Постанова

від 27.11.2012 по справі 1570/3772/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3772/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року

м.Одеса

12 год. 05 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представник позивача - Бойко Д.Ю. (за довіреністю)

представник відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОК.Транс»(код ЄДРПОУ 36850511) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ОК.Транс»(надалі -ТОВ «ОК.Транс») до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби (надалі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372350 від 20.02.2012 р., мотивуючи позовні вимоги тим що, спірне податкове повідомлення-рішення вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що висновки інспектора зазначені в акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що під час формування податкового кредиту ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Приморському районі м. Одеси до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило. Заперечення на позов ТОВ «ОК.Транс»від відповідача також не надходили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

16.12.2009 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ОК.Транс», ідентифікаційний код юридичної особи -36850511, місцезнаходження юридичної особи: 65045, Одеська область, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 115/117, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01, № 511653 (аркуш справи 71).

Судом встановлено, що 18.12.2009 р. за № 93120 позивача взято на облік в якості платника податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП (аркуш справи 69).

ТОВ «ОК.Транс»зареєстровано ДПІ у Приморському районі м. Одеси платником податку на додану вартість 07.07.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100291838, серії НБ № 463867 (аркуш справи 68).

Статутом ТОВ «ОК.Транс»№ 15561020000037804 від 16.12.2009 р. передбачено, що метою діяльності товариства є одержання прибутку від здійснення передбаченої Статутом товариства та не забороненої діючим законодавством діяльності (аркуші справи 53-67).

На підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 305 від 06.02.2012 р., та відповідно п.п. 78.1.1 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України податковим інспектором проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження взаємовідносин із ТОВ «ВСТК»за квітень 2011 р., за результатами якої складено акт № 710/23-512 від 09.02.2012 р. (аркуші справи 35-43).

На підставі вищевказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372350 від 20.02.2012 р. за порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «ОК.Транс»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 210 грн. 00 коп., з яких за основним платежем -31 209 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн. 00 коп. (аркуш справи 9).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач подав до Державної податкової служби України (надалі -ДПС України) скаргу. Рішенням України про результати розгляду повторної скарги від 23.04.2012 р. було залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000372350 від 20.02.2012 р. та рішення ДПС в Одеській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу -без задоволення (аркуші справи 49-51).

Судом встановлено, що між ТОВ «ОК.Транс»(замовник) та ТОВ «ВСТК»(виконавець) було укладено договір на організацію вантажоперевезень № 26 від 05.04.2011 р., згідно умов якого виконавець зобов'язується здійснити відповідні заходи, спрямовані на забезпечення перевезення вантажів замовника (аркуші справи 10-11). На підставі вищевказаного договору позивачем було отримано від ТОВ «ВСТК»податкові накладні № 635 від 29.04.2011 р., № 632 від 29.04.2011 р., № 633 від 29.04.2011 р., № 634 від 29.04.2011 р. на загальну суму 31 208 грн. 99 коп. (аркуші справи 13-16).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору представником позивача було надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Як зазначається в акті перевірки № 710/23-512 від 09.02.2012 р. перевіряючим під час здійснення перевірки було використано акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1945/23-512/35179825 від 03.08.2011 р. про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСТК»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за квітень 2011 р., яким встановлено, що у ТОВ «ВСТК»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215. ст. 228 Цивільного кодексу України, укладені угоди мають ознаки нікчемності у квітні 2011 р. на суму податкового кредиту -7 507 788 грн. 00 коп. податку на додану вартість та суму податкового зобов'язання - 7 613 820 грн. 00 коп. податку на додану вартість.

