Постанова

від 23.12.2008 по справі 33/333-07-8448

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/333-07-8448

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 грудня 2008 р.                                                                                    № 33/333-07-8448  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника прокурора Одеської області

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 р.

у справі№33/333-07-8448

господарського суду Одеської області

за позовомПП "Моноліт"

до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в Україні в Одеській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

простягнення 4 638 659,80 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Денисюк В.В.

від відповідача:Семенов В.І.

від третьої особи:Шваля М.М.

від прокуратури:Громадський С.О. —представник Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.2008 р. у справі №33/333-07-8448 (суддя Мазур Д.Т.) позовні вимоги у справі №33/333-07-8448 задоволено: стягнуто з розрахункового рахунку Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в Україні в Одеській області на користь ПП "Моноліт" суму основного боргу 3 173 013,60 грн., інфляційні —1 193 897,14 грн., 3% річних —271 749,06 грн., держмито 25 500,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погоджуючись із даним рішенням, заступником прокурора Малиновського району м.Одеси було внесено апеляційне подання до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 р. у справі №33/333-07-8448 (судді: Бойко Л.І., Величко Т.А., Жукова А.М.) рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2008 р. у справі №33/333-07-8448 залишено без змін, а апеляційне подання без задоволення.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2008 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 р. у справі №33/333-07-8448 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 41, ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 21, 23 Бюджетного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", ст.ст. 9, 10 Закону України "Про судову експертизу", п.п. 17, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", оскільки: по-перше, суд не повідомив відповідача про неможливість проведення дослідження Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз та про доручення судом проведення експертизи іншій організації —НВЦ "Еко строй", чим порушено право відповідача, передбачене ч. 4 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, на відвід експерта; по-друге, в порушення вимог ст. 10 Закону України "Про судову експертизу", п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" господарський суд, доручивши проведення експертизи працівникам підприємницької структури, не перевив повноваження експерта, наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю у безпосереднього виконавця експертизи, що призвело до проведення експертизи працівниками НВЦ "Еко строй", які не мають кваліфікації судових експертів і в Державному реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України не значаться; по-третє, позивачем не надано доказів використання будівельних матеріалів, відображених у формах КБ-2, КБ-3, які були долучені до справи; по-четверте, в порушення умов договору позивачем не погоджено з відповідачем проектно-кошторисну документацію з реконструкції пожежно-технічного депо; по-п'яте, господарським судом апеляційної інстанції не враховано доводи прокурора про те, що  експертиза була проведена поверхово, не було проведено фактичних обмірів виконаних робіт та залучених матеріалів для виконання будівництва (висновок експерта базується лише на актах прийому виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) та фотофіксації об'єкта обстеження до та в процесі проведення комплексу ремонтних робіт; по-шосте, господарськими судами порушено ст. 23 Бюджетного кодексу України (згідно з якою будь-які бюд жетні зобов'язання та бюджетні платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення); по-сьоме, в порушення ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" договір від 23.12.2003 р. №14/2 було укладено без проведення процедури закупівлі, передбаченої цим законом; по-восьме, господарським судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам прокурора про те, що печатка ГУ МНС України в Одеській області, якою скріплено договір, на момент укладання договору —23.12.2003 р., не існувала, оскільки перша гербова печатка була отримана управлінням лише 09.07.2004 р.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи та прокурора, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

23.12.2003 р. між Головним управлінням МНС України в Одеській області (замовник) та ПП “Моноліт” (генпідрядник) було укладено договір №14/2 на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України в м.Одесі, за умовами якого, приватне підприємство зобов'язалось виконати роботи з реконструкції пожежно-технічного депо МНС України у м. Одесі.

Загальна вартість будівельно-монтажних та інших робіт, які доручаються до виконання ПП "Моноліт" за рахунок коштів Держбюджету, складає 3 179 344,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% —529 891,00 грн. відповідно до узгоджених обсягів за кошторисом і зведеним кошторисним розрахунком на момент укладення договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору тривалість виконання робіт із реконструкції —50 календарних днів із моменту підписання договору.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник приймає роботи від генпідрядника за актом приймання виконаних робіт (форма №КБ-2В) та проводить оплату протягом 3-х банківських днів після його підписання.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до виконання своїх зобов'язань (п. 6.1 договору).

