Постанова

від 28.11.2012 по справі 1570/3629/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3629/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2012 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

при секретарі Гур'євій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Югкіпсервіс»до Державної податкової інспекції в місті Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000232310 від 30.05.2012 року та № 0000242310 від 30.05.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Державної податкової інспекції в місті Южному Одеської області ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Югкіпсервіс», за результатами якої зроблено висновки про безпідставне збільшення приватним підприємством «Югкіпсервіс»податкового кредиту на суму податку на додану вартість в розмірі 49 156 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 61 446 грн. по взаємовідносинам з приватним підприємством «Дана-Даблъю»та товариством з обмеженою відповідальністю «Сатєра»за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, про що складено акт № 148/20/22-1007/31347636 від 18 травня 2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000232310 від 30.05.2012 року та № 0000242310 від 30.05.2012 року. Позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню, оскільки висновки перевіряючих, викладені в акту перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому ДПІ в місті Южному Одеської області ДПС не мала підстав для донарахування позивачу податку на прибуток та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ. На підставі викладеного позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000232310 від 30.05.2012 року та № 0000242310 від 30.05.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився, проти його задоволення заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що до ДПІ в місті Южному Одеської області надійшов акт ДПІ в Приморському районі міста Одеси № 521/23-5/37351889 від 24.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Дана-Даблъю», код за ЄДРПОУ 37351889, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період квітень -грудень 2011 року», відповідно до якого ПП «Дана-Даблъю»за юридичною адресою не знаходиться, має ознаки «податкової ями», та за результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Дана-Даблъю»з контрагентами за період квітень -грудень 2011 року; а також акт ДПІ в Приморському районі міста Одеси № 579/23-5 від 07.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра», код за ЄДРПОУ 34873689, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень - листопад 2010 року», відповідно до якого ТОВ «Сатєра»мало взаємовідносини з ПП «Квантор-Плюс», код за ЄДРПОУ 361101415537, постачальниками якого були приватне підприємство «Віайпі Груп», код за ЄДРПОУ 368512315533, постачальником якого було приватне підприємство «Софітек Плюс», код за ЄДРПОУ 37169117, та приватне підприємство «Юніком Плюс», код за ЄДРПОУ 36919295, постачальником якого також було приватне підприємство «Софітек Плюс», код за ЄДРПОУ 37169117, що, на думку перевіряючих, свідчить про зміну номенклатури товару по ланцюгу придбання-продаж, у зв'язку з чим виникає сумнів щодо товарності правочинів між вказаними контрагентами. Крім цього, представник відповідача зазначив, що за результатами проведених перевірок всі вищезазначені підприємства відсутні за місцезнаходженням. На підставі викладеного, представник відповідача зазначив, що ДПІ в місті Южному Одеської області ДПС правомірно зроблено висновок про безпідставне збільшення приватним підприємством «Югкіпсервіс»податкового кредиту на суму податку на додану вартість в розмірі 49 156 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 61 446 грн. по взаємовідносинам з приватним підприємством «Дана-Даблъю»та товариством з обмеженою відповідальністю «Сатєра»за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, про що складено акт № 148/20/22-1007/31347636 від 18 травня 2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000232310 від 30.05.2012 року та № 0000242310 від 30.05.2012 року, а тому просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

В період з 04 травня 2012 року по 11 травня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в місті Южному Одеської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Югкіпсервіс», код за ЄДРПОУ 31347636, з питань дотримання вимог податкового законодавства, стосовно встановлення взаємовідносин з ПП«Дана-Даблъю»(код за ЄДРПОУ 37351889) та ТОВ «Сатєра»(код за ЄДРПОУ 34873689) за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, за результатами якої зроблено висновок про порушення приватним підприємством «Югкіпсервіс»п.п. 7.2.6 .п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ПП «Югкіпсервіс»безпідставно збільшено податковий кредит на суму податку на додану вартість в розмірі 49 156 грн. за квітень 2010 року -грудень 2010 року, січень 2011 року -лютий 2011 року; та порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 61 446 грн. за 2010 рік та за І квартал 2011 року, про що складено акт № 148/20/22-1007/31347636 від 18 травня 2012 року (а.с. 8-31 том 1).

На підставі акту № 148/20/22-1007/31347636 від 18 травня 2012 року ДПІ в місті Южному Одеської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення № 0000232310 від 30.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 61 446 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 792, 25 грн., та № 0000242310 від 30.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 49 156 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 233, 75 грн. (а.с. 34, 35 том 1).

Згідно до акту перевірки приватним підприємством «Югкіпсервіс» за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року по взаємовідносинам з ПП «Дана-Даблъю»та ТОВ «Сатєра»задекларовано валові витрати в розмірі 245 787 грн., з яких за 2010 рік -204 660 грн. та за 1 квартал 2011 року -41 127 грн. та податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 49 156 грн., з яких за січень 2011 року -5 878 грн., лютий 2011 року -2 347 грн., березень 2010 року -1966 грн., квітень 2010 року -2350 грн., травень 2010 року -2806 грн., червень 2010 року -5868 грн., липень 2010 року -6580 грн., серпень 2010 року -3979 грн., вересень 2010 року -7 390 грн., жовтень 2010 року -2839 грн., грудень 2010 року -7 153 грн.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування до 01.01.2011 року регулювалось Законом України «Про податок на додану вартість», а після 01.01.2011 року вказані відносини врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 року порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування регулюється Розділом V Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011 року).

Відповідно до п. п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (який діяв на момент спірних правовідносин) встановлено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-Х1У від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що приватним підприємством «Югкіпсервіс»від товариства з обмеженою відповідальністю «Сатєра»на підставі рахунків № 137/1 від 01.03.2010 року, № 939/1 від 09.03.2010 року, № 2237/1 від 22.03.2010 року, № 643/1 від 06.04.2010 року, № 2047/1 від 20.04.2010 року, № 2741/1 від 27.04.2010 року, № 2943/1 від 29.04.2010 року, № 1153/1 від 11.05.2010 року, № 865/1 від 08.06.2010 року, № 1763/1 від 17.06.2010 року, № 2564/1 від 25.06.2010 року, № 2964/1 від 29.06.2010 року, № 8710/1 від 08.07.2010 року, № 1279/1 від 12.07.2010 року, № 1978/1 від 19.07.2010 року, № 2978/1 від 29.07.2010 року, № 9812/1 від 09.08.2010 року, № 1885/1 від 18.08.2010 року, № 2685/1 від 26.08.2010 року, № 3087/1 від 30.08.2010 року, № 295/1 від 02.09.2010 року, № 1497/1 від 14.09.2010 року, № 8912/1 від 08.09.2010 року, № 1795/1 від 17.09.2010 року, № 2097/1 від 20.09.2010 року, № 2897/1 від 28.09.2010 року, № 41012/1 від 04.10.2010 року, № 8108/1 від 08.10.2010 року отримано Товар (електрообладнання), оплачено його вартість на рахунок ТОВ «Сатєра», що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку, та отримано накладні та податкові накладні, на підставі яких ПП «Югкіпсервіс»було сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ за березень 2010 року -жовтень 2010 року (а.с. 93 -206 том 1).

Також судом встановлено, що приватним підприємством «Югкіпсервіс»від приватного підприємства «Дана-Даблъю»на підставі рахунків № 91217/1 від 09.12.2010 року, № 20129/1 від 20.12.2010 року, № 28127/1 від 28.12.2010 року, № 30123/1 від 30.12.2010 року, № 2515/1 від 25.01.2011 року, № 2719/1 від 27.01.2011 року, № 27110/1 від 27.01.2011 року, № 327/1 від 03.02.2011 року, № 1727/1 від 17.02.2011 року, № 2222/1 від 22.02.2011 року, № 2822/1 від 28.02.2011 року в грудні 2010 року, січні 2011 року та лютому 2011 року отримано товар (електроматеріали та електрообладнання) (а.с. 48, 52, 56, 60, 64, 68, 72, 76, 80, 84, 88 том 1).

На підставі вказаних рахунків приватним підприємством «Югкіпсервіс»на рахунок приватного підприємства «Дана-Даблъю»було оплачено вартість отриманого Товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку, та отримано від приватного підприємства «Дана-Даблъю»накладні та податкові накладні на вказаний товар, на підставі яких ПП «Югкіпсервіс»було сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року, січень 2011 року -лютий 2011 року (а.с. 49-51, 53-55, 57-59, 61-63, 65-67, 69-71, 73-75, 77-79, 81-83, 85-87, 89-91 том 1).

Крім цього, ТОВ «Сатєра»та ПП «Дана-Даблъю»були надані ПП «Югкіпсервіс»паспорти на отриманий Товар (а.с. 2-72 том 4).

Вказаних Товар, отриманий позивачем від ТОВ «Сатєра»та від ПП «Дана-Даблъю»приватним підприємством «Югкіпсервіс»було реалізовано своїм контрагентам, а саме: КП «ТГО», ТОВ «Завод елеваторного обладнання», ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод», ТОВ «Таламус ЛТД», ТВ «Електрик», ТОВ «ТК «Електроснаб», ТОВ «Південна Електротехнічна компанія», ЗАТ «НТЦ «Інформаційні системи», ПП «ЮСМ Стиль», ТОВ «Великодолинський завод залізобетонних конструкцій», ЗАТ «Теміо», ЗАТ «Франц Марта», ВАТ «Іллічівський завод залізобетонних конструкцій», КНВП «Спецавтоматика», тощо, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання Товару, виписками банку (а.с. 17-124 том 2, а.с. 1 -223 том 3).

Таким чином, згідно до встановлених судом обставин, беручи до уваги вимоги законодавства України, чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин, суд вважає, що ПП «Югкіпсервіс»в перевіряємий період правомірно включило до складу валових витрат витрати, понесені ПП «Югкіпсервіс»при отриманні Товару від ТОВ «Сатєра»та від ПП «Дана-Даблъю», а також правомірно включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ в розмірі 49 156 грн., на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сатєра»та від ПП «Дана-Даблъю».

Крім цього, згідно акту № 148/20/22-1007/31347636 від 18 травня 2012 року перевіряючими були досліджені всі первинні бухгалтерські документи, надані ПП «Югкіпсервіс»до перевірки, та зауважень щодо належного оформлення вказаних документів у перевіряючих не виникло.

Суд не приймає до уваги та вважає необґрунтованими посилання відповідача в обґрунтування порушення ПП «Югкіпсервіс»вимог п.п. 7.2.6 .п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, та п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин, на акти перевірки контрагентів ПП «Югкіпсервіс»- ТОВ «Сатєра»та ПП «Дана-Даблъю», а також контрагентів ТОВ «Сатєра»- ПП «Віайпі Груп», ПП «Софітек Плюс», ПП«Юніком Плюс», оскільки обставини, зазначені в цих актах, стосуються не позивача, а його контрагентів, та жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

До того ж, згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року відсутні записи про відсутність ТОВ «Сатєра»та ПП «Дана-Даблъю»за місцезнаходженням (а.с. 7-15 том 2).

Крім цього, відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як встановлено судом, ПП «Югкіпсервіс»з ТОВ «Сатєра»та з ПП «Дана-Даблъю»в момент вчинення укладених між ними договорів було дотримано вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України, що на думку суду свідчить про чинність зазначених договорів та необґрунтованість посилання перевіряючих на те, що відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини, укладені між ПП «Югкіпсервіс»та ТОВ «Сатєра»і ПП «Дана-Даблъю»порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та мають ознаки нікчемності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Южному Одеської області Державної податкової служби № 0000232310 від 30.05.2012 року та № 0000242310 від 30.05.2012 року прийняті неправомірно, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття цих рішень, а тому адміністративний позов ПП «Югкіпсервіс»підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Южному Одеської області Державної податкової служби № 0000232310 від 30.05.2012 року та № 0000242310 від 30.05.2012 року.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 28 листопада 2012 року.

Суддя О.А. Левчук

.