Рішення

від 28.11.2012 по справі 5011-73/8615-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/8615-2012 28.11.12 Господарський суд міста Києва, в складі колегії: головуючого судді Баранова Д.О., суддів: Ониськів О.М., Нечая О.В. розглянувши справу

за позовом Малого приватного підприємства "РІФ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт"

про стягнення 94 533,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенов О.В., Котляр С.А.

від відповідача: Коваль О.А.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 28.11.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "РІФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт" про стягнення 94 533,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару. За отриманий товар відповідач розрахувався частково у зв'язку із чим виникла заборгованість. Також просить стягнути із відповідача штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань та збитки, які понесло підприємство у зв'язку з укладенням договору овердрафту із банком для покриття поточних витрат по причині неповернення відповідачем коштів за отриманий товар.

Відповідач проти позову заперечив, покликаючись на те, що позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору. Покликається, що заборгованість сплачено в повному обсязі, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою суду від 04.07.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.08.2012р. та у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 30.08.2012р. та відкладено на 14.09.2012р.

Ухвалою суду від 14.09.2012р. справу призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва справу передано на розгляд колегії суддів: Головуючого судді Баранова Д.О., суддів: Ониськів О.М., Нечая О.В.

Ухвалою суду від 18.09.2012р. справу прийнято колегією до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2012р.

В судовому засіданні 05.10.2012р. оголошувалась перерва до 30.10.2012р. та до 13.11.2012р.

31.10.2012р. відповідачем подано додаткові пояснення, в яких він зазначає, що позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції за несплату коштів за поставлений товар, оскільки договором поставки передбачено нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару, проте доказів реалізації товару позивачем не надано, що не дає можливості визначити початок перебігу строку для нарахування пені.

13.11.2012р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути із відповідача 49 137,27 грн. пені, 2364,53 грн. інфляційних збитків, 8506,62 грн. 3% річних та 14 465,73 грн. збитків.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладався з 13.11.2012р. на 21.11.2012р. та оголошувалась перерва до 28.11.2012р.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2010р. МПП «РІФ»(постачальник) та ТОВ "Укрморепродукт" (покупець) укладено договір, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Асортимент та загальна кількість товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації. (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору під час здачі-приймання товару постачальник надає покупцеві підписану постачальником накладну на товар.

На виконання умов договору в період з 18.08.2011р. по 24.01.2012р. МПП «РІФ»поставило ТОВ "Укрморепродукт" рибних продуктів на загальну суму 2 024 605,93 грн.

Згідно п. 6.7 договору оплата здійснюється у строк до 3 банківських днів з моменту прийомки покупцем окремої партії замовленого товару.

Як вбачається з матеріалів справи за поставлений товар відповідач розрахувався частково у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 25 739,97 грн.

Факт наявності заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.05.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання по договору виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором строк оплату за отриманий товар не виконав належним чином.

В ході розгляду справи відповідачем погашено суму основної заборгованості 25 739,97 грн. в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням того, що відповідачем розрахунку за поставлений товару у встановлений п. 6.7 договору строк не виконано, позивачем нараховано, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу 3 % річних у розмірі 8506,62 грн. та 2364,53 грн. інфляційних збитків.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача, про неможливість встановлення розміру відповідальності за користування чужими коштами, оскільки в матеріалах справи наявний великий обсяг цифрових даних та відсутності умов для здійснення обчислювальних операцій, оскільки п. 6.7 договору оплата здійснюється у строк до 3 банківських днів з моменту прийомки покупцем окремої партії замовленого товару та в матеріалах справи наявні видаткові накладні із зазначенням дат поставки.

Крім цього, згідно п. 7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідач зазначає, що позивачем не обгрунтовано нараховано пеню за невчасне погашення заборгованості за поставлений товар, оскільки договором поставки передбачено нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати відповідачем саме після реалізації товару, проте доказів реалізації товару позивачем не надано, що не дає можливості визначити початок перебігу строку для нарахування пені.

Проте, судом не беруться зазначені доводи до уваги, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши п. 7.3 договору суд приходить до висновку, що дана умова договору не містить конкретної прив'язки до реалізації товару відповідачем третім особам, а момент реалізації стосується факту передачі товару постачальником покупцю.

Крім цього, відповідачем надано суду довідку 30.10.2012, в якій ним зазначено, що рибні продукти отримані від позивача використовувались частинами, по мірі виробництва готової продукції суші. А отже, суд приходить до висновку, що відповідач не реалізовував придбану у позивача продукцію третім особам, а виготовляв повністю нову продукцію, яку і реалізовував.

З огляду на викладене суд вважає, обґрунтованими згідно поданого уточненого розрахунку позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 137,27 грн. пені.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 14 465,73 грн. збитків, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування вказаної вимоги позивач покликається на те, що у зв'язку з несплатою відповідачем коштів за отриманий товар йому довелось укласти із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»договори №015/14/637 від 06.12.2010р. про надання овердрафту з лімітом у 240 000 грн. та №015/42-0-851 від 15.12.2011р. про надання овердрафту з лімітом у 240 000 грн., та у зв'язку із укладенням договорів ним було понесено витрати за користування коштами у вигляді відсотків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд виходить із того, що важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність причинного зв'язку як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку суду, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують причинний зв'язок між діями відповідача та укладеним ним із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»договорів про надання овердрафту, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд вважає позовні вимоги підставними та обґрунтованими в частині стягнення 49 137,27 грн. пені, 2364,53 грн. інфляційних втрат та 8506,62 грн. та 3 % річних, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, ідентифікаційний код: 31466802) на користь Малого приватного підприємства "РІФ" (07313, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Катюжанка, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код: 32023411) 49 137,27 грн. пені, 2364,53 грн. інфляційних втрат та 8506,62 грн. 3 % річних, 1524,21 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Баранов Д.О.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.12.2012р.