Постанова

від 05.12.2012 по справі 37/417

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 37/417 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І., суддіКондратової І.Д., суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачаКолотило О.А., від відповідачаШабанов С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012р. у справі№ 37/417 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Госпрозрахункове бюро "Енергія" доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" простягнення 79 496,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Госпрозрахункове бюро "Еенергія" (надалі - ПП "ГБ "Еенергія", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" (надалі - ПАТ "КБ "Надра", відповідач) про стягнення 32 789,04 грн. - проценти за користування вкладом за період з 03.12.2009 р. до 30.05.2011 р., 26 086,30 грн. -пені за період з 03.12.2009 р. до 30.05.2011 р., 4 471,23 грн. - 3 % річних за період з 03.12.2009 р. до 30.05.2011 р. та 16 150,10 грн. - інфляційні нарахування за період з 03.12.2009 р. до 30.05.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 16/2008/Ю000402 від 26 серпня 2008 року щодо своєчасного повернення вкладу та сплати процентів за користування коштами.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. у справі № 37/417 (суддя Гавриловська І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Аднрієнка В.В. (доповідач), суддів Буравльова С.І., Шапран В.В.), позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь -ПАТ "ГБ "Еенергія" 32789,04 грн. процентів за користування вкладом, 4471,23 грн. 3 % річних, 16150,10 грн. інфляційної складової боргу, 534,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 158,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні пені в сумі 26086,30 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012р., провадження у справі припинити.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 37/417 - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 серпня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 16/2008/Ю000402, за умовами якого вкладник (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання перераховувати на вкладний рахунок № 26527002004001 в філії ВАТ КБ "Надра", відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 16/2008/Ю000327 від 10.07.2008р., грошові кошти в сумі 100000,00 грн., а банк прийняв на себе зобов'язання виплатити вкладникові проценти за користування вкладом у розмірі 18 % річних та повернути суму вкладу після закінчення строку вкладу.

Додатковою угодою № 2 від 21.11.2008 р. до договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 16/2008/Ю000402 від 26.08.2008 р. сторони внесли зміни до даного договору та погодили дату повернення вкладу -03 грудня 2009 року та процентну ставку по вкладу -22 % річних.

Господарськими судами встановлено, що відповідачем в порушення умов договору банківського вкладу (депозиту) та додаткових угод до нього, зокрема, додаткової угоди № 2 від 21.11.2008 р., банківський вклад повернуто 31.05.2011 р., тобто з порушенням встановленого договором строку.

Частково задовольняючи позов, у частині стягнення відповідача 3 % річних та індексу інфляції, та процентів за час користування депозитним вкладом, суд першої інстанції виходив із доведеності факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання та з умов договору, укладеного між сторонами, і керувався вимогами ст. ст. 526, 625, 1061 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, згідно з якими зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства; банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції правильно виходив із того, що сторонами не було погоджена відповідальність банку у вигляді стягнення пені у зв'язку з неналежним виконанням банком умов договору.

З такими висновками господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення процентів за час користування депозитним вкладом в розмір 32789,04 грн. та 4471,23 грн. 3 % річних, 16150,10 грн. інфляційної складової боргу, нарахованих за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення суми вкладу, є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, оскільки не враховано, що проценти на банківський вклад не можуть нараховуються та виплачуватись після закінчення строку дії договору, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки нарахування процентів на банківський вклад до дня, який передує його поверненню вкладникові відповідає вимогам чинного законодавства (ч. 5 ст. 1061 ЦК України) та умовам п. 4.2, 4.3 договору банківського вкладу, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Твердження скаржника про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення з банку 3 % річних та інфляційної складової на підставі ст. 625 ЦК України та не прийнято до уваги, що з 10.02.2009 р. набула чинність постанова правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 р."Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку "Надра", якою з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців - з 10.02.2009 р. до 10.08.2009 р., та продовжено з 11.08.2009 р. до 10.02.2010 р. відповідно до постанови правління НБУ від 05.08.2009 № 452, з 10.02.2010 р. до 12.08.20011 р. відповідно до постанови правління НБУ від 10.02.2010 р. № 60, а згідно ст. 58 Закону від 7 грудня 2000 р. N 2121-III "Про банки та банківську діяльність", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, колегією суддів також відхиляються, оскільки за змістом ст. 625 ЦК України правові наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим дія мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до статей 58, 85 Закону від 7 грудня 2000 р. N 2121-III "Про банки та банківську діяльність", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на них не поширюється. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2010 р. у справі N 3-12гс10 та постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 р. у справі N 3-11гс10, які згідно ст. 111 28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що закріплена в ст. 1061 ЦК України правова норма щодо обов'язку банку виплачувати вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу, не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки виходячи із положень Глави 51 ЦК України, сплата боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних від простроченої суми є одним із видів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що свідчить і назва ст. 625 ЦК України, а правова природа процентів на банківський вклад, належних вкладникові відповідно до ст. 1061 цього Кодексу, полягає у тому, що вони є платою за користування вкладом.

Тобто, правова природа відсотків, визначених ст. 1061 ЦК України, відрізняється від врегульованої ст. 625 цього Кодексу, і відповідач, який прострочив повернення суми вкладу, зобов'язаний сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, незалежно від сплати процентів, належних вкладникові відповідно до ст. 1061 цього Кодексу, а тому твердження скаржника про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України з огляду на те, що умовами договору передбачено нарахування відсотків на вклад у розмірі 22 % річних, які в повній мірі відповідають інфляційним процесам та повністю відшкодовують інфляційну складову, колегією суддів Вищого господарського суду України визнаються безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

За таких обставин, оскільки твердження скаржника про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм права при прийнятті рішень у справі не знайшли свого підтвердження, висновок суду про часткове задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. у справі № 37/417-без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.