Постанова

від 04.12.2012 по справі 5011-28/523-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 5011-28/523-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., за участю представників сторін:

ТОВ "Делс Плюс" -Сапранова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делс Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. по справі №5011-28/523-2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Делс Плюс" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-БМ",-

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпарі-БМ" визнано банкрутом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делс Плюс" визнано кредитором боржника на суму 2 500,00 грн., припинено процедуру розпорядження майном боржника, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора - ТОВ "Делс Плюс", підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. апеляційну скаргу Державної податкової служби у місті Києві задоволено частково. Постанову господарського суду міста Києва від 16.02.2012р. скасовано. Справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делс Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. скасувати та залишити в силі постанову господарського суду міста Києва від 16.02.2012р., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ТОВ "Делс Плюс", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ "Альпарі-БМ" за заявою ТОВ "Делс Плюс" в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року ТОВ "Альпарі-БМ" визнано банкрутом, ТОВ "Делс Плюс" визнано кредитором боржника на суму 2 500,00 грн., припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру.

При цьому суд першої інстанції послався на наявність передбачених законом підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки боржник за юридичною адресою не знаходиться та має заборгованість перед кредитором.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суд апеляційної інстанції послався на те, що ознаки, необхідні для визнання боржника банкрутом із застосуванням процедури банкрутства відсутнього боржника, не підтверджені належними доказами у справі, отже місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини даної справи та порушено вимоги ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачений у ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, безспірна заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором має підтверджуватись належними доказами у справі, а за вимогами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство боржника (у тому числі ознак відсутнього боржника) повинні бути подані на момент звернення із такою заявою до суду та не можуть бути надані заявником або витребувані судом (виходячи також з положень ст. 38 ГПК України) після порушення провадження по справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в обґрунтування наявності боргу ТОВ "Альпарі-БМ" заявник посилається на вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. 28.05.2009 виконавчий напис № 1484 про неоплату простого векселя серії АА № 0314883, а також постанову ВДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 15.07.2009 ВП № 13168202 про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пункту 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.

Частиною 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено підстави повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника -юридичної особи, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, згідно постанови ВДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 15.07.2009 ВП № 13168202 виконавчий напис № 1484 про неоплату простого векселя серії АА № 0314883 був повернутий стягувачеві відповідно до пункту 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.

При цьому, суд першої інстанції не дослідив питання про те, чи вживалися заходи виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого напису № 1484 про неоплату простого векселя серії АА № 0314883, а також не з'ясував причини надання стягувачем заяви про повернення виконавчого документа без виконання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в порушення вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ініціюючим кредитором не було додано до заяви про порушення справи про банкрутство доказів здійснення виконавчого провадження щодо примусового виконання боржником виконавчого напису.

Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка, в якій міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в якості доказу відсутності боржника за своїм місцезнаходженням заявником надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.11.2011р., у якій значиться запис про дату проведення, номеру запису та назву реєстраційної дії: внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Отже, запис в поданій довідці не є записом про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, тому суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку про те, що вказана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не є належним доказом відсутності боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Однак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що єдиним належним доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженням вважається витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не відповідає вимогам ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" та суперечить правовій позиції, викладеній в п.105 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009р., відповідно до якої відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

При цьому, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не досліджував й питання про наявність інших підстав, встановлених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Альпарі-БМ". Будь-які докази про наявність таких підстав в матеріалах справи також відсутні.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом у разі підтвердження кредитором безспірності вимог до боржника документами, які кредитор додає до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство.

Обставини законності (незаконності) порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оцінюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Згідно ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ознаки, необхідні для визнання боржника банкрутом із застосуванням процедури банкрутства відсутнього боржника, відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підтверджені належними доказами у справі.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність скасування оскарженої постанови суду про визнання боржника банкрутом та передачу справи на розгляд до суду першої інстанції.

Тому колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідає нормам матеріального та процесуального права, отже підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делс Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. по справі №5011-28/523-2012 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.