Постанова

від 13.01.2009 по справі 24/243-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/243-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 січня 2009 р.                                                                                    № 24/243-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському  районі м. Києва

на ухвалугосподарського суду м. Києвавід 16 жовтня 2008 року

у справі господарського суду№ 24/243-бм. Києва

за заявоюТовариства  з обмеженою відповідальністю "Техні-Кас"

провизнання його банкрутом,

ліквідатор Кононенко С.І.,

за участю представників сторін:

ДПІ у Печерському  районі м. Києва –Куракін Ю.В. (дов. від 18.09.2007);

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.2008 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства  з обмеженою відповідальністю "Техні-Кас" в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закон), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду м. Києва від 13.08.2008 Товариство  з обмеженою відповідальністю "Техні-Кас" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Кононенка С. І., якого зобов'язано в 5-денний строк подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання банкрутом, надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.06.2008 (суддя Смілянець В.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Товариство  з обмеженою відповідальністю "Техні-Кас"  ліквідовано як юридичну особу у зв'язку з банкрутством. Провадження у справі припинено.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася ДПІ у Печерському районі м. Києва, яка просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, провадження у справі припинити. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 23, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон) якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

          Відповідно до ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявлення ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Місцевий господарський суд, затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс банкрута виходив з того, що  з поданого звіту вбачається неможливість задоволення вимог кредиторі у зв'язку з відсутністю активів банкрута. Всі кредиторські вимоги, які не були задоволені за відсутністю майна банкрута, вважаються погашеними.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, даних інвентаризації майна боржника; не дає оцінки відсутності запитів фондам соціального страхування та податковому органу на предмет встановлення їх кредиторських вимог; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Крім того, доводи касатора про те, що ліквідація ТОВ "Техні-Кас"   здійснена  з порушенням вимог ЦК України, ГК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без проведення  позапланової перевірки органами ДПІ,  заслуговують на увагу.

За ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

  Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Ч. 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в свій  постанові від 10.06.2008 у справі № 15/682-б.

З матеріалів даної справи вбачається, що 29.07.2008 голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами ст. 51 Закону з посиланням на протокол зборів учасників товариства № 5 від 17.07.2008, тобто з порушенням строку, передбаченого ч. 4 ст.105 ЦК України. У заяві про визнання боржника банкрутом відсутні відомості про те, чи проводилась належним чином  оцінка наявного майна боржника, чи повідомлявся орган державної податкової служби про ліквідацію вказаного підприємства у встановленому законом порядку, а також відсутні докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення зазначеної юридичної особи відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України.

Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте господарський суд м. Києва на них уваги не звернув, залишивши їх без належної правової оцінки.

За таких обставин ухвалу господарського суду м. Києва  не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.       

При розгляді  справи  суду слід врахувати  наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого, правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року у справі № 24/243-б скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду  м. Києва.

Головуючий -                                                                М.І. Хандурін                                                                                                

Судді                                                                             А.О. Заріцька

                                                                                     О.Є. Короткевич