При виконанні робіт з реконструкції пожежно-технічного депо ПП "Моноліт” було укладено субпідрядні договори: від 30.08.2004 р. —з ПП “Постачтехсервіс, від 11.06.2004 р. №11-06 —з ТОВ “Укрбудкомплект”, від 05.08.2004 р. №91 —з  ВКФ ТОВ “Мегаполіс”.

Відповідно до актів виконаних робіт, підписаних сторонами, та довідки про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3 позивачем виконано роботи з реконструкції пожежно-технічного депо МНС України в м.Одесі на загальну суму 3 173 013,60 грн.

На виконання п. 4.1. договору ПП “Моноліт” на адресу Головного управління МНС України в Одеській області 29.12.2004 р. було виставлено рахунок №29/12 на суму 3 173 013,60 грн.

У зв'язку з неоплатою відповідачем у встановлений договором строк вар тості виконаних робіт, ПП ”Моноліт” 22.03.2005 р. надіслало Головному управлінню МНС України в Одеській області претензію №22/3 з вимогою погасити заборгованість перед ПП ”Моноліт” у повному обсязі.

У відповідь на дану претензію відповідач листом від 06.04.2005 р. №15-56-1066 підтвердив наявність заборгованості перед ПП ”Моноліт” у сумі 3 173 013,60 грн. за проведення капітального ремонту і реконструкцію будівель та приміщень загону технічної служби відповідно до договору від 23.12.2003 р. №14/2 та зобов'язався сплатити вказану суму заборгованості після отримання грошових коштів з бюджету (т. 1, а.с. 13).

Вважаючи, що Головне управління МНС України в Одеській області безпідставно ухиляється від сплати суми заборгованості, 15.11.2007 р. ПП "Моноліт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління МНС України в Одеській області про стягнення з відповідача на користь позивача 4 638 659,80 грн. (4 366 910,74 грн. —основний борг із урахуванням інфляції; 271 749,06 грн. —3% річних за прострочення за грошовим зобов'язанням).

10.01.2008 р. позивачем було подано заяву про уточнення (зміну) позовних вимог, в якій у зв'язку зі зміною назви відповідача (шляхом внесення змін до установчих документів) на Управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України в Одеській області (відповідно до наказу від 04.10.2007 р. №679) позивач просив стягнути з Управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України в Одеській області на користь позивача 4 638 659,80 грн. (4 366 910,74 грн. —основний борг із урахуванням інфляції; 271 749,06 грн. —3% річних за прострочення за грошовим зобов'язанням); судові витрати відшкодувати за рахунок державного бюджету.

У зв'язку із запереченням відповідачем у справі видів, обсягу і вартості робіт, виконаних позивачем з реконструкції пожежно-технічного депо МНС України у м.Одесі, за клопотанням ПП “Моноліт” ухвалою господарського суду Одеської області від 29.02.2008 р. по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, який 11.03.2008 р. листом №322 повідомив про неможливість оперативного проведення експертних досліджень у зв'язку з великою завантаженістю експертів та запропонував перелік експертних установ та осіб, що мають кваліфікацію судового експерта та внесені до Реєстру судових експертів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2008 р. у справі №33/333-07-8448 було призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі, проведення якої було доручено Науково-виробничому центру “Еко строй”.

Згідно з затвердженим 03.06.2008 р. директором Науково-виробничого центру “Екострой” висновком про оцінку фактичних об'ємів і вартості виконаних будівельних робіт з ремонту пожежно-технічного депо МНС України за адресою: Тираспольське шосе, 14 в м.Одесі (відповіді на питання, що містяться в ухвалі господарського суду Одеської області), результати обстеження та контрольних обмірів, з урахуванням аналізу представленої документації —актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в), дозволяють зробити висновок про принципову відповідність видів, об'ємів і вартості фактично виконаних будівельних робіт, проведених у 2004 р. у пожежно-технічному депо МНС України за адресою: Тираспольське шосе, 14 в м. Одесі, переліку робіт, вказаних у даних актах.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що: по-перше, факт виконання будівельних робіт з реконструкції пожежно-технічного депо МНС України по вул.Тираспольське шосе, 14 м.Одеси за договором від 23.12.2003 р. №14/2 підтверджено висновком Науково-виробничого центру “Екострой” від 03.06.2008 р. та актами приймання виконаних робіт, підписаними сторонами; по-друге, договір від 23.12.2003 р. №14/2 у встановленому законом порядку не розривався, недійсним не визнавався; по-третє, доводи відповідача та прокурора щодо підроблення печаток на договорі не можуть бути взяті до уваги, оскільки договір було укладено в 2003 р., коли діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 р., ст. 154 якого обов'язку скріплення підписів печатками не передбачала.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім наявним у справі доказам.

