Постанова

від 07.12.2012 по справі 1570/5601/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5601/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Березовський Д.М. (по довіреності)

представник відповідача - Попов Д.В. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом виробничої фірми «Сузір'я» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002572301 та №0002582301 від 17.04.2012 року,

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулась виробнича фірма «Сузір'я»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002572301 та №0002582301 від 17.04.2012 року.

В судовому засіданні 03.12.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та неперевіреними. Податкові повідомлення -рішення №0002572301 та №0002582301 від 17.04.2012 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.2-10 т.І) та додаткових поясненнях (а.с.103-107, 111-116 т.ІІ).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними. Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що на підставі Наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС №22 від 12.03.2012 року (а.с.60 т.ІІ) та направлень на перевірку від 13.03.2012 року (а.с.61-64 т.ІІ) у період з 19.03.2012 року по 23.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ВФ «Сузір'я»у вигляді TOB (код за ЄДРПОУ 30484684) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. За результатами проведеної перевірки головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Плєховою Н.В, завідуючим сектором контролю за проведенням готівкових розрахунків відділу податкового контролю Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Севруком O.A., начальником відділу оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Бубняк Т.О. та головним державним податковим ревізор-інспектором відділу погашення податкового боргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Булатом І.Я. було складено Акт від 30.03.2012р. № 133/22-30484684 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВФ «Сузір'я»у вигляді TOB (код за ЄДРПОУ 30484684) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.»(а.с.169-249 т.І).

В акті перевірки встановлені наступні порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. занижено податок на прибуток всього в сумі 167 859 грн. , у тому числі: в І кварталі 2010 року в сумі 25 160 грн., в II кварталі 2010 року в сумі 57 803 грн., в III кварталі 2010 року в сумі 29 063 грн., в IV кварталі 2010 року в сумі 24 583 грн., в І кварталі 2011 року в сумі 31 250 грн.

- п. 7.2.6, п.7.2, п. 7.4.1, п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р, занижено податок на додану вартість всього в сумі 174 693 грн. , у тому числі: в березні 2010 року в сумі 66 371 грн., в липні 2010 року в сумі 5 834 грн., в вересні 2010 року в сумі 23 250 грн., в грудні 2010 року в сумі 79 238 грн.

- п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169 Податкового кодексу України, донараховано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 917,41 грн.

Судом також встановлено, що з висновками зазначеного акту, посадові особи товариства не погодились та підписали із зауваженнями (а.с.249 т.І), подавши заперечення до Акту, виклавши в ньому свої обґрунтування щодо безпідставності зазначених висновків, однак Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області ДПС у своїй відповіді на заперечення №1843/10/22-03 від 13.04.2012 року, залишило його без задоволення..

17.04.2012 року керівником Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби були видані податкові повідомлення-рішення №0002572301, яким визначено податкове зобов'язання за податком на прибуток в сумі 167 859 грн. , за основним зобов'язанням та 34 153,25 грн. за штрафними санкціями (а.с.30 т.ІІ); та №0002582301, яким визначено податкове зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 174 693 грн . за основним зобов'язанням та 23 864,75 грн . за штрафними санкціями (а.с.31 т.ІІ).

Крім того, ВФ «Сузір'я»у вигляді TOB було оскаржено в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення за №0002572301 та №0002582301 від 17.04.2012 року до ДПА в Одеській області та ДПА України, однак скарги були залишені без задоволення, а рішення - без змін (а.с.32-50 т.ІІ).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ВФ «Сузір'я»у вигляді TOB оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог ВФ «Сузір'я»у вигляді TOB, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт від 30.03.2012р. за №133/22-30484684, але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

Судом встановлено та зазначено представником відповідача, що в основу акту позапланової виїзної перевірки ВФ «Сузір'я»у вигляді TOB за №133/22-30484684 від 30.03.2012р. було покладено Акти перевірок Березівської МДПІ від 22.10.2010року №115/23-1/30879624 (TOB «Січ») (а.с.65-81т.ІІ); Вільшанського відділення Новоукраїнської МДПІ від 14.06.2011р. №235/2310/36542386 (TOB «Голд Грейнс») (а.с.82-101 т.ІІ); ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 31.03.2011 № 1110/231-00/32056173 (ПП «Аліка») (а.с.119-145 т.ІІ); ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 01.02.2012 року №68/23-100/37262527 (а.с.147-162 т.ІІ), від 22.03.2011року №30/22-400/37262527 (а.с.164-166), (ПП «Інтер Торгснаб»); ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 10.05.2011 року № 608/23-420/36487256 (TOB «Євро Грейн») (а.с.167-174 т.ІІ).

Як зазначено в Акті перевірки, в порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовленні ними по правочинах, здійснених ВФ «Сузір'я»у вигляді TOB при придбанні товарів від контрагентів. Оскільки юридичних наслідків договори, укладені позивачем з контрагентами, не створюють в силу своєї нікчемності, тому виписані податкові накладні на його виконання не можуть братися до уваги в податковому та бухгалтерському обліку.

Однак з вказаним твердженням відповідача суд не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено та зазначено в самому акті перевірки, що на виконання вимог чинного законодавства, між ВФ «Сузір'я»у вигляді TOB та TOB «Січ», TOB «Голд Грейнс», ПП «Інтер Торгснаб», TOB «Євро Грейн», ПП «Аліка»укладені договори (а.с.40-44 т.І).

