Постанова

від 23.12.2008 по справі 7/022-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/022-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 грудня 2008 р.                                                                                    № 7/022-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовомСічкар Д.В. дов. від 13.08.2008 року

відповідачів за первісним позовомОсоки О.В. дов. від 10.06.2008 рокуАніщенка С.О. дов. від 03.11.2008 рокуСлободюка О.М. дов. від 15.04.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуБобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

на постанову від 30.09.2008 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№ 7/022-08 господарського суду Київської області  

за позовомБобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до1.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області2.Відкритого акціонерного товариства    "Забір'я"

про повернення земельної ділянки, визнання  недійсними договору  купівлі-продажу, акту прийому-передачі державного майна, переліків нерухомого майна

за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства "Забір'я"

доБобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

провизнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання державного акту на право постійного користування землею чинним

ВСТАНОВИВ:

Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Відкритого акціонерного товариства "Забір'я" про визнання недійсними та припинення дії розпоряджень Відкритого акціонерного товариства "Забір'я" №1 від 27.04.2007 року, №2 від 27.04.2007 року, №3 від 27.04.2007 року в частині користування земельною ділянкою водного фонду площею 124,8 га та ставками нагульними №1 та №2, що знаходяться на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; визнати недійсними в частині передачі ставу нагульного №1 та ставу нагульного № 2 на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Акту прийому-передачі державного майна у власність Відкритого акціонерного товариства „Забір'я" від 02.12.2003 року, Переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритого акціонерного товариства "Забір'я" згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області про створення Відкритого акціонерного товариства "Забір'я" від 02.06.1998 року №5-25-7/27, виданого 24.04.2000 року; зобов'язання Відкрите акціонерне товариство "Забір'я" протягом одного тижня повернути самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 124,8 га шляхом звільнення проїздів навколо ставків та по дамбам, зняття охорони, зняття попереджувальних щитів про заборону ловити рибу із посиланням на право приватної власності, усунення перешкод здісненню права загального водокористування громадянами, припинення незаконної рибогосподарської діяльності на земельній ділянці водного фонду площею 124,8 га та на ставках нагульних №1 та №2, які знаходяться на ній; зобов'язання Відкрите акціонерне товариство "Забір'я" за власний рахунок вилучити протягом одного місяця із ставків рибу, яку Відкрите акціонерне товариство "Забір'я" самовільно запустило у став нагульний №1 та став нагульний №2 на земельній ділянці площею 124,8 га.

12.05.2008 року Відкрите акціонерне товариство "Забір'я" звернулося до господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою про визнання за Відкритим акціонерним товариством "Забір'я" права постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій знаходяться нагульні стави №1 та №2, на території Бобрицької сільської ради, та визнання Державного акту від 11.01.2001 року на право постійного користування землею серії І-КВ №002271, реєстраційний №419 чинним. Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2008 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Забір'я".

Рішенням господарського суду Київської області від 10.07.2008 року позов Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задоволено частково. Визнано недійсним акт прийому-передачі державного майна у власність ВАТ "Забір'я" від 02.12.2003 року та Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Забір'я", складеного 02.06.1998 року згідно з наказом РВ ФДМУ по Київській області від 02.06.1998 року № 5-25-7/27, виданий 24.04.2000 року в частині передачі у власність ВАТ "Забір'я" в частині передачі у власність ВАТ "Забір'я" державного майна у вигляді ставу нагульного № 1 та ставу нагульного № 2, розташованих на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Зобов'язано ВАТ "Забір'я" протягом одного тижня з дня набрання даним рішенням законної сили повернути Бобрицькій сільській раді Києво-Святошинського району Київської області самовільно зайняту земельну ділянку площею 124,8 га, та звільнити проїзди навколо ставу нагульного №1, ставу нагульного № 2 та дамб, розташованих на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, зняти охорону та попереджувальні щити про заборону ловити рибу із посиланням на право приватної власності, усунути перешкоди у здійсненні права загального водокористування громадянами, припинити незаконну рибогосподарську діяльність на земельній ділянці площею 124,8 га та на ставах нагульних №1, №2, розташованих на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. В решті позовних вимог Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ВАТ "Забір'я" відмовлено повністю.

