнику факсом або електронною поштою на адресу, зазначену в а. 4.3 не пізніше 5 днів до початку відповідного місяця та який становить Додаток до цієї Угоди. Протягом 3х днів після отримання Плану Закупівель Дистриб'ютор зобов'язаний його підписати й надіслати одну підписану опію Постачальнику факсом або електронною поштою на адресу, зазначене у в п. 4.3.

Пунктом 4.3 Угоди сторони узгодили, що Продукція постачається Дистриб'ютору на умовах CPT «Інкотермс 2000».

Згідно з п. 4.4 Угоди на підставі заявки Постачальник формує Продукцію до відвантаження та товарно-супровідні документи.

Пунктом 4.5 визначено, що Продукція постачається разом з наступними товарно-супровідними документами, зокрема, товаротранспортна накладна, видаткова (товарна) накладна, податкова накладна.

Відповідно до п. 4.7 Угоди Продукція постачається протягом 3-х робочих днів, після отримання від Дистриб'ютора Заявки або, якщо Заявка змінювалась відповідно до п. 4.3, після її узгодження Сторонами.

Відповідно до п. 4.8 Угоди приймання-передача Продукції здійснюється уповноваженими представниками сторін, перелік яких зі сторони дистриб'ютора зазначено у Додатку № 3 або повноваження яких, підтверджуються окремою довіреністю підписаною керівництвом виконавчого органу Дистриб'ютора.

Пунктом 5.3 Угоди встановлено, що Постачальник надає Дистриб'ютору відстрочку платежу, яка становить 21 (двадцять один) календарний день з моменту відвантаження продукції Постачальником до перевозки, що фіксується в ТТН на продукцію, при умові не перевищення обмеження поточної дебіторської заборгованості Дистриб'ютора передбаченого п. 5.4 Угоди.

Згідно з п. 5.6 Угоди днем виконання Дистриб'ютором своїх обов'язків з оплати Продукції вважається дата надходження усієї належної Постачальнику суми на його розрахунковий рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2010 р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки № 26/05-2010 (далі - договір поруки, а.с. 99,100).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки з урахуванням внесених додатковою угодою № 1 від 05.09.2012р. змін, у разі порушення Боржником /відповідач-1/ Зобов'язань, забезпечених порукою, Боржник і Поручитель /відповідач-2/ відповідають перед Кредитором /позивач/ як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

28.08.2012р. позивачем відповідачу 2 надіслано вимогу на суму 5000 грн., у зв'язку з наявною заборгованістю у відповідача 1 (а.с.101,102).

04.10.2012р. позивачем відповідачу 2 надіслано вимогу на суму 255 336,17 грн., у зв'язку з наявною заборгованістю у відповідача 1 (а.с.106,107).

В обґрунтування заявлених вимог у даній справі, позивач посилається на те, що на виконання своїх зобов'язань за Угодою, позивач на замовлення відповідача 1 здійснював поставку продукції на умовах Угоди на загальну суму 1 551 176,98 грн. і вказана продукція була прийнята відповідачем 1, проте останній лише частково сплатив за поставлену продукцію у сумі 1 239 925,89 грн., та на 18 954,92 грн. відповідачем 1 було повернуто продукції. Крім того, позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем 1 зараховано зустрічні однорідні вимоги на загальну суму 36 960 грн. У зв'язку з цим, позивач вказує, що несплаченими відповідачем 1 залишились 255 336,17 грн., які позивач з урахуванням уточнень до позовних вимог, просить стягнути солідарно з обох відповідачів з огляду на умови договору поруки.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції фактично встановив ту обставину, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем документально підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, проте взявши до уваги заяву відповідача 1 про застосування позовної давності, дійшов висновку про застосування позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за Угодою, та відхилив заперечення позивача проти вказаної заяви.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням судом всіх обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини між сторонами виникли з Дистриб'юторської угоди, яка за своєю правовою природою містить елементи договору поставки та договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується, що на виконання умов Угоди, у період з 12.09.2008р. по 16.02.2009р. позивачем передано відповідачу 1 товару на загальну суму 1 551 176,98 грн., в свою чергу відповідач 1 отримав вказаний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Дистриб'ютора на видаткових накладних (а.с.35-65). Отримання вказаного товару не заперечується сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Покупець (відповідач 1) частково сплатив 1 239 925,89 грн. за отриманий товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, в яких зокрема вказано призначення платежу «Оплата за сир согл. с/ф...» або «Оплата за сир согл. накл. ...» (а.с.66-88).

Відповідно до накладних про повернення від 02.10.2008р., 06.11.2008р., 05.02.2009р. та 02.03.2009р. (а.с.90-93) відповідач-1 повернув позивачу товар на загальну суму 18 954,92 грн. Зазначені накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

В подальшому, 31.03.2009р. між позивачем та відповідачем 1 складено Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, який свідчить про зарахування вимог на суму 36 960,00 грн. в тому числі вимог за Угодою (а.с.89).

