Рішення

від 05.12.2012 по справі 5/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

05.12.12

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

05.12.2012 справа № 5028/5/47/2012

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи порушеної

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Неатон»,

юридична адреса: Залізничне шосе, 47, м. Київ, 01103,

поштова адреса: вул. Дарвіна, 8, приміщ.1, м. Київ, 01004,

до відповідача: Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства»,

вул. Чернігівська, 128, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

предмет спору: стягнення 48 398,98грн

за участю представників сторін:

від позивача: О.І.Антімонов, представник за довіреністю б/н від 01.10.2012;

від відповідача: М.О.Подлуцький, адвокат, договір б/н від 01.09.2012;

У судовому засіданні 05.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Неатон»подано позов до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства»про стягнення 46 500,00грн заборгованості за поставлений товар (зріджений газ комунально-побутового призначення) за договором купівлі-продажу №05-11 від 05.05.2010, 1 581,76грн пені та 3% річних у розмірі 317,22грн.

До початку судового засідання 05.12.2012, через канцелярію суду, подано:

Письмові обґрунтування б/н від 05.12.2012 нарахування позивачем пені та річних з 20.07.2012, в яких останній посилається на Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 за №01-06/928/2012 щодо підстав виникнення обов'язку стосовно здійснення розрахунків за отриманий товар.

Від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 05.12.2012 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просить доручити НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області з зазначенням питань, які, на його думку, необхідно поставити перед експертною установою, а саме:

- Чи виконано підпис в акті взаємних розрахунків станом на 31.08.2012 між ТОВ «Неатон»та КП «ВУКГ»Білоножко Валерієм Віталійовичем?

- Чи виконано підпис зміненим почерком?

- Чи володіє особа, яка виконала підпис, навичками написання спеціальними шрифтами?

- Особою якої статі виконано підпис?

- До якої групи за віком належить виконавець підпису?

- Чи виконано підпис тією особою, від імені якої він зазначений, або іншою особою?

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що доданий до позовної заяви акт звірки розрахунків є підробленим, оскільки керівник відповідача його не підписував через невизнання боргу.

В судовому засіданні 05.12.2012 представниками сторін подано письмові клопотання про відмову від здійснення фіксації судового засідання технічними засобами, які судом задоволені.

Представником відповідача подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи документів на підтвердження повноважень керівництва відповідача за період з 10.05.2002 по теперішній час.

В усних поясненнях, посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, ухилення від повної оплати заборгованості за отриманий товар, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на неузгодженість ціни на товар, відсутність попередньої домовленості про підвищення вартості та підроблення позивачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2012, та інше.

При цьому, належних і допустимих доказів у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) на підтвердження заперечень, представником відповідача суду не надано.

Враховуючи зазначені представником відповідача в клопотанні від 05.12.2012 та надані в судовому засіданні усні пояснення з приводу призначення у справі судової почеркознавчої експертизи для встановлення справжності підпису від імені керівника відповідача в акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2012, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Натомість, акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2012 щодо якого представник відповідача просить провести почеркознавчу експертизу не є документом первинного обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і не відповідає вимогам, зокрема, ст.9 цього Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно частини четвертої п.9 вище зазначеної Постанови Пленуму, недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Отже, враховуючи положення п.12 вказаної Постанови, господарський суд, розцінює клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи як такої, що має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи зазначені вище обставини, письмове клопотання відповідача від 05.12.2012 про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2012, судом відхилено.

В свою чергу, представником відповідача, в судовому засіданні заявлено усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для надання можливості йому підготувати додаткове клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи видаткової накладної.

Вказане усне клопотання представника відповідача судом відхилено з наступних підстав.

Так, судом взято до уваги, що провадження у даній справі порушено 15.10.2012, тобто станом на день ухвалення даного судового рішення минуло більш ніж півтора місяці з дати її порушення.

В свою чергу, минув майже місяць від часу подання представником відповідача письмового клопотання про відкладення розгляду даної справи по суті та надання йому можливості подати зустрічний позов. Вказане клопотання було судом задоволено.

Одночасно, на день ухвалення даного рішення минуло три тижні від дати оголошення ухвали про повернення судом зустрічної позовної заяви /14.11.2012/ на підставі п.6 ст. 63 ГПК України.

Тобто, у відповідача було достатньо часу для належної підготовки до судового засідання, як то і підготування та подання необхідних, на його думку, клопотань.

Зокрема, нормами ст. 22 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані добросовісно ними користуватися, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами.

В свою чергу, ст. 69 ГПК України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тобто, в даній справі до 15.12.2012, оскільки позовна заява надійшла до суду 15.10.2012.

Натомість, належних і допустимих доказів у розумінні ст.ст. 32-34, 36 ГПК України на підтвердження неможливості належно підготуватися представнику відповідача до судового засідання та підготувати необхідні, на його думку, клопотання, суду не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд, встановив:

05.05.2010, сторонами укладено Договір купівлі - продажу за №05-11 (надалі - Договір).

Статтею 655 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити зріджений газ комунально-побутового призначення за ДСТУ 4047-2001 в кількості, за номенклатурою, цінами і термінами поставки згідно з умовами Договору і рахунків-фактур до нього, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п.п. 2.1., 2.3. Договору, ціна договору на момент його укладення є договірною і становить за 1т газу -4 450,00грн без ПДВ. На кожну партію товару ціна обговорюється сторонами окремо і відображається в рахунках.

Пунктами 3.2. та 3.4. Договору сторонами визначено, що за наслідками передачі товару, поставленого згідно рахунків, продавцем на підставі фактичних даних виписується видаткова накладна, що є невід`ємною частиною даного Договору. Дані, які зазначені в підписаних представником покупця накладних, не можуть бути оскаржені.

