Постанова

від 26.11.2012 по справі 5011-32/6386-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа№ 5011-32/6386-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/д б/н Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріко» на рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року

а рішення

у справі № 5011-32/6386-2012 (суддя - Підченко Ю. О.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Антонової Елеонори Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріко»

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Вакулюк М.С. за дов.,

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2012 року фізична особа - підприємець Антонова Елеонора Анатоліївна (далі-позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Абріко» (далі-відповідач) про розірвання договору оренди б/н від 01.06.2004 року та зобов'язання відповідача повернути позивачу приміщення (квартиру) загальною площею 60, 80 кв. м., яка розташована за адресою м. Київ, вул. Лютеранська , буд. 16, кв. 14 (а.с.4-7).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. позові вимоги задоволено. Розірвано договір оренди б/н від 01.06.2004 р., укладений між фізичною особою - підприємцем Антоновою Елеонорою Анатоліївною та товариством з обмеженою відповідальністю «Абріко». Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Абріко» протягом 30-денного строку з дня набрання рішення законної сили, повернути на користь фізичної особи - підприємця Антонової Елеонори Анатоліївни приміщення (квартиру), загальною площею 60, 80 кв. м., що знаходиться за адресою: 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 16, кв. 14.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Абріко» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-32/6386-2012 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Апелянт стверджує, що між сторонами у справі існують зобов'язання за договором від 12.12.2003 року, а також, посилаючись на акт звірки взаєморозрахунків від 27.08.2012 року, зазначає, що заборгованість відсутня.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року розгляд апеляційної скарги відкладався у зв'язку з неявкою у судове засідання апелянта, а також у зв'язку із необхідністю витребування належним чином засвідченої копії додаткової угоди від 04.02.2005 року до договору від 01.06.2004 року та додаткових пояснень.

В судовому засіданні 26.11.2012 року позивач заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання 26.11.2012 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, витребуваних судом пояснень не надав.

23.11.2012 року від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв'язку з відпусткою представника.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 28 ГПК України, передбачає, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

В силу вимог ч. 2, 3 ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути як керівники підприємства та організацій, так і інші особи, повноваження яких визначенні законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації, виданої за підписом керівника, або іншої повноваженої особи та посвідчуються печаткою підприємства, організації.

Отже, з 30.10.2012 року (з моменту направлення сторонам ухвали про відкладення розгляду справи) до 26.11.2012 року (дня розгляду апеляційної скарги в суді), скаржник мав достатньо часу для оформлення повноважень іншого представника та підготовки необхідних документів, тому суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з мотивів, визначених у представленому клопотанні.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.12.2003 року між сторонами у справі укладено договір оренди (далі - договір від 12.12.2003 року) (а.с.18), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідач) у тимчасове платне володіння та користування квартиру за № 14, що знаходиться у будинку № 16 на вул. Лютеранській у м. Києві, а орендар сплачує орендну плату за користування вищезазначеною квартирою (п.1.1.).

Орендоване приміщення належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. 24.02.2003 року та зареєстровано в реєстрі за № 70 та в Київському бюро технічної інвентаризації та права власності на об'єкти нерухомого майна 23.04.2003 року і записаного в реєстрову книгу № д.216-193 за № 4056 (п.1.2.). Орендоване приміщення, має загальну площу 60, 80 кв. м (п. 1.3.).

За умовами даного договору (п. 3.1.) розмір орендної плати встановлено в сумі 300 грн. на місяць.

Згідно умов п. 7.1. сторонами було встановлено строк дії договору від 12.12.2003 року - 5 років.

01.06.2004 року між сторонами у справі було укладено новий договір оренди (а.с.45) відповідно до умов якого (п. 1.1.), орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідач) у тимчасове платне володіння та користування квартиру за № 14, що знаходиться у будинку № 16 на вул. Лютеранській у м. Києві, а орендар сплачує орендну плату за користування вищезазначеною квартирою.

Згідно п. 1.2. договору орендоване приміщення належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. 24.02.2003 року та зареєстровано в реєстрі за № 70 та в Київському бюро технічної інвентаризації та права власності на об'єкти нерухомого майна 23.04.2003 року і записаного в реєстрову книгу № д.216-193 за № 4056. Орендоване приміщення має загальну площу 60, 80 кв. м (п. 1.3.). договором сторони визначили розмір орендної плати в сумі 6 500 грн. на місяць (п.3.1.), зазначивши, що сума орендної плати не підлягає перегляду в односторонньому порядку, а за взаємною згодою сторін може бути змінена, що оформлюється відповідним додатком до Договору ( п. 3.2.).

Відповідно до пунктів 3.3., 3.4. договору платежі, що складають суму орендної плати орендар має сплачувати орендодавцю щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, а витрати на утримання орендованого приміщення (комунальні послуги: вода, телефон, електроенергія, теплоенергія) не включаються в суму орендної плати та сплачуються Орендарем до комунальних служб згідно з рахунками, що надаються щомісяця, відповідно до встановлених законодавством тарифів і розцінок.

Строк дії даного договору складав 10 місяців з моменту набрання цим договором юридичної сили і починається з до 01.06.2004 року (п.7.1.).

Пунктом 7.2. визначено, що договір припиняє свою чинність після закінчення строку його дії або за взаємною згодою сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. ст. 759, 774 ЦК України, ст. ст. 283, 288 ГК України, орендодавець передає орендареві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній, оплатний. Двосторонній - оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки по відношенню до іншої сторони.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.762 ЦК України, 286 ГК України орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі та строки визначені договором.

Відповідно до норм ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

30.06.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію (а.с.53), в якою, посилаючись на п.п. 7.3., 7.4., 7.5. договору, повідомив про розірвання договору та вимагав звільнення орендованого приміщення, оскільки відповідач порушив умови договору щодо сплати орендних платежів.

02.04.2012 року позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою (а.с.56) про розірвання договору та звільнення орендованого приміщення.

До матеріалів справи долучено акт звірки взаєморозрахунків станом на 02.04.2012 року (а.с. 59), наданий позивачем, з якого вбачається, що час складання даного акту борг відповідача за період з січня 2008 року по березень 2012 року становить 299 000 грн. Даний Акт підписано лише орендодавцем.

01.06.2012 року орендодавцем складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2012 року (а.с. 60), з якого вбачається, що борг відповідача за період з січня 2008 року по травень 2012 року становить 312 000 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не сплачує орендну плату, на вимогу орендодавця приміщення не звільнив, що спричинило звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору оренди від 01.06.2004 року та зобов'язання відповідача повернути приміщення (квартиру) загальною площею 60, 80 кв. м., яка розташована за адресою м. Київ, вул. Лютеранська , буд. 16, кв. 14.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач направив відповідачу 30.06.2011 року та 02.04.2012 року претензії з пропозицією розірвати договір оренди від 01.06.2004 року, які залишено останнім без відповіді.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем доказів сплати орендних платежів суду не надано.

У відзиві на позов (а.с.94) відповідач заперечив позовні вимоги позивача, стверджує, що між сторонами у справі існують зобов'язання з оренди від 12.12.2003 року, що сторони не припинили дії даного договору у спосіб визначений чинним законодавством, відтак, враховуючи умови договору від 12.12.2003 року щодо строку його дії та пролонгації, від діє до 12.12.2013 року. При цьому, відповідач заперечує існування договору оренди від 01.06.2004 року, оскільки (на його думку) договір оренди 2003 року не припинив дії.

В заперечення існування заборгованості з орендної плати відповідач долучає до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.08.2012 року (а.с. 112). З розрахунку відповідача вбачається, що станом на 27.08.2012 року його заборгованість по сплаті орендних платежів (за період з січня 2008 року по серпень 2012 року) становить лише 1 300 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до представленого відповідачем розрахунку оскільки, його складено на підставі договору оренди від 12.12.2003 року, із визначенням розміру орендної плати в сумі 3 600 грн., який не відповідає ні умовам договору від 12.12.2003 року, ні умовам договору від 01.06.2004 року. Пояснень щодо представленого розрахунку відповідачем на вимогу суду не надано.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з огляду на норму ст. 604 ЦК України, укладенням нового договору оренди від 01.06.2004 року дія попереднього договору оренди припиняється. Укладення спірного договору оренди від 01.06.2004 року підтверджується представленими в матеріалах справи копіями договору, який підписано повноваженою особою відповідача, підпис якої скріплено печаткою юридичної особи ТОВ «Абріко».

Крім того, факт існування та дії спірного договору підтверджується тим, що сторони 04.02.2005 року уклали додаткову угоду до договору оренди від 01.06.2004 року, текст додаткової угоди викладено на фірмових бланках ТОВ «Абріко», підписано повноважними особами сторін без будь-яких заперечень та застережень (копія представлена в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Враховуючи наведене, колегія господарського суду дійшла висновку, що між сторонами існували договірні відносини саме за договором оренди від 01.06.2004 року, яким встановлено розмір орендних платежів - 6 500 грн. в місяць.

За умовами п.п. 7.3-7.6. договору від 01.06.2004 року сторони вправі достроково розірвати договір оренди в судовому порядку, якщо одна із сторін систематично не виконує свої зобов'язання за цим договором.

Відповідачем не спростовано належними чи допустимими доказами доводи позивача про неналежне виконання зобов'язань за договором оренди щодо сплати орендних платежів в строки та розмірах, передбачених умовами договору оренди від 01.06.2004 року, відтак орендодавець має право вимагати розірвання договору, що відповідає умовам договору оренди та вимогам ст.ст. 773,782 ЦК України, ст. 291 ГК України.

В силу вимог ст. 785 ЦК України, ч.4 ст. 291 ГК України у разі припинення договору найма (оренди) наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві майно у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Договором оренди від 01.06.2004 року (п. 2.3, 2.5) сторони обумовили обов'язок орендаря повернути орендоване приміщення протягом трьох днів з моменту закінчення строку договору у стані не гіршому, ніж при його отриманні.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та правомірність вимоги про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-32/6386-2012 відповідає чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/д б/н Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріко» на рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року по справі № 5011-32/6386-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-32/6386-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-32/6386-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.