Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-3916/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3916/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.,

при секретарі Арсенійчук М.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний континент»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про оскарження податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний континент» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 02.04.2012 року № 0000622301/820 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 268 423,01 грн. -за основним платежем, та 1,00 грн. -за штрафними санкціями.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено наступні обставини у справі.

Посадовими особами ДПІ у Обухівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельний Континент»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Дніпрорембуд-сервіс»за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 16.03.2012 року № 453/23/32224293 (т. 1 а.с. 16-30).

ТОВ «Будівельний Континент»надало письмові заперечення від 22.03.2012 року на Акт перевірки, які, після їх розгляду ДПІ у Обухівському районі Київської області ДПС, залишені без задоволення.

За висновками Акту перевірки ТОВ «Будівельний Континент»порушило: ч. 5 ст. 203, частини 1, 2 ст. 215, частину 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 655, 658 ЦК України, тобто уклало правочини з ПП «Дніпрорембуд-сервіс»які не спрямовані на реальне настання наслідків; п. 16 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 268 422,01 грн.; п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.4, п. 2.15, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року, № 88, п. 44.1 ст. 44 ПК України.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Обухівському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2012 року форми "Р" № 0000622301/820, яким збільшено ТОВ «Будівельний Континент»суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 268 423, 01 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн. (т. 1 а.с. 15).

ТОВ «Будівельний Континент»оскаржило податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0000622301/820 до ДПС у Київській області ДПС (т. 1 а.с. 43-52).

Рішенням ДПС у Київській області ДПС від 15.06.2012 року № 1395/10/10-206/264-700 скаргу ТОВ «Будівельний Континент»залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с. 53-58).

ТОВ «Будівельний Континент»оскаржено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України (т. 1 а.с. 59-68).

За результатами розгляду скарги ДПС України прийняте рішення № 127/6/10-2115 від 16.07.2012 року, яким скаргу ТОВ «Будівельний Континент»залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с. 69-70).

Так, в Акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що договори підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт: № 1 від 04.05.2011 року; № 2 від 04.05.2011 року; № З від 04.05.2011 року; № 4 від 04.05.2011 року; № 1/06 від 01.06.2011 року; № 2/06 від 01.06.2011 року; № 3/06 від 08.06.2011 року; № 4/06 від 01.06.2011 року, укладені між ТОВ «Будівельний Континент»та ПП «Дніпрорембуд-сервіс»не спрямовані на реальне настання наслідків, а тому є нікчемними.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, на яку посилається податковий орган, встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статті 203, 215, 216, 218, 228, 234, 626, 629, 655, 658 ЦК України, які згадуються в Акті перевірки, не містять підстав для визнання нікчемності правочину.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, та одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України).

Отже, відповідно до ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В той же час, податковим органом не наведено в Акті перевірки жодної норми закону, яка була б підставою визнання правочинів нікчемними, а тому зазначені правочини не можуть вважатись нікчемними.

Так, податковим органом в Акті перевірки зазначено, що у зв'язку з відсутністю у ПП «Дніпрорембуд-сервіс» майна, матеріальних та трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство фактично не могло здійснити господарські операції, а тому угоди з ТОВ «Будівельний Континент» визнано нікчемними. З таким висновком податкового органу погодитись з огляду на вищевикладене.

Також, колегія суддів зазначає наступне, що з 01.01.2011 року набрали чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України. Так, ст. 228 ЦК України доповнено частиною третьою.

На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи податкової служби зобов'язані виключно в судовому порядку.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що посадові особи ТОВ «Будівельний Континент»та ПП «Дніпрорембуд-сервіс»при підписанні вказаних вище договорів мали умисел та мету здійснити незаконну фінансово-господарську діяльність, що завідомо для них суперечить інтересам держави і суспільства, та в чому конкретно вона виявилась.

Відповідачем також не надано доказів про визнання правочинів, укладених між ТОВ «Будівельний Континент»та ПП «Дніпрорембуд-сервіс», недійсними в судовому порядку.

Разом з тим, під час проведення перевірки ТОВ «Будівельний Континент»надано документи, які підтверджують укладання та виконання даних договорів підряду, а саме: договори підряду, акти виконаних робіт, платіжні доручення, що підтверджують перерахування коштів за виконані роботи, податкові накладні, наявність яких ДПІ не заперечується.

Тобто, ТОВ «Будівельний Континент»були надані всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі послуг з ремонтно-будівельних робіт.

Також, податковим органом в Акті перевірки та в рішеннях за результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення не заперечується достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, про відсутність обов'язкових реквізитів.

Крім того, не заперечувався той факт, що основним видом діяльності ТОВ «Будівельний Континент»є будівництво будівель, інші роботи із завершення будівництва.

Отже, висновки податкового органу про те, що укладені ТОВ «Будівельний Континент»з своїм контрагентом правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також про недійсність даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість, а отже і про недійсність задекларованого ТОВ «Будівельний Континент»податкового кредиту, ґрунтуються лише на припущеннях, без проведення відповідних перевірок і без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку контрагента - ПП «Дніпрорембуд-сервіс».

З викладеного слідує, що висновки Акту перевірки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Дніпрорембуд-сервіс», що є порушенням пункту 6 Наказу № 984.

Первинні документи бухгалтерського, податкового обліку за участю ПП «Дніпрорембуд-сервіс»були підписані уповноваженою особою підприємства та скріплені печаткою. Будь-яких доказів, які б це спростовували, відповідачем суду не надано.

Також колегія суддів звертає увагу, що жодним законодавчим актом не передбачено повноважень податкового органу визнавати товариство (підприємство) фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про здійснення ТОВ «Будівельний Континент»взаємовідносин з фіктивним суб'єктом господарської діяльності не підтверджені.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодування з Державного бюджету України, встановлені ст. 198 Податкового кодексу України.

Як зазначено вище, між ТОВ «Будівельний Континент»та ПП «Дніпрорембуд-сервіс»укладені договори підряду.

В Акті перевірки зазначається, що із пояснень директора ПП «Дніпрорембуд-сервіс»Гук І.С. вбачається, що вона договорів, видаткових, прибуткових, податкових накладних, інших фінансово-господарських документів ПП «Дніпрорембуд-сервіс»не підписувала, банківських рахунків не відкривала, печатку не отримувала, ніяких звітів не формувала.

З огляду на це податковим органом зроблено висновок, що ПП «Дніпрорембуд-сервіс»фінансово-господарську діяльність здійснювало поза межами правового поля, а правочини, укладені з його контрагентами, є фіктивними і не спрямовані на реальне настання наслідків. У зв'язку з цим у контрагентів цього підприємства не виникає права на податковий кредит з податку на додану вартість.

З таким висновком не можна погодитись, оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено обов'язок покупця перевіряти порядок призначення керівника контрагента, наміри продавця щодо сплати ним податків, порядку підписання договорів, видаткових, прибуткових, податкових накладних, інших фінансово-господарських документів, відкриття банківських рахунків, отримання печатки, подання звітів та інше.

Встановлення подібних фактів самі по собі не призводять до недійсності угоди, укладеної з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, визнання неналежними первинних бухгалтерських документів платника податку, посилаючись на службову записку співробітників ВПМ ДПІ у Обухівському районі Київської області ДПС, є перевищенням ДПІ наданих їй повноважень, передбачених законом.

Законом України «Про державну податкову службу»та Податковим кодексом України не надане право ДПІ встановлювати умови недійсності документів, а також визнавати недійсними документи, зокрема, податкову декларацію чи податкову накладну. ДПІ надано право контролю податкового обліку, а не визначення, які з податкових декларацій чи накладних є недійсними.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до вимог пункту 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Будівельний Континент»сплачено відповідну грошову суму за виконані ремонтно-будівельні роботи, отримано податкові накладні та віднесено ці суми до валових витрат (т. 2, а.с. 208-212, а.с.213-220).

Згідно з пунктом 16 Наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», про порушення якого йдеться в Акті перевірки, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкові накладні, надані ПП «Дніпрорембуд-сервіс», відповідають вимогам, зазначеним у пункті 201.1. ст. 201 ПК України та в пункті 16 згаданого Наказу.

У ТОВ «Будівельний Континент»були відсутні підстави піддавати сумніву документи, які надані належним чином зареєстрованою юридичною особою та з якою воно перебувало у господарських відносинах.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне виконання вказаних договорів підряду підтверджується підписаними сторонами Актами прийому-передачі виконаних робіт, які також оформлені належним чином.

Роботи, виконані ПП «Дніпрорембуд-сервіс», призначені для використання у господарській діяльності ТОВ «Будівельний Континент», а тому відповідні суми були включені до складу витрат для формування податкового кредиту.

На час укладання та виконання правочинів ПП «Дніпрорембуд-сервіс»було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, в той же час, в Акті перевірки зазначено про відсутність у цього товариства свідоцтва платника податку на додану вартість у зв'язку з його анулюванням 02.12.2011 року.

Пунктом 201.8. ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення взаємовідносин ТОВ «Будівельний Континент»з ПП «Дніпрорембуд-сервіс»(з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року) останнє було зареєстроване платником податку на додану вартість, оскільки його свідоцтво платника ПДВ згідно з Актом перевірки було анульовано тільки 02.12.2011 року, тобто після того, як господарські відносини між ними були припинені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Будівельний Континент»на законних підставах сформувало податковий кредит, сплатило податок на додану вартість у відповідному розмірі, а тому відсутні підстави стверджувати про заниження податку на додану вартість на загальну суму 268 423 грн. 01 коп.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з пунктом 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм дає підстави зробити висновок, що Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме -наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

З розділу V та ст. 198 ПК України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідачем не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а тому не мало права видавати податкові накладні. У свою чергу, податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Будівельний Континент»сформовано податковий кредит та які надавались на перевірку, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 ст. 201 ПК України.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Із зазначеного слідує, що суму податкового кредиту ТОВ «Будівельний Континент»сформувало правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

ТОВ «Будівельний Континент»сплачено відповідну грошову суму за виконані роботи, отримано податкові накладні, та віднесено ці суми до валових витрат.

Роботи, виконані ПП «Дніпрорембуд-сервіс», призначені для використання у господарській діяльності ТОВ «Будівельний Континент», як платника податку, а тому відповідні суми були включені до складу витрат та для формування податкового кредиту.

В Акті перевірки зазначені навіть споживачі результатів наданих послуг (виконаних робіт) ПП «Дніпрорембуд-сервіс», а саме: ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Ліско», ПАТ «Юнексбанк»та інші.

Сам по собі факт встановленого, на думку податкового органу, порушення ПП «Дніпрорембуд-сервіс»норм діючого податкового законодавства не може визнаватись доказом правомірності донарахування податку ТОВ «Будівельний Континент», оскільки він не звільняє податковий орган від обв'язку доведення факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тобто, право на податковий кредит існує, зокрема, за податковою накладною, наданою продавцем, доти, поки інше не буде встановлено рішенням суду.

Відповідачем не доведено, що господарські операції з приводу надання послуг з ремонтно-будівельних робіт, з урахуванням виду економічної діяльності, є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності ТОВ «Будівельний Континент»та ПП «Дніпрорембуд-сервіс», оскільки його позиція про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно збільшено податкове зобов'язання ТОВ «Будівельний Континент»з податку на додану вартість на суму 268 423, 01 грн.

ТОВ «Будівельний Континент»сформувало суму податкового кредиту правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві послуг з виконання будівельних робіт, в зв'язку з цим податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0000622301/820 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаного правочину є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний континент»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про оскарження податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.