В розділі 4 Договору сторонами визначено умови поставки і приймання товару.

Так, зокрема, згідно п. 4.5. Договору, моментом поставки товару є дата, що зазначена у відповідних видаткових накладних.

Пунктами 5.1., 5.4. Договору сторонами врегульовано, що оплата здійснюється в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця. Грошові кошти перераховуються на підставі виставленого продавцем рахунку, при цьому платіжні документи в обов'язковому порядку повинні містити в призначенні платежу найменування товару, номер і дату договору або номер і дату рахунку продавця.

Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до п.п.7.1., 7.2. Договору, у разі виникнення суперечок за договором або у зв'язку з ним, сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди між сторонами суперечка вирішується відповідно до чинного законодавства України в господарському суді.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов даного Договору передано, а відповідачем прийнято товар -газ скраплений в кількості 5,800т по ціні 12 500грн на суму 87 000,00грн згідно видаткової накладної №РН-0000049 від 20.07.2012 /копія знаходиться в матеріалах справи/.

Вищевказана видаткова накладна містить підписи та відбитки печаток позивача та відповідача.

Крім того, позивачем виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000122 від 20.07.2012 на сплату 87 000,00грн за поставлений товар, який надсилався відповідачу листом з оголошеною цінністю з описом вкладення /копії супровідного листа від 24.09.2012, фіскального чеку від 24.09.2012 та опису знаходяться в матеріалах справи/.

На підтвердження отримання товару покупцем, до позовної заяви позивачем додано копію податкової накладної від 20.07.2012 №28 на суму 87 000,00грн /копія знаходиться в матеріалах справи/.

Також, матеріалами справи та в усних поясненнях наданих представником відповідача в судових засіданнях підтверджено, що відповідач товар прийняв в повному обсязі, зазначеному в видатковій накладній №РН-0000049 від 20.07.2012.

В свою чергу, належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження існування заперечень відповідача щодо ціни товару, чи то пропозицій відповідача щодо зміни умов договору чи його розірвання, представником відповідача суду не надано.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою ст.692 ЦК України.

А саме, вказаною нормою визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, за видатковою накладною №РН-0000049 від 20.07.2012, відповідач мав розрахуватися до 20.07.2012 включно.

Матеріалами справи підтверджено, що за отриманий товар саме по спірній видатковій накладній №РН-0000049 від 20.07.2012 відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.

Частково здійснив оплату по ній всього на суму 40 500,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №603 від 30.07.2012 на суму 5 000,00грн; №17 від 17.08.2012 на суму 3 100,00грн; №656 від 17.08.2012 на суму 4 400,00грн; №658 від 20.08.2012 на суму 18 500,00грн; №29 від 27.08.2012 на суму 1 300,00грн; №669 від 28.08.2012 на суму 5 700,00грн та №32 від 29.08.2012 на суму 2 500,00грн /копії знаходяться в матеріалах справи/.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Усні пояснення представника відповідача щодо наявності домовленостей позивача з попереднім керівництвом КП «ВУКГ»стосовно ціни на товар та сплати рахунків, судом до уваги не приймаються, як такі, що не підтверджені належними і допустимими доказами, з огляду на положення ст.ст. 32-34, 36 ГПК України.

В свою чергу, вказаними нормами визначено, зокрема, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення умов Договору та вищенаведених норм чинного законодавства України взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманого ним товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, вимоги позивача належним чином не оспорив, на час ухвалення даного судового рішення доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

На день ухвалення судового рішення, неоплаченим залишився борг у сумі 46 500,00грн.

Умовами п.6.2. Договору сторони визначили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який платиться пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення; інфляційне збільшення заборгованості за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Посилаючись на вказаний пункт Договору, позивачем нараховано пеню у сумі 1 581,76грн за період з 20.07.2012 по 10.10.2012 та 3% річних у розмірі 317,22грн за той же період.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга ст. 193, частина перша ст. 216 та частина перша ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф і пеню (частина перша ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини четвертої ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором, зокрема, у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою ст. 549 ЦК України, частиною шостою ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою ст. 232 ГК України.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних, то відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зокрема, ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Аналогічна позиція міститься у частині третій ст. 50 ГПК України, за якою перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Тобто, позивач має право на стягнення пені та 3% річних за період лише з 21.07.2012 по 10.10.2012.

Враховуючи зазначені вище обставини, вимога позивача щодо стягнення пені та 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме: пені - в розмірі 1 562,71грн за період з 21.07.2012 по 10.10.2012 та 3% річних - у розмірі 312,54грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога по сплаті основного боргу в сумі 46 500,00грн підлягає задоволенню в повному обсязі. Вимога по стягненню пені та річних підлягає задоволенню частково, а саме по пені в розмірі 1 562,71грн та 3% річних у розмірі 312,54грн, за вказаний вище період.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст.49 ГПК України, з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених вимог, підлягає стягненню 1 608,70грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 41, 43, 49, 50, 69, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства», вул. Чернігівська, 128, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (код ЄДРПОУ 31818672, р/р 26000301835671 у Ніжинському відділенні «ПІБ», МФО 353434) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Неатон», Залізничне шосе, 47, м. Київ, 01103; поштова адреса: вул. Дарвіна, буд.8, приміщ. 1, м. Київ, 01004 (код ЄДРПОУ 36303389, р/р 26007601326144 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528) 46 500,00грн боргу, 1 562,71грн пені, 3% річних у розмірі 312,54грн та 1 608,70грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко