Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а-1670/7360/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7360/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю: представника позивача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України про стягнення коштів та накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку, -

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2012 року позивач Кременчуцька ОДПІ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України про стягнення коштів на погашення заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності у розмірі 23184,00 грн. та накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за відповідачем значиться податковий борг у розмірі 23184,00 грн., що виник внаслідок несплати самостійно задекларованих сум податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб. У зв'язку з відсутністю зареєстрованого за відповідачем рухомого та нерухомого майна для внесення в податкову заставу, керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів на погашення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить телефонограма, наявна в матеріалах справи, причин неявки суду не повідомив, заперечень щодо позову не надав.

Судом визнано за можливе розглядати справу за даної явки на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що Підприємство "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України, ідентифікаційний код 22527435, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 16 травня 2000 року (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 127796) та перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ.

За даними Кременчуцької ОДПІ за відповідачем значиться податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в розмірі 23184,00 грн., що виник за наступних обставин.

Судом встановлено, що відповідачем до Кременчуцької ОДПІ подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 14 лютого 2012 року № 3262 (а.с. 16-17). Згідно зазначеного звітного документа самостійно задекларована відповідачем сума податкового зобов'язання з плати за землю, що підлягає сплаті до бюджету за сім місяців 2012 року, складає 21683,20 грн.

12 жовтня 2012 року відповідачем до Кременчуцької ОДПІ подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 47649 (а.с. 18-19). Згідно уточнюючого розрахунку відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання та штрафних санкцій в розмірі 1472,57 грн.

02 квітня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкову вимогу № 349/68 (а.с. 15) на суму 3093,40 грн., яка 26 квітня 2012 року вручена відповідачу.

Як встановлено в судовому засіданні, зазначена вище податкова вимога відповідачем не оскаржувалась.

Ухвалою суду від 26 листопада 2012 року відповідачу запропоновано надати письмові заперечення та докази в обґрунтування заперечень. Відповідач не скористався своїм правом надати до суду письмові заперечення щодо позову та докази на їх обґрунтування.

Пунктом 54.1статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, узгоджена сума узгодженого податкового зобов'язання відповідача з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з урахуванням переплати та нарахованої пені складає 23184,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно підпунктів 20.1.18 та 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг , з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом , стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги податкового органа підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в розмірі 23184,00 грн., а в іншій частині позовних вимог Кременчуцької ОДПІ належить відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 січня 2012 року за № 9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом із тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Позивачем не наведено будь-яких обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, натомість зазначено, що такі обставини відсутні.

Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Відтак, положеннями підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови наявності підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, арешту коштів та інших цінностей такого платника, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Відповідно до пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Судом досліджено рішення контролюючого органа про опис майна у податкову заставу від 19 липня 212 року № 20127/10/19 (а.с. 14), проте позивачем не надано суду доказів, що позивачем складався акт опису майна.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ в частині накладення арешту на кошти платника податків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України про стягнення коштів та накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку - задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України (ідентифікаційний код 22527435) кошти на погашення податкового боргу з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в розмірі 23184 (двадцять три тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп. на р/р 33218812700008, одержувач: місцевий бюджет м. Кременчука, код одержувача: 37965850, банк одержувача ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова