Рішення

від 27.11.2012 по справі 5006/20/126/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.12 р. Справа № 5006/20/126/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фагот-плюс"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 49732,45грн.

представники сторін:

від позивача: Мінкін С.В. - представник за довіреністю;

від відповідача:ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець;

ОСОБА_3-адвокат;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фагот-плюс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 49732,45грн., у тому числі основного боргу у розмірі 37029,00грн., пені у розмірі 3094,18грн., штрафу у розмірі 3702,90грн., 3% річних у розмірі 2647,82грн., інфляційних втрат у розмірі 3258,55грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки з відстрочкою платежу №151Пл/86К від 13.10.2009 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 37029,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки з відстрочкою платежу №151Пл/86К від 13.10.2009; специфікацій №1 від 13.10.2009, №2 від 13.10.2009 до договору №151Пл/86К від 13.10.2009; товарно-транспортних накладних: №Пл.-1052 від 13.10.2009, №Пл.-1051 від 13.10.2009; видаткових накладних: №Пл-1052 від 13.10.2009, №Пл-1051 від 13.10.2009; рахунків-фактур: №Пл-965 від 13.10.2009, №Пл-966 від 13.10.2009; претензії від 21.03.2012; фіскальних чеків поштового відділення; опису вкладення до цінного листа від 23.03.2012; листа №4/6471 від 22.05.2012; банківських виписок; заявок на відвантаження цегли автомобілем від 12.10.2009, від 12.10.2009.

10.10.2012 позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що між позивачем та відповідачем інших договорів окрім договору поставки з відстрочкою платежу №151Пл/86К від 13.10.2009 не існує. Товар, поставлений позивачем по видатковим накладним №Пл-1052 від 13.10.2009, №Пл-1051 від 13.10.2009, був поставлений в рамках саме договору поставки з відстрочкою платежу №151Пл/86К від 13.10.2009. Факт приймання-передачі товару відповідачем підтверджується вищезазначеними видатковими накладними. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами водіїв-експедиторів в графі "Прийняв", але у позивача відсутній договір перевезення, оскільки він був укладений між перевізником і відповідачем. Позивач у письмових поясненнях звертає увагу суду на те, що товарно-транспортні накладні, оформлені належним чином підтверджують факт перевезення вантажу з пункту відвантаження до пункту призначення і не можуть бути підставою для висновку про відсутність поставки товару.

В судовому засіданні 24.10.2012 оголошувалась перерва до 14.11.2012.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в судовому засіданні призначеному на 14.11.2012 року пояснила суду, що у неї відсутні оригінал та завірена копія договору перевезення №151Пл/86К у зв'язку з їх втратою, а на тій копії договору та специфікацій до нього, які надані позивачем до матеріалів справи, стоїть не її підпис та не її печатка. За таких обставин, в судовому засіданні 14.11.2012 були відібрані зразки підпису Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Представник позивача в судовому засіданні призначеному на 14.11.2012 пояснив, що оригінал договору надати не має можливості, оскільки оригінал договору та специфікацій до нього вилучені СВ Слов'янського МВ м.Слов'янська УМВС України в Донецькій області.

У зв'язку з чим, 14.11.2012 позивач подав клопотання, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, про витребування від СВ Слов'янського МВ м.Слов'янська УМВС України в Донецькій області оригіналів документів, які знаходиться в матеріалах кримінальної справи № 44-43820. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 14.11.2012 витребувано від СВ Слов'янського МВ м.Слов'янська УМВС України в Донецькій області оригінали договору поставки №151 Пл/86 К від 13.10.2009 року та специфікації №1 від 13.10.2009 року до договору поставки №151 Пл/86К від 13.10.2009, специфікації №2 від 13.10.2009 року до договору поставки №151 Пл/86К від 13.10.2009, які знаходиться у матеріалах кримінальної справи №44-43820 та уповноважено отримати вищезазначені документи представника позивача ОСОБА_2.

16.11.2012 позивач подав письмові пояснення до позовної заяви від 15.11.2012, в яких зазначає, що на виконання п. 2.2 договору поставки з відстрочкою платежу №151Пл/86К від 13.10.2009 відповідач надсилав заявки засобами електронного зв'язку, які скріплені електронним цифровим підписом відповідача та прирівнюється до власноручного підпису останнього на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис". Крім того, позивач вважає, що відповідач своїми діями у судовому засіданні 14.11.2012 намагається затягти розгляд справи за надуманими та безпідставними доводами.

27.11.2012 від СВ Слов'янського МВ м. Слов'янська УМВС України в Донецькій області на адресу суду надійшли оригінали документів, витребувані ухвалою суду від 14.11.2012.

В судовому засіданні 27.11.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в судовому засіданні 27.11.2012 пояснила суду, що на наданих СВ Слов'янського МВ м.Слов'янська УМВС України в Донецькій області до суду оригіналах: договору поставки №151 Пл/86 К від 13.10.2009 року, специфікації №1 від 13.10.2009 року до договору поставки №151 Пл/86К від 13.10.2009, специфікації №2 від 13.10.2009 року до договору поставки №151 Пл/86К від 13.10.2009 стоїть її підпис, жодних заперечень щодо підписання та укладання вказаних документів вона не має, також відсутні заперечення щодо оригінальності печатки, що стоїть на вказаних документах.

Крім того, відповідачем подані письмові пояснення від 27.11.2012, в яких останнім підтверджено факт укладання договору поставки з відстрочкою платежу №151Пл/86К від 13.10.2009 між позивачем та відповідачем. Як зазначає відповідач у письмових поясненнях позовні вимоги не визнає, оскільки грошові кошти у розмірі 40000,00грн. були передані відповідачем начальнику безпеки заводу "Фагот-плюс" ОСОБА_4 в липні 2010 року в приміщенні офісу відповідача, однак, письмових доказів передачі вищезазначених грошових коштів відповідач не має.

Судом з'ясовано, що викликати ОСОБА_4 для дачі пояснень щодо отримання від відповідача коштів на виконання договору №151/Пл./86К не вдається за можливим у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 у 2011 році.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

13.10.2009 між Приватним підприємством "Фагот-плюс", як постачальником (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем (відповідач) укладено договір поставки з відстрочкою платежу №151Пл/86К (далі - договір), строком дії, згідно з п. 13.1 договору, з моменту його підписання до 13.04.2010 чи до повного завершення виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли під час дії даного договору.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність покупця будівельні матеріали (далі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору асортимент, кількість, ціна, вартість, дата готовності товару вказуються у специфікаціях.

Специфікації складаються постачальником на підставі заявок покупця та погоджуються по факсимільному або електронному зв'язку (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.5 договору визначено, що ціна на товар встановлюється постачальником.

Поставка товару здійснюється постачальником через перевізника. Перевізник - це фізична або юридична особа, яка на підставі договору перевезення з покупцем зобов'язується прийняти товар і здійснити перевезення товару до пункту призначення, вказаного покупцем. Поставка проводиться зі складу, розташованого за адресою: Луганська область, м.Красний Луч. вул. Киснева, 2 в транспортний засіб перевізника, вказаний покупцем в заявці на відвантаження, яка містить: найменування перевізника; пункт призначення; марка, номер і вантажопідйомність транспортного засобу; прізвище, ім'я, по батькові водія (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору передача-прийом товару по кількості та асортименту проводиться по товаросупровідним документам, шляхом підписання постачальником і перевізником: при автоперевезенні - товарно-транспортної накладної, видаткової накладної; при залізничному перевезенні - залізничної накладної, рахунка-фактури.

Пунктом 4.3 договору визначено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання відповідних товаросупровідних документів, згідно з п. 4.2 договору.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару перевізнику (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору покупець отримує товар у відповідності з цим договором з розстрочкою платежу на 6 (шість) місяців з моменту передачі йому товару по специфікаціям.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця один раз на місяць до 30 числа кожного місяця.

Сторонами було укладено специфікації: №1 від 13.10.2009, №2 від 13.10.2009 до договору №151Пл/86К від 13.10.2009.

В специфікації №1 від 13.10.2009 до договору зазначено найменування товару, номенклатурний номер, кількість та загальна сума, яка складає 20758,10грн. у тому числі ПДВ, а також передбачені умови оплати: розстрочка платежу на 6 місяців з моменту передачі товару; та дата оплати: до 13.04.2010.

В специфікації №2 від 13.10.2009 до договору зазначено найменування товару, номенклатурний номер, кількість та загальна сума, яка складає 19270,90грн. у тому числі ПДВ, а також передбачені умови оплати: розстрочка платежу на 6 місяців з моменту передачі товару, та дата оплати: до 13.04.2010.

На виконання умов п. 2.2 договору відповідач засобами електронного зв'язку відправив позивачу заявки: №15-12/10 від 12.10.2009 скріплений цифровим підписом 11726/-462; №47-12/10 від 12.10.2009 скріплений цифровим підписом 11726/-465, в яких зазначені технологія, колір, код продукції, кількість, дата випуску.

Як зазначає позивач у письмових поясненнях, заявки відповідача скріплені його електронним цифровим підписом, які прирівнюються до власноручного підпису відповідача.

Згідно ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

На виконання п. 4.1 договору, від відповідача позивачу факсимільним зв'язком надійшла заявка на відвантаження цегли від 12.10.2009, яка підписана відповідачем та скріплена його печаткою. З цієї заявки вбачається, що відповідач, відповідно до вимог п.2.2 договору, згідно з заявкою №546 від 12.10.2012, замовив у позивача цеглу в асортименті, за найменуванням та кількістю, та зазначив дані про автоперевізника: водій - ОСОБА_5, марка та державний номер автомобіля: IVECO, державний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, від відповідача позивачу надійшла ще одна заявка на відвантаження цегли від 12.10.2009 за цифровим підписом 11726/549, відповідно до якої відповідач, згідно з заявкою №15-1210 від 12.10.2009, просить відвантажити цеглу в асортименті та плитку фасадну, за найменуванням і кількістю, та зазначив дані про автоперевізника: водій - ОСОБА_6, марка та державний номер автомобіля: IVECO, державний номер НОМЕР_3.

На виконання умов договору, за видатковими накладними: №Пл-1052 від 13.10.2009 на суму 20758,10грн., №Пл-1051 від 13.10.2009 на суму 19270,90грн.; товарно-транспортними накладними: №Пл.-1052 від 13.10.2009, №Пл.-1051 від 13.10.2009 через автоперевізника, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, водії ОСОБА_6 та ОСОБА_8, на адресу відповідача було відпущено цеглу в асортименті загальною вартістю 40029,00грн.

Судом досліджено асортимент, кількість, номенклатура, ціна, колір товару, що були поставлені позивачем відповідачу згідно вказаних видаткових накладних та встановлено, що поставлений товар повністю відповідає асортименту, кількості, номенклатурі, ціні, кольору товару погодженому сторонами у специфікаціях №1, №2 до договору.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується постачання позивачем відповідачу товару на загальну суму 40029,00 грн. та отримання його останнім. Відповідачем не надано доказів в спростування отримання ним товару від позивачу на суму 40029,00 грн.

Позивачем для оплати вартості товару було виставлено рахунки-фактури: №Пл-965 від 13.10.2009 на суму 20758,10грн., №Пл-966 від 13.10.2009 на суму 19270,90грн., на загальну суму 40029,00грн., які наявні в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у специфікаціях №№1,2. Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково у розмірі 3000,00грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем до матеріалів справи, заборгованість становить 37029,00грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо неотримання від позивача товару або товаророзпорядчих документів на виконання умов договору.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, сторонами погоджений строк оплати вартості товару у специфікаціях №№ 1,2 до договору, а саме до 13.04.2010. Судом враховано, що в договорі та в специфікаціях сторонами зазначені умови оплати, а саме розстрочка платежу на 6 місяців, строк оплати: один раз в місяць до 30 числа кожного місяця. Проте, сторонами не вказано розмір вартості товару, який підлягає оплаті щомісячно. Тому, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був остаточно розрахуватись до 13.04.2010.

Відповідно до матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.03.2012 оплатити вартість товару на загальну суму 37029,00грн. отриманого на підставі видаткових накладних №Пл-1052 від 13.10.2009, №Пл-1051 від 13.10.2009, що підтверджується фіскальним чеком №2939 від 23.03.2012 поштового відділення, описом вкладення у цінний лист від 23.03.2012. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

Відповідач доказів оплати заборгованості в розмірі 37029,00грн. не надав, розмір заборгованості не спростував. Доводи відповідача щодо передачі коштів начальнику безпеки заводу "Фагот-плюс" ОСОБА_4 в липні 2010 року, жодним доказом не підтверджено і позивачем не визнано.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 37029,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути пеню у розмірі 3094,18грн. за період з 13.04.2010 по 10.10.2010 та штраф в розмірі 3702,90грн.

Відповідно до п. 8.3 договору за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від цієї суми.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 14.04.2010 (дата визначена судом) по 10.10.2010 (дата визначена позивачем) становить 3266,16грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3094,18грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3702,90грн. штрафу в розмірі 10% від несплаченої суми отриманого товару, нарахований відповідно до п. 8.3 договору, суд також задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами в договорі самостійно узгоджений вид відповідальності та її розмір, позивачем доведений факт несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання. При вирішенні питання правомірності стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання судом враховані висновки Верховного суду України викладені у постанові від 09.04.2012 №20/246-08.

Враховуючи несплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2647,82грн. за період з 13.04.2010 по 01.09.2012 та інфляційні втрати у розмірі 3258,55грн. за період з 13.04.2010 по 01.04.2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних втрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його невірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір інфляційних витрат за період з 14.04.2010 по 01.04.2012 становить 3591,81грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 3258,55 грн.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 14.04.2010 (дата визначена судом) по 01.09.2012 становить 2653,91 грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 2647,82грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фагот-плюс" (вул. Кислородна, буд. 2, м. Красний Луч, Луганська область, 94505, ЄДРПОУ 24050407) суму основного боргу у розмірі 37029 (тридцять сім тисяч двадцять дев'ять) грн. 00 коп., штрафу у розмірі 3702 (три тисячі сімсот дві) грн. 90 коп., пені у розмірі 3094 (три тисячі дев'яносто чотири) грн. 18 коп., 3% річних в розмірі 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 82 коп., інфляційних втрат у розмірі 3258 (три тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 55 коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 03.12.2012.