Також в акті перевірки зазначається, що відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено розбіжність у сумі 31 209 грн. 00 коп. податку на додану вартість між задекларованим податковим кредитом ТОВ «ОК. Транс»та податковим зобов'язанням ТОВ «ВСТК». Відповідно до службової записки ВПМ у Приморському районі м. Одеси упродовж 2006 -2011 р. гр.. ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими особами, з метою сприяння реально діючим підприємствам в ухиленні від сплати податків, транзиту та незаконному переведенню у готівку безготівкових грошових коштів, організував створення (придбання) низки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Перша міська будівельна компанія», ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «УММК», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Гражданпромспецпроект». У здійсненні незаконної діяльності вищезазначеним особам сприяла директор Одеського відділення № 1 ПАТ «Діамантбанк»ОСОБА_3, яка усвідомлювала, що вищевказані суб'єкти підприємницької діяльності є фіктивними і повністю контролюються ОСОБА_2, сприяла зазначеним особам в отримані готівкових коштів. По даному факту прокуратурою Одеської області порушено кримінальну справу № 051201100163 відносно зазначених осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27., ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. По справі санкціоновано та проведено обшуки. У ході обшуку було виявлено та вилучено первинні бухгалтерські та податкові документи, чорнові записи, печатки та комп'ютерна техніка, з відображенням даних бухгалтерського та податкового підприємств, що входили до складу «конвертаційного центру», та виготовлялись підроблені фінансово - господарські документи по проведенню безтоварних операцій, зокрема ТОВ «ВСТК». У теперішній час накладено арешт на поточні рахунки ТОВ «ВСТК». В акті перевірки вчинено запис, що податкові накладні виписані ТОВ «ВСТК»на адресу ТОВ «ОК.Транс», акти наданих послуг підписані невідомою особою, в рамках перевірки ідентифікувати посадову особу яка підписувала неможливо, договір на організацію вантажоперевезень № 25 від 05.04.2011 р. підписаний ОСОБА_4, але відповідно до протоколу свідка ОСОБА_4 фінансово-господарську діяльність ТОВ «ВСТК»не проводила, ні яких бухгалтерських документів даного підприємства, у тому числі договорів, накладних, актів не підписувала.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо ж у процесі встановлення обставин у справі буде з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

В силу вимог підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, заборонено відносити до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), іншими документами.

З наведених законодавчих норм вбачається, що умовами реалізації платником права на податковий кредит є: придбання товарів (робіт, послуг), прийняття їх на облік та наявність відповідних належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), які складаються під час господарської операції.

У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод, використанням нетрадиційних форм розрахунків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз. 1 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось вище, в ході перевірки встановлено відсутність надання послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підтвердження реальності та товарності здійснення господарських операцій позивачем не надано суду копій видаткових накладних.

В досліджених у судовому засіданні рахунках фактури не містяться відомості щодо якого терміну вони дійсні до сплати. Крім того, у наданих рахунках-фактури не міститься повної назви робіт, які мають бути виконанні, а саме у колонці «назва»вказано «організація перевезення вантажів», у зв'язку з чим відсутня можливість встановити який саме вантаж перевезено.

Під час розгляду справи позивачем не надано відомостей щодо подальшого використання у господарській діяльності отриманого товару, також представник позивача не зазначив та не надав суду договори купівлі-продажу товару, не вказав де зберігався придбаний товар (склад), інформації з якою метою придбавався даний товар, чи для подальшої реалізації, чи для використання у власній господарській діяльності не повідомив.

Платіжні доручення про перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця суду також надані не були.

У судовому засіданні представником позивача надано копії товарно-транспортних накладних, однак суд критично оцінює їх як належний доказ, адже в них не зазначена марка вантажного автомобіля (вказується лише причіп), не у всіх товарно-транспортних накладних вказується пункт розвантаження, не зазначені уповноважені особи які прийняли товар, не вказана адреса замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункту навантаження та пункту розвантаження.

Податкові накладні виписані ТОВ «ВСТК»на адресу ТОВ «ОК.Транс», акти виконаних послуг підписані невідомою особою, в рамках перевірки ідентифікувати посадову особу, яка підписувала неможливо, договір на організацію вантажоперевезень № 25 від 05.04.2011 р. підписаний ОСОБА_4, проте як зазначається в акті перевірки, згідно протоколу допиту свідка встановлено, що ОСОБА_4 фінансово-господарською діяльністю ТОВ «ВСТК»не проводила, ні яких бухгалтерських документів даного підприємства у тому числі договорів, накладних, актів, податкових накладних, не підписувала.

Із врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, висновки являються правильними, належними та обґрунтованими, оскільки наданими позивачем суду документами, не підтверджуються реальний характер придбання товарів чи послуг. Укладення договорів, актів наданих послуг, за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОК.Транс»є не обґрунтованими, такими, які не підтверджені належними доказами та не відповідають чинному законодавству України, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову товариство з обмеженою відповідальністю «ОК.Транс»(код ЄДРПОУ 36850511, 65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 115/117, 7) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372350 від 20.02.2012 р. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «27»листопада 2012 року.

Суддя Я.В. Балан

27 листопада 2012 року

.