Договори укладені між TOB «Сузір'я»та TOB «Січ»від 22.03.2010 р., між TOB «Сузір'я»та TOB «Голд Грейнс», між TOB «Сузір'я»та ПП «Інтер Торгснаб»№ П-14 від 09.12.2010 р, між TOB «Сузір'я»та TOB «Євро Грейн»№ДГ- 0000061 від 06.12.2010 року, між ЮВ «Сузір'я»та ПП «Аліка»- були спрямовані на поставку пшениці.

Зазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договори відповідають вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагентів. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (а.с.12-27 т.І).

В свою чергу, ВФ «Сузір'я»у вигляді TOB прийняло зазначений товар, вказаний у податкових накладних та оплатило його, що підтверджуються платіжними дорученнями (а.с.28-39 т.І)

Також, на підтвердження фактичного виконання договорів сторонами були належним чином оформлені товарно-транспортні накладні (а.с.46-60 т.І) та видані Довіреності (а.с.61-72).

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Крім того, відповідачем у самому акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надано вищезазначені договори, податкові накладні та видаткові накладні, які підтверджують взаємовідносини між сторонами, що також дає суду підстави вважати про наявність угод підприємства з контрагентами та виконання кожним з них своїх зобов'язань на момент проведення перевірки, та в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ»закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»N 996-XIV від 16.07.1999 року, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи , держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочини, укладені позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Водночас, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає також зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки актів перевірки Березівської МДПІ від 22.10.2010року №115/23-1/30879624 (TOB «Січ»); Вільшанського відділення Новоукраїнської МДПІ від 14.06.2011р. №235/2310/36542386 (TOB «Голд Грейнс»); ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 31.03.2011 № 1110/231-00/32056173 (ПП «Аліка»); ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 01.02.2012 року №68/23-100/37262527, від 22.03.2011року №30/22-400/37262527 (ПП «Інтер Торгснаб»); ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 10.05.2011 року №608/23-420/36487256 (TOB «Євро Грейн») , якими встановлені порушення з боку TOB «Січ», TOB «Голд Грейнс», ПП «Інтер Торгснаб», TOB «Євро Грейн», ПП «Аліка»та зроблений висновок, що правочини укладені вказаними підприємствами є нікчемними, які хоча пов'язані з взаємовідносинами ВФ «Сузір'я»у вигляді ТОВ з зазначеними контрагентами, але не можуть бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства, саме ВФ «Сузір'я»у вигляді ТОВ, оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Товар, придбаний ВФ «Сузір'я»у вигляді ТОВ у вказаних вище підприємств, в подальшому також були використані в подальшій господарській діяльності підприємства, а саме: пшениця була перероблена в муку та в подальшому реалізована, що підтверджується відповідними документами. Так, судом встановлено, що позивач володіє млинним комплексом на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.06.2006 р. Серія САА №442904, виробляє муку у відповідності до вимог ГСТУ 46.004-99, що підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.07.2009 року №05.03.02-04/43706, що наявна в матеріалах справи. Якість вказаного борошна перевіряється атестованою виробничо-технічною лабораторією, що підтверджується Свідоцтвом про атестацію №РО-670/2008 від 25.03.2008 року (а.с.78-164 т.І).

Таким чином, пшениця була використана ВФ «Сузір'я»у вигляді ТОВ у подальшій господарській діяльності підприємства.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами»наголошено, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Фактичне використання у своїй господарській діяльності придбаних позивачем товарів щодо подальшого їх використання (подальша реалізація), підтверджена відповідними документами.

Таким чином, на думку суду, обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинним на момент здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 пп. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що товар були використаний позивачем у власній господарській діяльності, і отже вартість придбаної пшениці відповідно до чинного законодавства відноситься до складу валових витрат підприємства на підставі п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку».

Стосовно порушення позивачем п.п. 7.2.6 н. 7.2., пп. 7 .4.1. , 7 .4.5 п. 7 .4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по господарських операціях із TOB «Січ», TOB «Голд Грейнс», ПП «Інтер Торгснаб», TOB «Євро Грейн», ПП «Аліка», суд зазначає наступне:

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом :зітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягаютъ включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Як встановлено судом, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та вище переліченими контрагентами, вказані підприємства були діючими (а.с.196-206 т.ІІ), а отже відповідно до ст. 9 Закону про ПДВ мали право виписувати податкові накладні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ВКФ «Сузір'я»у вигляді ТОВ правомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суму грошових коштів, перерахованих підприємствам TOB «Січ», TOB «Голд Грейнс», ПП «Інтер Торгснаб», TOB «Євро Грейн», ПП «Аліка».

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд вважає, що відповідачем зроблений необґрунтований висновок щодо заниження позивачем податку на додану вартість у загальному розмірі 174693 грн.

З огляду на наявні в справі докази, суд вважає висновки податкового органу в акті перевірки не обгрунтованими, які не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки №133/22-30484684 від 30.03.2012р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ВФ «Сузір'я»у вигляді ТОВ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби №0002572301 та №0002582301 від 17.04.2012 року, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов виробничої фірми «Сузір'я»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби №0002572301 від 17.04.2012 року та №0002582301 від 17.04.2012 року.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду

Повний текст постанови складений та підписаний суддею07 грудня 2012 року

Суддя Бутенко А.В.

.