За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Забір"я" рішення місцевого суду переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року скасоване та прийняте нове рішення, яким у позові Бобрицької сільської ради відмовлено. Зустрічну позовну заяву ВАТ "Забір"я" задоволено частково. Визнано за ВАТ Забір"я" право постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на якій знаходяться нагульні стави №1 ат №2 на території Бобрицької сільської ради.

В частині визнання чинним державного акта від 11.01.2001 року на право постійного користування землею серії І-КВ №002271, реєстраційний №419 провадження у справі припинено.

Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення першої інстанції –залишити в силі, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року скасувати з тих підстав, що вона винесена з порушенням норм матеріального права.

На думку скаржника, судом апеляційної інстанції було порушено норми статті 22, пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (в редакції  Закону України від 13.03.1992 року № 2196-ХІІ), частини 1 статті 125 Земельного кодексу України (2001р.), статей 2, 37 ЦК УРСР, частини 6 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні".

У відзиві на касаційну скаргу відкрите акціонерне товариство "Забір'я" просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у постанові апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Крім того, відповідно пункту 8 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у постанові мають бути зазначені доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення господарського суду Київської області Київський міжобласний апеляційний господарський суд в частині первісного позову на вказані вимоги закону уваги не звернув, а обмежився висновком про те, що заява ВАТ "Забіря" про відмову Бобрицькій сільській раді Києво –Святошинського району у позові з підстав пропуску строку позовної давності є обґрунтованою.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України,  касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що судом апеляційної інстанції обставини справи та підстави скасування рішення господарського суду першої інстанції не зазначені касаційна інстанція не має змоги перевірити юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, в зв'язку з чим постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року в частині відмови у задоволенні первісного позову підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в цій частині.

Стосовно зустрічних позовних вимог судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що спір стосується визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на якій знаходяться нагульні стави №1 та №2 на території Бобрицької сільської ради.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції апеляційний суд встановив, що згідно з державним актом на право користування землею серії Б № 025457 виданим у 1977 року виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради Київської області, у безстрокове та безоплатне користування Київського виробничого рибкомбінату с. Забір'я  Києво-Святошинського району Київської області було передано земельну ділянку площею 1617, 9 га для сільськогосподарського використання.

Згідно частини 2 пункту 5 Постанови ВР УРСР N 562-ХІІ від 18.12.1990 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування".

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що Державний акт на право користування землею серії Б №025457 не втратив чинності, і Київський виробничий рибокомбінат після прийняття Земельного кодексу Української РСР не втратив права землекористування.

З грудня 1996 року на базі Київського виробничого рибкомбінату створено Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство "Забір'я" (т.2, а.с. 152).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998 року Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство "Забір'я" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Забір'я" та затверджено статут ВАТ "Забір'я" (т.2,а.с. 17).

02.12.2003 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Відкритим акціонерним товариством "Забір'я" було підписано Акт прийому-передачі державного майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Забір'я" (т.2, а.с. 18).

З Переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству "Забір'я" оформленого відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 року №5-25-7/27, вбачається, що Відкритому акціонерному товариству "Забір'я" передано став нагульний №1(Б) (інвентарний №204), став нагульний №2(Б) (інвентарний №205) (т.2,а.с. 167).

Рішенням виконавчого комітету Бобрицької сільської ради № 30/1 від 21 квітня 2000 року Відкритому акціонерному товариству "Забір'я" передано у постійне користування 124,8 га земель водного фонду (т. II а.с. 181).