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що враховуючи поставку позивачем відповідачу 1 товару на суму 1 551 176,98 грн., з огляду на часткову оплату відповідачем 1 товару, часткове повернення останнім товару та зарахування однорідних зустрічних вимог між сторонами Угоди, заборгованість відповідача 1 за Угодою складає 255 336,17 грн., що не заперечується відповідачем 1.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять, сторонами ні суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, слід дійти про доведеність позивачем наявності у відповідача 1 заборгованості у сумі 255 336,17 грн.

Як вже зазначалося раніше, 26.05.2010 р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки, за умовами якого, у разі порушення Боржником /відповідач 1/ Зобов'язань, забезпечених порукою, Боржник і Поручитель /відповідач 2/ відповідають перед Кредитором /позивач/ як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно зі ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи наведені положення законодавства та умови договору поруки, вимога про солідарне стягнення з відповідачів 255 336,17 грн. заборгованості за Угодою, є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Водночас, при вирішенні даного спору колегія суддів звертає увагу на таке.

23.10.2012 р. відповідачем 1 подано заяву про застосування строків позовної давності № 129 від 22.10.2012р (а.с.138,139). Зазначену заяву вмотивовано тим, що відповідач 2 вважає, вимоги за Угодою (заборгованість за поставлену продукцію згідно з накладними) заявлені поза межами загального строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України. Зокрема, заявник зазначає, що остання поставка продукції за Угодо згідно з видатковою накладною здійснена позивачем 16.02.2009р. відповідач 1 вважає, що право вимоги стягнення заборгованості з урахуванням п.5.3 Угоди виникло у позивача з 10.03.2009р., проте позивач, на думку відповідача 1, у трирічний строк, передбачений ст. 257 ЦК України, правом на звернення до суду до 10.03.2012р. не скористався, а тому має бути застосовано позовну давність.

Суд першої інстанції, погодившись з доводами відповідача 1 відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем трирічного строку позовної давності за його вимогами. При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на неможливість прийняття Акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2009р. та 21.12.2009р. (а.с.94, 95), у якості доказу на підтвердження заборгованості відповідача 1 перед позивачем на суму 255 336,17 грн. саме за Угодою, надав помилкову оцінку зазначеного Акту, як такого, що не свідчить про визнання заборгованості відповідачем 1 саме за Дистриб'юторською угодою.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача 1, що право вимоги стягнення заборгованості з урахуванням п.5.3 Угоди у позивача виникло з 10.03.2009р., (строк оплати останньої накладної) і відповідно протягом 3 річного строку він мав звернутися до суду з відповідним позовом до 10.03.2012р.

Позов позивачем подано до господарського суду м. Києва 04.09.2012р., про що свідчить відмітка суду на позові про його одержання (а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи, Акт звірки розрахунків складено станом на 21.12.2009р., він підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с.95).

У цьому контексті колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами існували інші договірні відносини, окрім як за Угодою. До того ж, в судовому засіданні 20.02.2013р. представник позивача підтвердив відсутність інших договорів між сторонами. Представник відповідача 1 послався на те, що йому невідомо про наявність чи відсутність інших угод між сторонами.

Крім того, зі змісту накладних, банківських виписок та інших наявних у матеріалах справи документів у їх сукупності, порівняно з документами, зазначеними в Акті звіряння, вбачається, що цей Акт звірки складено саме за первинними бухгалтерськими документами, які оформлялися на виконання Угоди, укладеної між позивачем та відповідачем 1, що не заперечується відповідачем 1 та позивачем, а тому слід дійти висновку, що оскільки вказаний Акт складено на підставі зобов'язань, що виникли з Угоди, підпис та скріплення печаткою відповідача 1 цього акту свідчить про визнання ним заборгованості за Угодою у сумі 255 329,96 грн., і, відповідно про переривання перебігу позовної давності.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, визнання відповідачем 1 заборгованості за Угодою, внаслідок підписання Акту звіряння розрахунків свідчить про переривання перебігу позовної давності стосовно вимог у даній справі. А тому позивачем дотримано вимог закону щодо строку звернення з даним позовом до суду із вимогами до відповідачів.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 22.05.2007 р. у справі № 7/579 та від 19.06.2008 р. у справі № 42/180-26/13.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведених обставин, слід дійти висновку, що судом першої інстанції помилково було застосовано позовну давність до вимог позивача про солідарне стягнення 255 329,96 грн. у даній справі. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 255 329,96 грн. є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, що містяться у матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню повністю.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, оскільки неповно з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим прийняв неправильне рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог повністю, що відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012р. у справі №5011-10/12149-2012, та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити повністю.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що судом першої інстанції невірно було застосовано норми ст. 267 ЦК України щодо застосування судом позовної давності за вимогами до солідарних боржників, а також надано помилкове тлумачення викладеного у п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 стосовно поширення позовної давності у даному спорі на вимоги до інших відповідачів, які є солідарними боржниками.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Клуб сиру" на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012р. у справі

№ 5011-10/12149-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012р. у справі

№ 5011-10/12149-2012 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія" (код 36483864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Клуб сиру" (код 33106760) 255 336,17 грн. заборгованості.

5. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія" (код 36483864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Клуб сиру" (код 33106760) 5 106,72 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду.

6. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія" (код 36483864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Клуб сиру" (код 33106760) 2 553,36 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи № 5011-10/12149-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 22.02.2013р.