Постанова

від 29.11.2012 по справі 2а-12021/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12021/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УНР ПІБ»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНР ПІБ»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Дарницького району міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2012 року №0002402240/10092 та №0002412240/10093,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УНР ПІБ»звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2012 року № 0002402240/10092, № 0002412240/10093.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 198 ч. І п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог:

- абз. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зроблено висновок, що ТОВ «УНР ПІБ»безпідставно включено до валових витрат у І та II кварталах 2010 року витрати по придбанню робіт за договорами будівельного підряду у ТОВ «БК «Арміс»на загальну суму 11 373 969,00 грн., що при звело до заниження податку на прибуток у відповідних періодах на суму 2 843 283,00 грн. (а саме по періодах: І квартал 2010 року на суму 799 791,00 грн.; II квартал 2010 року на суму 2 043 492,00 грн).

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в наслідок чого зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2009 по 05.01.2012, на загальну суму 2 323 666,00 грн. (а саме по періодах: березень 2010 року на суму 639 833,00 грн.; червень 2010 року на суму 1 683 833,00 грн.) по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «БК «Арміс».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «УНР ПІБ»(код ЄДРПОУ 33882116) з питань визначених постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011 за період з 01.01.2009 по 05.01.2012.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено Акт від 08.08.2012 № 3829/2240/33882116, яким встановлено порушення позивачем вимог абз. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження податку на прибуток у І та II кварталах 2010 року на суму 2 843 283,00 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у березні і червні 2010 року на суму 2 323 666,00 грн..

За наслідками встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесені спірні податкові повідомлення-рішення:

- від 23.08.2012 року № 0002402240/10092, яким, відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «УНР ПІБ»за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 3 554 103,75 грн., в тому числі 2 843 283,00 грн. за основним платежем та 710 820,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 23.08.2012 року № 0002412240/10093, яким, згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «УНР ПІБ»за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 2 904 582,50 грн., в тому числі 2 323 666,00 грн. за основним платежем та 580 916,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

У перевіряємому періоді між Товариством з обмеженою відповідальністю «УНР ПІБ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Арміс»(Підрядник) укладено договір № 3/03/10 від 03.03.2010 року, договір № 4/03/10 від 04.03.2010 року, договір № 9/03/10 від 09.03.2010 року, договір № 9/03/10-1 від 09.03.2010 року.

Згідно умов зазначених договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Арміс»зобов'язується виконати на свій ризик та своїми силами, по завданню Замовника, будівельно-монтажні роботи при будівництві житловому комплексу «Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по вул. Пономарьова, 26 в смт. Коцюбинське, Київської області».

Податковий орган висновки перевірки обґрунтовує тим, що позивачем не доведено наявності наміру в ТОВ «БК «Арміс»реального створення правових наслідків за результатами фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «УНР ПІБ», зокрема за наявності порушеної кримінальної справи № 13-8373 у відношенні директора ТОВ «БК «Арміс»ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва, яка перебуває у провадженні СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, а також відсутності доказів щодо фактичної наявності в ТОВ «БК «Арміс»необхідних основних фондів, устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності (виконання будівельно-монтажних робіт).

На думку податкового органу, враховуючи факт порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «БК «Арміс»ОСОБА_4, всі первинні документи (в тому числі договори і податкові накладні) складені ТОВ «БК «Арміс»при взаємовідносинах, зокрема, ТОВ «УНР ПІБ»не можуть бути підставою для формування валових витрат і податкового кредиту позивача.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Доводи податкового органу про наявність умислу у директора ТОВ «БК «Арміс»на укладення угод з ТОВ «УНР ПІБ», спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.

Акт перевірки не містить конкретних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, укладені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме такі угоди порушують публічний порядок.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на постанову від 19.11.2012 року оперуповноваженого ВОВПЗ ВПМ ДШ у Києво-Святошинському районі лейтенанта податкової міліції Пінькасом П.В. про відмову у порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ «УНР ПІБ»по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Арміс».

Відповідач у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання, а доводи щодо нікчемності спірних операцій є надуманими та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначають, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Фактичне виконання будівельно-монтажних робіт здійснених ТОВ «БК «Арміс»на виконання господарських договорів укладених з ТОВ «УНР ПІБ»підтверджується актами форми КБ-2в виконаних робіт (послуг), довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, податковими накладними наявними в матеріалах справи.

З урахуванням положень пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу доводи відповідача, щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Використання будівельно-монтажних робіт, отриманих позивачем від ТОВ «БК «Арміс», у власній господарській діяльності та факт виконання таких робіт податковим органом не спростовано, крім того підтверджується наявними в матеріалах справи договорами від 02.03.2010 року № 0203-01, від 05.03.2010 року № 0503-01 укладеними між ТОВ «Екологічні системи»(Генпідрядник) та ТОВ «УНР ПІБ»(Підрядник) у відповідності до яких позивач передав отримані від ТОВ «БК «Арміс»роботи Генпідряднику - ТОВ «Екологічні системи».

Враховуючи вище викладене, податковий орган з яким погодився суд першої інстанції дійшли помилкового висновку, про необхідність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі суму 3 554 103,75 грн. та винесення податкового повідомлення рішення від 23.08.2012 року № 0002402240/10092.

Щодо встановлених податковим органом порушень вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія зазначає наступне.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання умов договорів з будівельно-монтажних робіт ТОВ «БК «Арміс»виписано та надано позивачу належним чином оформлені податкові накладні.

Позивачем задекларовано суму податкового кредиту по податкових накладних отриманих від ТОВ «БК «Арміс»у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень та червень 2010 року.

Судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «БК «Арміс»не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів, вважає помилковим висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання ТОВ «УНР ПІБ»з податку на додану вартість по контрагенту - ТОВ «БК «Арміс»спираючись лише на матеріали дослідчої перевірки по кримінальній справі № 13-8373 порушеної відносно директора ТОВ «БК «Арміс»за фактом фіктивного підприємництва при взаємовідносинах з третіми особами.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Належними доказами по справі, щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду.

Посилання Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на матеріали кримінальної справи № 13-8373 в обґрунтування своїх доводів про недобросовісність правочинів укладених між ТОВ «УНР ПІБ»і ТОВ «БК «Арміс», є безпідставним, оскільки в межах кримінальної справи фактів фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «БК «Арміс»не встановлено.

Податковий орган дійшов помилкового висновку, щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, та порушення ним вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та про необхідність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 323 666,00 грн., та прийняття податкового повідомлення рішення від 23.08.2012 року № 0002412240/10093.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення вимог позивача в межах обґрунтування вимог апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню 2150 гривень судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, 256 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УНР ПІБ»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року -скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УНР ПІБ»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Дарницького району міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2012 року №0002402240/10092, №0002412240/10093 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 23.08.2012 року №0002402240/10092, №0002412240/10093.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНР ПІБ»2150 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 05.12.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.