Крім того, рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000 року "Про передачу ВАТ "Забір'я" у постійне користування в межах Бобрицької сільської ради 124,8 га землі" Відкритому акціонерному товариству "Забір'я" було передано у колективну власність земельні ділянки загальною площею 763,2 га. в т.ч. в межах Бобрицької сільської ради 20,3 га, Забірської сільської ради 742,9 га; надано Відкритому акціонерному товариству "Забір'я" в постійне користування 592,2 га, в т.ч. в межах Бобрицької сільської ради -124,8 га (водного фонду), Забірської сільської ради - 467,4 га (т.2, а.с.182-183).

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2002 року у справі №1/4 яке залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2004 року (т.1, а.с 29-33), задоволено позов Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та визнано недійсним рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000 року "Про передачу ВАТ "Забір'я" у постійне користування в межах Бобрицької сільської ради 124,8 га землі", а Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га серії I-КВ№002271 від 11.01.2001 року - таким, що втратив чинність.

При цьому судами встановлено, що основним видом діяльності ВАТ "Забір'я" є вирощування риби та рибо посадкового матеріалу, ці види діяльності були основними тоді коли підприємство було державним. При перетворені державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Забір'я" (Київського рибокомбінату) у ВАТ "Забір'я" (третя особа) регіональним відділенням  Фонду державного майна України по Київській області передано у власність третьої особи стави, які використовувались та використовуються ним як основні засоби виробництва, що підтверджується Переліком нерухомого майна, що передається у власність третьої особи. У пунктах 52, 53 вищевказаного переліку зазначено стави № 1, № 2, які розташовані на землях водного фонду площею 124,8 га в межах Бобрицької сільської ради, наданих третій особі у постійне користування на підставі спірного рішення. Крім того судами встановлено, що при прийнятті рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000 р., рада діяла з перевищенням повноважень, оскільки мала право приймати рішення щодо надання в користування земель водного фонду виключно у тимчасове користування.

Відповідно до ст. 85 Водного кодексу України "Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством."

Статтею 30 ЗК України (в редакції Закону України від 13.03.1992 року №2196-ХІІ) передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Відповідно частини 5 статті 27 Земельного кодексу України в редакції, що діяла до прийняття Земельного кодексу України 25.10.2001 року припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8, частини 1 та частиною 3 цієї статті, провадиться відповідною Радою народних депутатів.

Відповідно статті 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою або вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Кодексом." Припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної ради, тобто необхідною умовою для припинення права землекористування у зв'язку з добровільною відмовою землекористувача від земельної ділянки є подання останнім відповідної заяви до компетентного органу, такого звернення від ВАТ "Забір'я" не було. В решти випадків припинення права користування земельною ділянкою здійснюється у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передбачені законом докази припинення права користування спірною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

Зарахування, рішенням Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08.04.2005 року №338 спірної земельної ділянки площею 124,8 га, що розташована в межах села Бобриця до земель запасу, не позбавляє ВАТ "Забір'я" права землекористування (т.1 а.с. 35).

Крім того, апеляційний суд зазначив, що Земельний кодекс України на момент прийняття не встановив чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) N 1-17/2005 22.09.2005 року N 5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України "в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення".

Переоформлення права постійного користування не є обов'язком, користувач може його здійснити за власним бажанням та на власний ризик.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства апеляційний господарський суд задовольнив зустрічні позовні вимоги в частині визнання права ВАТ "Забір'я" користування земельною ділянкою площею 124,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій знаходяться належні йому на праві власності нагульні стави №1 та №2, на території Бобрицької сільської ради, підлягає задоволенню.

Провадження по зустрічній позовній заяві в частині визнання Державного акта від 11.01.2001 року на право постійного користування землею серії І-КВ №002271, реєстраційний №419 чинним, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано припинено, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2002 року у справі №1/4 яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2004 року Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га серії І-КВ№002271 від 11.01.2001 року визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі обставини справи в частині зустрічних позовних вимог, надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року у справі № 7/022-08 господарського суду Київської області в частині відмови у позові Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

В решті постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити частково.

Головуючий суддя                                         Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л. Рогач