Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-1670/6872/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6872/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Зінчука Д.В.,

представника відповідача - Магер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-С" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-С" (далі - ТОВ "ЛОТОС-С", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0005532301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 121853,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на помилковість висновків ДПІ у м. Полтаві в акті перевірки №3067/22-2/32844368 від 05.10.2012 щодо порушення ним пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 97483,00 грн. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом - ТОВ "ПОРТ-АЛ" повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0005532301.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. У письмових запереченнях посилався на встановлення перевіркою порушення ТОВ "ЛОТОС-С" вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість на суму 97483,00 грн. Вказував, що позивачем не доведена реальність операцій з ТОВ "ПОРТ-АЛ", оскільки: 1) до перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей; 2) розрахунки ТОВ "ЛОТОС-С" з ТОВ "ПОРТ-АЛ" не проводились; 3) від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя отримано відповідь від 21.09.2012 №17613/7/2212, в якій зазначено, що провести зустрічну звірку з контрагентом неможливо у зв'язку з тим, що ТОВ "ПОРТ-АЛ" за адресою місцезнаходження не значиться.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.02.2004 виконавчим комітетом Полтавської міської ради проведено державну реєстрацію ТОВ "ЛОТОС-С" (ідентифікаційний код 32844368). Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.03.2004 за №387. На момент проведення перевірки ТОВ "ЛОТОС-С" перебував на обліку в ДПІ у м. Полтаві.

В період з 10.09.2012 по 05.10.2012 працівниками ДПІ у м. Полтаві, на підставі направлень від 10.09.2012 №1391, №1381, від 26.09.2012 №1491, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 29.08.2012 №1585, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ЛОТОС-С" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012.

За результатами перевірки податковим органом 05.10.2012 складено акт №3067/22-2/32844368, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 97483,00 грн, в тому числі за лютий 2012 року (а.с. 11-56).

На підставі висновків даного акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві 16.10.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0005532301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 121 853,75 грн, в тому числі 97483,00 грн - основний платіж, 24370,75 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 57).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0005532301.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як слідує зі змісту акта перевірки №3067/22-2/32844368 від 05.10.2012, висновок про неправомірність включення ТОВ "ЛОТОС-С" у лютому 2012 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 97483,00 грн в результаті придбання у ТОВ "ПОРТ-АЛ" товарів (косметичного крему) податкова інспекція обґрунтовує:

- непроведенням розрахунків ТОВ "ЛОТОС-С" з ТОВ "ПОРТ-АЛ" за поставлений товар (станом на 30.06.2012 заборгованість позивача по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" складає 584 900,00 грн);

- ненаданням документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "ПОРТ-АЛ".

Для з'ясування правомірності включення до податкового кредиту суми ПДВ відповідачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя направлено запит на проведення зустрічної звірки від 11.09.2012 №5403/7/22-237 між ТОВ "ПОРТ-АЛ" та ТОВ "ЛОТОС-С" за лютий 2012 року.

У відповідь на вказаний запит, до ДПІ у м. Полтава надійшла відповідь ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 21.09.2012 №17613/7/2212, в якій зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами в зв'язку з тим, що ТОВ "ПОРТ-АЛ" за місцезнаходженням не значиться. Співробітниками відділу перевірок ризикових операцій здійснено вихід на юридичну адресу та складено довідку про неможливість вручення документа платнику податків. На теперішній час працівниками ВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя тривають оперативно-розшукові заходи посадових осіб підприємства.

Судом встановлено, що позивачем в лютому 2012 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 97483,33 грн за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "ПОРТ-АЛ" косметичних засобів (денного та нічного кремів, косметичних наборів /крем + крем/) на загальну суму 584 900,00 грн згідно договору купівлі-продажу №8574 від 15.02.2012 (а.с. 58-59).

Відповідно до умов вказаного договору продавець (ТОВ "ПОРТ-АЛ") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "ЛОТОС-С"), а покупець прийняти та оплатити товар у строк та на умовах, зазначених у даному договорі. Поставка товарів проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем, заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару, а також адресу і місце доставки товару.

З метою доведення реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "ПОРТ-АЛ" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 584 900,00 грн, в тому числі ПДВ - 97483,33 грн, позивачем надано суду: податкові накладні від 29.02.2012 №24 та №25; видаткові накладні від 29.02.2012 №РН-0229/03 та №РН-0229/02; договір оренди складського приміщення №461 від 01.10.2008, акт прийому передачі інвентаря складського приміщення від 01.10.2008, додаткову угоду №2 від 01.08.2010 до Договору оренди №461 від 01.10.2008, акт №1 передачі-прийому інвентаря складського приміщення від 31.05.2011, акт прийому-передачі майна від 01.06.2011, платіжні доручення на оплату орендної плати та комунальних послуг по складському приміщенню, додаткову угоду №1 від 03.09.2012 до Договору купівлі-продажу №8574 від 15.02.2012, акт приймання-передачі простого векселя від 03.09.2012, бухгалтерську довідку, завдання на приймання товару, прибуткові накладні від 29.02.2012 №ЛС-0262 та №ЛС-0261, внутрішні накладні від 29.02.2012 №ЛС-01827 та №ЛС-01826. На підтвердження транспортування товару надано подорожній лист вантажного автомобіля №139886 від 29.02.2012, накладну №66 від 28.11.2005, наказ №8/1 від 26.02.2010 "Про закріплення автомобіля ГАЗ - 2705, держ. номер ВІ89-48АС", наказ №63 від 10.07.2007 про прийняття на роботу, заяву від 10.07.2007, наказ №76/1 від 02.08.2007 про переведення на постійну посаду, заяву від 02.08.2007 (а.с. 60-63, 127-169).