Так, умовами договору на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України м.Одеси від 23.12.2003 р. №14/2 передбачено оплату виконаних робіт за рахунок коштів Державного бюджету (п. 2.1 договору).

Однак, господарськими судами попередніх інстанцій не було надано оцінки доводам відповідача щодо порушення колишнім начальником Головного управління МНС України в Одеській області Антиповим Ю.Ф. при підписанні договору від 23.12.2003 р. №14/2 вимог чинного законодавства і Положення про Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (згідно з яким начальнику надано право розпоряджатися коштами в межах затвердженого кошторису витрат на утримання Головного управління та підпорядкованих підрозділів), оскільки відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі до бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а відповідні бюджетні асигнування у спірному періоді були відсутні.

Разом із тим, відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися (ч. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення; бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, вважаючи, що наявність чи відсутність бюджетного фінансування у спірний період не має значення для правильного вирішення спору, не дослідили питання наявності чи відсутності бюджетного фінансування виконаних позивачем робіт у спірний період.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України обов'язок ведення бухгалтерського обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, а також здійснення повернення за поданням органів стягнення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, покладається на Державне казначейство України.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій вказану особу до участі у справі не залучили.

Крім того, господарськими судами не надано оцінки доводам відповідача щодо порушення позивачем як умов договору щодо терміну виконання робіт за договором (50 календарних днів із моменту підписання договору —тобто до 13.02.2004 р., оскільки роботи з реконструкції було виконано лише у грудні 2004 р.), так і умов договору щодо погодження з відповідачем проектно-кошторисної документації (яку позивач так і не надав на вимогу суду).

Не надано судами належної оцінки і доводам відповідача і прокурора щодо порушення вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні судової експертизи, яка була проведена поверхово, без проведення фактичних обмірів виконаних робіт та залучених матеріалів для виконання будівельних робіт, і висновок якої базується лише на актах приймання виконаних підрядних робіт та фотофіксації об'єкта дослідження до та в процесі проведення комплексу ремонтних робіт.

Крім того, господарськими судами не надано оцінки доводам відповідача щодо порушення його, передбаченого ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, права заявити відвід судовому експерту у зв'язку з неповідомленням відповідача про доручення проведення відповідної експертизи не Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (як було зазначено в ухвалі господарського суду Одеської області від 29.02.2008 р.), а іншій організації —Науково-виробничому центру "Екострой" (яка не має спеціалістів відповідної кваліфікації, атестованих у встановленому законом порядку).

Не надано господарськими судами належної оцінки й доводам відповідача щодо порушення судом ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з ненадісланням судом копії висновку експерта відповідачу.

Разом із тим, слід зазначити, що коло осіб, які можуть бути судовими експертами, встановлено ст. 10 Закону України "Про судову експертизу", згідно з ч. 3 якої до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

?          чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

?          чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

?          компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

?          достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

?          повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

?          узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

?          обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно до п. 19 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України у випадках, коли проведення експертизи доручається працівникові підприємницької структури, яка має ліцензію на здійснення судово-експертної діяльності, суд повинен перевірити, чи є у спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій при оцінці експертного висновку не з'ясували вищенаведене (хоча відповідні дані у висновку експерта відсутні), не надали оцінки доводам відповідача щодо проведення експертизи спеціалістами, які не мають кваліфікації судових експертів і не атестовані в установленому законом порядку.

Крім того, слід зазначити, що господарськими судами не було надано будь-якої оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву (т. 6, а.с. 108–111), щодо порушення сторонами при укладанні договору від 23.12.2003 р. №14/2 вимог ч. 4 ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (відповідно до якої забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом), а також доводам відповідача щодо недійсності вищевказаного договору у зв'язку з наведеним.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 р. у справі №33/333-07-8448 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 р. та рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2008 р. у справі №33/333-07-8448 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

ГоловуючийК.Грейц

Судді:

О.Глос

С.Бакуліна