Ухвала

від 04.07.2013 по справі 1570/5601/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 р.Справа № 1570/5601/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Виробничої фірми «Сузір'я» у вигляді ТОВ до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Виробнича фірма «Сузір'я» у вигляді ТОВ звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.04.2012 року №0002572301 та № 0002582301, якими Товариству визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 198 557,75 грн. та з податку на прибуток в сумі 202 012,25 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та неперевіреними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ прийняті відповідачем за результатами виїзної позапланової перевірки ВФ «Сузір'я» у вигляді ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 року по 31.12.11 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 30.03.2012 року № 133/22-30484684.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 167 859 грн., п. 7.2.6, п.7.2, п. 7.4.1, п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 174 693 грн., та п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169 Податкового кодексу України.

За висновком податкового органу, відображені у податковій звітності позивача за березень, липень, вересень та грудень 2010 року господарські операції з контрагентами - ТОВ «Січ», TOB «Голд Грейнс», ПП «Інтер Торгснаб», TOB «Євро Грейн», ПП «Аліка» не мали реального характеру, а правочини, укладені позивачем з вищезазначеними контрагентами, здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому, на думку відповідача, є нікчемними.

Визначення платником податку податкового кредиту за безтоварними операціями є безпідставним, отже податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документі, на підставі яких Товариством сформовано податковий кредит, відповідають вимогам чинного законодавства, а податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення в актах перевірки факту нікчемності або недійсності правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України, з огляду на наступне.

З аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності впродовж 2010 року укладав із контрагентами - TOB «Січ», TOB «Голд Грейнс», ПП «Інтер Торгснаб», TOB «Євро Грейн», ПП «Аліка» договори на поставку пшениці .

На виконання зазначених угод контрагентами було поставлено товар в обумовленій кількості та видано податкові накладні, а позивач, в свою чергу поставлений товар отримав та сплатив його вартість в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Поставка товару за умовами вказаних договорів підтверджується наданими договорами, податковими, видатковими та товаро-транспортними накладними.

Судом першої інстанції з урахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано податковий кредит та наявність господарської мети при виконанні оспорюваних договорів, укладених платником податку з контрагентами.

Крім цього судом першої інстанції встановлено, що придбаний у зазначених в акті перевірки контрагентів товар був Товариством використаний в подальшій господарській діяльності, зокрема, отримана пшениця перероблена на муку та реалізована, що відповідно відображено у податковій звітності позивача.

Таким чином, спірні угоди, що укладені повивачем з TOB «Січ», TOB «Голд Грейнс», ПП «Інтер Торгснаб», TOB «Євро Грейн», ПП «Аліка» щодо поставки пшениці направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності/недійсності зазначених правочинів як таких, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, посилаючись на існування кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва, зловживання службовим становищем та службового підроблення, умисного ухилення від сплати податків в особлиіо великих розмірах ТОВ «Омега ТМ» та ВАТ «Йосипівське ХПП» , за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.366, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на частини 1, 5 ст. 203, ст. 215, частину 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними.

Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, який базується на висновках актів планових виїзних перевірок Березівської МДПІ від 22.10.2010року (TOB «Січ»), Вільшанського відділення Новоукраїнської МДПІ від 14.06.2011р. (TOB «Голд Грейнс», ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 31.03.2011 (ПП «Аліка»), від 01.02.2012 року та від 22.03.2011року (ПП «Інтер Торгснаб»); ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 10.05.2011 року є необгрунтованим, оскільки вищезазначені акти перевірок контрагентів позивача фактично не є перевіркою господарської діяльності по взаємовідносинах з позивачем.

Зазначені акти складені на підставі даних, зазначених в інформаційних базах податкової інспекції вибірковим методом, документи господарської діяльності контрагентів по взаємовідносинам з позивачем податковою інспекцією не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод зроблений на підставі не надання документів контрагентами, наявності (відсутності) основних фондів та наявності (відсутності) їх за юридичною адресою.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган не довів при вирішенні справи того, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої нстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Виробничої фірми «Сузір'я» у вигляді ТОВ до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.