Постанова

від 03.12.2012 по справі 3/57/5022-694/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.12 Справа № 3/57/5022-694/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.

за участю представників:

від позивача -не з'явився

від відповідача -не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацька агропромислова компанія», б/н від 02.11.2012 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2012 року, суддя Турецький І.М.

у справі № 3/57/5022-694/2012

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, с. Наталівка, Житомирська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацька агропромислова компанія», м. Бучач, Тернопільська область

про стягнення 8300 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.10.2012 року по справі №3/57/5022-694/2012 позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 задоволено, стягнено з ТзОВ «Бучацька агропромислова компанія»на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 8300 грн. боргу за отримані послуги по перевезенню вантажів.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 908, 909 ЦК України, ст.ст.173, 193, 306 ГК України, Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, умови договору на перевезення вантажів від 04.04.2011 року, заявку №0001 від 04.04.2011 року та міжнародну товарно-транспортну накладну №0104363, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Бучацька агропромислова компанія»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2012 року по справі №3/57/5022-694/2012, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, скаржник звертає уваги суду на те, що Metsknox OU (вантажоотримувачем) не проведено розрахунку з ним, та що рішенням господарського суду по справі №3/93/5022-1449/2011 стягнено з нього кошти в сумі 5365 доларів США, проте, заборгованість перед ТзОВ «Бучацька агропромислова компанія»не погашена, з огляду на що, у Товариства відсутні кошти для погашення боргу перед перевізником (позивачем по даній справі).

Представники сторін в судове засідання не з'явились (належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи).

Від позивача до суду надійшов лист (вх.№2177 від 27.11.2012 року), в якому останній вказує на безпідставність вимог апеляційної скарги та посилаючись на умови договору перевезення вантажів від 04.04.2011 року, укладеного між сторонами, зазначає, що перевізник не несе матеріальну відповідальність за фінансові ризики організатора перевезень.

Поряд з цим, від позивача до суду поступило клопотання (вих.№23/11/2012-1 від 23.11.2012 року), в якому останній просить про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

04.04.2011 року між ТзОВ «Бучацька агропромислова компанія»(в тексті договору - організатор) та фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (в тексті договору - перевізник) укладено договір на перевезення вантажів, відповідно до умов якого, а саме п.1.1., п.1.2. перевізник (позивач) від свого імені та за рахунок організатора (відповідача) надає транспортні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по Україні та за межами України. Позивач зобов'язується доставити вказані відповідачем вантажі до пункту призначення в установлений договором строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі -вантажоодержувачу, а організатор зобов'язується вчасно сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.5. договору, перевезення здійснюється позивачем за письмовими замовленнями, згідно заявки, на підставі належним чином оформленої товарно-транспортної накладної чи іншого документа. Заявка на перевезення заповнюється відповідачем за формою, погодженою сторонами, встановленою додатком №1 (заявка) до даного договору. Підтвердженою вважається заявка, підписана сторонами і скріплена за наявності їх печатками. Підтверджена заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього договору. Послуги по даному договору надаються перевізником (позивачем) та приймаються організатором (відповідачем), згідно отриманого примірника товарно-транспортної накладної чи іншого документа.

Пунктом 3.1.2 договору встановлено, що організатор (відповідач) зобов'язався оплатити перевізнику (позивачу) вартість перевезення зазначену в заявці.

Згідно із положеннями п.4.1., п.4.2. договору, організатор (відповідач) з моменту отримання оригіналу примірника товарно-транспортної накладної чи інших документів, що свідчить про отримання вантажу вантажоодержувачем, здійснює повний розрахунок з перевізником (позивачем) протягом 5 банківських днів згідно суми передбаченої в заявці шляхом переказу цієї грошової суми на поточний рахунок перевізника. Форма розрахунків: безготівкова. Грошова одиниця -гривня. У пункті 10.1. договору вказано, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язку завершити виконання обов'язків, що мали місце під час його дії.

04.04.2011 року ТзОВ «Бучацька агропромислова компанія»(організатор) та ПП ОСОБА_3 (перевізник) оформлено заявку №0001, відповідно до якої позивач перевозить вантаж відповідача маршрутом з м. Клайпеда, Республіка Литва, порт Смяльте, вул. Нямко, 23 до м. Київ, Україна, вул. Сагайдачного, 114 Холодокомбінат №3. Вартість перевезення становить 1950 доларів США, що еквівалентно -15859 грн.

Слід зазначити, що вказана заявка підписана зі сторони позивача та відповідача і скріплена відтисками печаток сторін.

На виконання умов вказаного договору позивачем, згідно вказаної заявки, здійснено перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0104363, яка містить відтиски печаток вантажовідправника, перевізника та вантажоотримувача.

До матеріалів справи також долучена податкова накладна №17 від 08.04.2011 року на суму 15859 грн., в якій міститься посилання на договір перевезення вантажу від 04.04.2011 року та рахунок-фактура №СФ-0000017 від 08.04.2011 року на вказану суму, виставлений позивачем відповідачу.

Слід зазначити, що позивач надсилав на адресу відповідача претензію (вих.№16/06-3 від 16.06.2011 року), з вимогою оплатити 15859 грн. (повідомлення про вручення та опис вкладення арк. справи 22,23), яка отримана останнім 29.06.2011 року. У вказаній претензії позивач зазначає, що вартість транспортних послуг визначена відповідно до заявки та становила 15859 грн. та посилається на те, що документи про підтвердження фактичного виконання перевезення і на оплату транспортних послуг надіслані відповідачу та отримані останнім -27.05.2011 року, вказуючи також, що граничний термін розрахунку наступив 10.06.2011 року.

Відповідачем оплату транспортних послуг проведено не в повному обсязі, останнім сплачено 7559 грн. (24.06.2011 року -1000 грн., 08.09.2011 року -200 грн., 13.09.2011 року -59 грн., 30.09.2011 року -2800 грн., 02.11.2011 року -3500 грн.), неоплаченою на момент подання позову та прийняття рішення по даній справі залишається сума 8300 грн.

Слід зазначити, що відповідач (скаржник) наявності вказаної заборгованості не заперечує, а зазначає лише про непроведення із ним розрахунку вантажоотримувачем.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року положення цієї Конвенції застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Україна являється країною -учасницею даної Конвенції на підставі Закону України „Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року.

Згідно ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Як відзначено судом та не заперечується відповідачем, перевезення виконане позивачем належним чином, без зауважень замовника перевезення та вантажоодержувача, на міжнародній товарно-транспортній накладній №0104363 наявні відтиски печаток вантажовідправника, перевізника та вантажоотримувача.

Крім того, судом обґрунтовано відзначено, що непроведення оплати вантажоодержувача за отриманий товар не може бути підставою для відмови в оплаті перевізнику за отримані послуги по перевезенню вантажів. Поряд з цим, як уже зазначено вище сторони договору на перевезення вантажів від 04.04.2011 року узгодили порядок проведення розрахунків (п.4.1 договору).

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2012 року по справі №3/57/5022-694/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацька агропромислова компанія» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.