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи, якими відображено господарські операції є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається узамовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

В ході перевірки встановлена та підтверджена судовим розглядом відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджували реальність транспортування придбаних позивачем у ТОВ "ПОРТ-АЛ" косметичних засобів, при тому, що згідно умов договору купівлі-продажу №8574 від 15.02.2012 передбачена доставка товару покупцем своїм автотранспортом (пункт 3.2 Договору).

Наданий представником позивача до матеріалів справи з метою доведення реальності транспортування придбаних ТМЦ подорожній лист вантажного автомобіля №139886 від 29.02.2012, не може бути взятий до уваги судом, оскільки він не надавався перевіряючим ні під час проведення перевірки, ні після її закінчення та до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, суд звертає увагу на ненадання доказів наявності у власності чи в користуванні позивача автомобіля ГАЗ-2705 ВІ 8948АС в період здійснення спірної господарської операції (лютий 2012 року). Представник позивача вказав на приєднання до матеріалів справи накладної ТОВ "Автодім Полтава" №66 від 28.11.2005, згідно якої ТОВ "ЛОТОС-С" придбано автомобіль ГАЗ-2705-222, який в подальшому реалізовано підприємством позивача. Разом з тим, доказів реалізації автомобіля, зокрема, періоду такої реалізації, суду не надано.

Як встановлено перевіряючими в ході проведення перевірки, розрахунки за придбаний товар ТОВ "ЛОТОС-С" із продавцем ТОВ "ПОРТ-АЛ" не проводилися. Станом на 30.06.2012 заборгованість між ТОВ "ЛОТОС-С" та ТОВ "ПОРТ-АЛ" по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" складає 584 900,00 грн (а.с. 44).

Представник позивача вказав суду про проведення розрахунку шляхом видачі покупцем простого векселя продавцю на суму боргу, на підтвердження чого надав додаткову угоду №1 від 03.09.2012 до договору купівлі-продажу №8574 від 15.02.2012 та акт приймання-передачі простого векселя від 03.09.2012.

Згідно додаткової угоди, позивач та його контрагент - ТОВ "ПОРТ-АЛ" прийшли до згоди погодити додатковий порядок розрахунків по договору купівлі-продажу шляхом видачі покупцем простого векселя продавцю на суму боргу; видача простого векселя в рахунок оплати за договором припиняє грошове зобов'язання покупця перед продавцем за цим договором в повному обсязі.

При цьому представник ТОВ "ЛОТОС-С" пояснив, що додаткова угода та акт приймання-передачі простого векселя під час проведення перевірки перевіряючим не надавались, оскільки перевіряємим періодом було 01.10.2010 - 30.06.2012, а вказані документи складені у вересні 2012 року, тобто поза межами перевіряємого періоду.

Такі доводи позивача суд вважає юридично неспроможними, оскільки датою складення додаткової угоди та акту приймання-передачі є 03.09.2012, а перевірка проводилась у період з 10.09.2012 по 05.10.2012, тобто на момент її проведення вказані документи мали бути у наявності позивача та надані для перевірки.

Крім того, слід зазначити, що у зв'язку із ненаданням позивачем до матеріалів справи витягу із журналу видачі довіреностей, а також у зв'язку з тим, що у видаткових накладних від 29.02.2012 №РН-0229/03 та №РН-0229/02 міститься лише підпис особи, що отримувала товар, без зазначення її прізвища, у суду відсутня можливість ідентифікувати особу, яка уповноважувалась ТОВ "ЛОТОС-С" на отримання придбаних у ТОВ "ПОРТ-АЛ" товарно-матеріальних цінностей.

За висновком суду, необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Як слідує зі змісту акта перевірки №3067/22-2/32844368 від 05.10.2012, придбані позивачем у ТОВ "ПОРТ-АЛ" косметичні засоби на загальну суму 584 900,00 грн, в тому числі ПДВ - 97483,33 грн, були частково реалізовані на користь ТОВ "Євротрейд Компані" у лютому 2012 року на загальну суму 554 899,25 грн, у тому числі ПДВ - 92483,21 грн.

Судом встановлено, що реалізація товару ТОВ "Євротрейд Компані" здійснена позивачем за ціною придбання косметичних засобів. Вказане представник позивача обґрунтовував виконанням умов дистриб'юторського договору, укладеного із виробником товару.

Однак, на вимогу ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 (а.с. 116-117) копію дистриб'юторського договору позивачем до матеріалів справи не додано.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів позитивного впливу на результати його господарської діяльності та наявності економічної вигоди (прибутку) від здійснення операцій з придбання у ТОВ "ПОРТ-АЛ" косметичних засобів.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання ТОВ "ЛОТОС-С" на наявність у нього податкових накладних, виписаних ТОВ "ПОРТ-АЛ, як на доказ правомірності формування податкового кредиту, оскільки згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагента - ТОВ "ПОРТ-АЛ" та їх використання у господарській діяльності, а тому вказане свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження ТОВ "ЛОТОС-С" в лютому 2012 року податку на додану вартість на суму 97483,33 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За висновком суду, ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаних норм правомірно застосовано до позивача податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2012 №0005532301 штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24370,75 грн (25% суми визначеного податкового зобов'язання).

З огляду на викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0005532301 прийняте ДПІ у м. Полтаві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ТОВ "ЛОТОС-С" про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-С" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава