Постанова

від 22.01.2009 по справі 29/237

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

29/237

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 січня 2009 р.                                                                                    № 29/237  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      Кочерової Н.О.

суддівМамонтової О.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну  скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт"

на постановувід 22.10.2008 рокуКиївського апеляційного господарського суду

у справі№ 29/237господарського суду м.Києва

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт"

простягнення  62861,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:   Сизов Ю.Ю. дов. від 03.09.2008 року

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" про стягнення 62861,26 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач припинив сплату лізингових платежів за отримане ним сільськогосподарське обладнання згідно договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, та просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 50942,88 грн., а також 3411,25 грн. пені, 871,29 грн. 3% річних та 7635,84 грн. інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2008 року (суддя І.В.Усатенко) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" 50942,88 грн. основного боргу, 3084,46 грн. пені, 871,29 грн. 3% річних, 7635,84 грн. інфляційних та 1664,60 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року (судді: Корсак В.А. –головуючий, Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди обох інстанцій виходили з обгрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.08.2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" (лізингодавець) та товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 16, за умовами якого лізингодавець, згідно заявки лізингоодержувача на фінансовий лізинг №2/08 від 19.08.2005 року, за договором купівлі-продажу № 1010/1 від 22.08.2005 року здійснює придбання у товариства з обмеженою відповідальністю  "Укрмаштрейд" сільськогосподарське обладнання в комплектації згідно договору купівлі-продажу № 1010/1 від 22.08.2005 року. Вказане майно лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує це майно від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу.

На виконання умов вказаного договору відповідачу було передано майно за актом прийому - передачі від 22.09.2005 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору плата за користування об'єктом лізингу вноситься лізингоодержувачем у вигляді лізингових платежів. Перерахування лізингових платежів проводиться лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в рахунку-фактурі згідно графіку лізингових платежів, що є невід'ємною частиною цього договору не пізніше 25 робочого дня місяця, вказаного в графіку.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що починаючи з лютого 2007 року  лізингові платежі відповідачем не сплачувались, в зв'язку з чим утворився борг. Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем склала 50942,88 грн.

Жодних доказів, які би свідчили про погашення вказаної суми заборгованості, товариством з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" судам не надано.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень  статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" 50942,88 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів.

Крім того, пунктами 5.3.2 та 3.5 договору фінансового лізингу № 16 встановлено обов'язок лізингоодержувача у випадку затримки лізингових платежів сплатити лізингодавцю пеню з простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день простроченя.

Відповідно до ст.661 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні, тобто господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 624 ЦК України визначено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Також статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судова колегія вважає обгрунтовними та правомірними висновки господарських судів стосовно стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних за прострочення сплати лізингових платежів.

Посилання відповідача про неповідомлення його належним чином про час і місце засідання суду спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач володів інформацією про час і місце розгляду його апеляційної скарги апеляційним господарським судом, однак не скористався своїм правом брати участь в засіданні суду.

Викладене свідчить про те, що виносячи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно залишив без змін рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року у справі № 29/237 без змін.

Головуючий                                                                                    Н. Кочерова

Судді:                                                                                                О.Мамонтова

                                                                                                          М.Черкащенко