Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а/1270/6981/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Дибова О.А.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року справа №2а/1270/6981/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. ,

при секретарі судового засідання Казаковій Т.М.,

за участю представника позивача Приходько С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/6981/2012 за позивом Виробничого об'єднання "Домобудівельник" до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулось до суду з вказаним позивом , посилаючись на те , що 24.07.2012 року підприємство отримало від відповідача Акт від 16.07.2012 року № 44/22-13402042 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВО «Домобудівельник» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Нові будівельні технології» за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки Алчевською ОДПІ Луганської області 08.08. 2012 року винесено: податкове повідомлення-рішення № 0000252200, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 96018,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000242200, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76815,00 грн.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області ДПС прийняті з порушенням норм чинного законодавства, так як відповідач не дав оцінки первинної документації, яка є підтвердженням реальності та товарності угод між Виробничим об'єднанням «Домобудівельник» та контрагентами, та визнало правочини нікчемними, так як по контрагенту ТОВ «Нові будівельні технології» - БВП «Строітель Плюс» не можливо провести зустрічну звірку, про що складено акт від 11.04.2012 року №37/22/31263808.

Позивач просив визнати дії податкового органу протиправними та скасувати наказ ДПІ в м. Лисичанську від 13.07.2012 № 323 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; податкові повідомлення - рішення від 08.08.2012 № 0000252200, № 0000242200;визнати протиправними та незаконними висновки, зроблені в акті перевірки від 16.07.2012 № 44/22-13402042, щодо порушень ВО «Домобудівельник» вимог податкового законодавства;визнати протиправними та незаконними дії фахівців ДПІ у м. Лисичанську, щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ВО «Домобудівельник» та ТОВ «Нові будівельні технології».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 10. 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/6981/2012 позов Виробничого об'єднання "Домобудівельник" рішень задоволений частково.

Скасовані податкові повідомлення - рішення від 08.08.2012 № 0000252200 та за № 0000242200.

Стягнуто судовий збір з Державного бюджету України на користь Виробничого об'єднання "Домобудівельник" в сумі 1728,34 грн.

У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При апеляційному перегляді справи представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін , апеляційну скаргу - без задоволення

Відповідач в судове засідання не з»явився. Про дату , час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь- судді доповідача , представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Причиною виникнення спору по справі є питання щодо правомірності дій ВО «Домобудівельник» на віднесення сум до складу валових витрат по податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість отриманих від постачальника TOB «Нові будівельні технології» за період з 01.09.2010 по 31.12.2010.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м. Лисичанську від №323 від 13.07.12, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, п. 78.5 ст.78, п. 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВО «Домобудівельник» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Нові будівельні технології» за період з 01.09.10 по 31.12.10 за результатами перевірки складено акт від 16.07.12 №44/22-13402042.

В акті від 16.07.12 №44/22-13402042 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВО «Домобудівельник» вказано на порушення:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР, зі змінами та доповненнями, у редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинах з TOB «Нові будівельні технології», який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 76815 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 35068 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 41747 грн. по угоді яка є нікчемною.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, за період з 01.09.10 по 31.12.10 ВО "Домобудівельник" завищена сума податкового кредиту по ПДВ у сумі 61452 грн., у тому числі за: вересень 2010 року у сумі 28055 грн., жовтень 2010 року у сумі 7053грн., листопад 2010 року у сумі 10513грн., грудень 2010 року у сумі 15831грн. по взаємовідносинам з TOB «Нові будівельні технології» по угоді яка є нікчемною.

Відповідач в акті зазначив , що проведеною перевіркою неможливо підтвердити реальність проведених взаємовідносин між ВО «Домобудівельник» з TOB «Нові будівельні технології» при здійсненні фінансово-господарської діяльності - відповідно до частини 1 ст.203, п. 1,2 ст.215, ч.І ст.207, п.1 ст.216 ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

В акті перевірки зроблено висновки, що операції між ВО «Домобудівельник» та TOB «Нові будівельні технології» суперечать інтересам держави і суспільства у зв'язку з чим неможливо підтвердити їх реальність, а отже, відповідно до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV є нікчемними, і в силу статті 216 цього кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. У зв'язку з чим вказано на порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР, зі змінами та доповненнями, у редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток по взаємовідносинах з TOB «Нові будівельні технології», який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 76815 грн. по операціям з придбання товару у TOB «Нові будівельні технології», та на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями в частині завищення податкового кредиту по ПДВ у сумі 61452грн. по операціям з придбання товару у TOB «Нові будівельні технології».

В той же час з матеріалів справи видно , що TOB «Нові будівельні технології» (продавець) на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.06.10 №4-П-0610 з ВО «Домобудівельник» (покупець) було оформлено документи на продажу щебеню за період з 01.09.10 по 31.12.10 на загальну суму 368712,43 грн. (в тому числі ПДВ 61452,07 грн.).

Крім того , доводи відповідача ґрунтуються на тому , що під час проведення перевірки взято до уваги інформацію ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 20.06.2012 р. № 105 /22-32533303, про неможливість проведення зустрічної звірки СДПІ ВПП в м. Сімферополі з контрагентом TOB „Нові Будівельні Технології" -БВП „Строітель Плюс",щодо реальності здійснення господарських відносин .Проведена перевірка TOB „Нові Будівельні Технології" свідчить, про неможливість здійснення ВО «Домобудівельник» придбання товару (щебеню).

Колегія суддів з висновками , викладеними в акті , подальших податкових повідомленнях-рішеннях , які свідчать про не можливість визнавати право ВО «Домобудівельник» на віднесення сум до складу валових витрат по податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість отриманих від постачальника TOB «Нові будівельні технології» за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, погодитись на може , з огляду на наступне :

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо висновку Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про нікчемність умов договору купівлі-продажу від 01.06.10 №4-П-0610 по операціям з придбання товару у TOB «Нові будівельні технології» ВО «Домобудівельник» , колегія суддів зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто, визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин.

При цьому не має значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом, в тому числі, встановлено, що з відповідним позовом про визнання договору, укладеного ВО « Домобудівельник» з TOB «Нові будівельні технології» нечинним , відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача за вказаним договором, або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що «несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає , що відповідачем не доведено нікчемності договору по операціям з придбання товару у TOB «Нові будівельні технології» ВО «Домобудівельник» належними та допустимими доказами, оскільки посилання відповідача на інформацію, викладену у довідці перевірки, складену ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 20.06.2012 р. № 105 /22-32533303, в якій зазначено, про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента TOB „Нові Будівельні Технологі» з БВП „Строітель Плюс « в частині можливості виконання останнім господарських зобов'язань , їх вид, обсяг, якість через відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, тощо, не може виступати доказом його нікчемності.

Колегія суддів вважає , що суду апелянт безпідставно не врахував , що в подальшому придбаний щебень був використаний позивачем в господарській діяльності

Стосовно посилання апелянта на те , що надані позивачем до перевірки та під час розгляду справи податкові накладні оформленні з порушенням вимог діючого законодавства, колегія суддів зазначає наступне :

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пп. 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору із ТОВ «Нові будівельні технології», на підставі яких відповідну суму коштів включено до складу податкового кредиту позивача, оформлена належним чином.

Крім того , слід зазначити , що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Таким чином, наданими позивачем первинними документами документально підтверджено реальність господарських операцій.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій, скасування наказу про проведення перевірки колегія суддів зазначає , що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимог в цій частині через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на наведене , колегія суддів вважає , що Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби в судовому засіданні не довела правомірність прийнятих 08.08.2012 року податкових повідомлень- рішень.

Таким чином , колегія суддів прийшла до висновку , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 03 грудня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 195, 197 , п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст.211, ст.212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/6981/2012 за позивом Виробничого об'єднання "Домобудівельник" до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання її в повному обсязі.

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов