Постанова

від 06.12.2012 по справі 37/276

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. Справа№ 37/276

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі Коваленко В.С.

за участю представників:

скаржника - Анісімова К.О.;

ВДВС - не з'явилися;

зацікавленої особи - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на ухвалу господарського суду м. Києва від 17.10.2012

у справі № 37/276 (суддя - Паламар П.І.)

за скаргою Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

зацікавлена особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерхім-БТВ»

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 Дочірнє підприємство «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду м. Києва зі скаргою на неправомірні дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо відчуження майна Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в рамках виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2012 у справі № 37/276 в задоволенні скарги ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» на неправомірні дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2012 Дочірнє підприємство «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та задовольнити скаргу ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» на неправомірні дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 37/276.

В засідання суду, призначене на 06.12.2012, представники ВДВС та зацікавленої особи не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Поважних причин відсутності суду не надано.

За змістом ст. 121-2 ГПК України неявка представника боржника, стягувача чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання, які повідомлені належним чином, не є перешкодою для розгляду скарги. А тому неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене також не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

В провадженні відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у зведеному виконавчому провадженні № 39/8 від 27.01.2010 знаходиться наказ господарського суду м. Києва № 37/276 від 18.01.2010 про стягнення з Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхім-БТВ» 2 293759,13 грн. основної заборгованості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень суду здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених вказаним законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до вказаного закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до вказаного закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За змістом ст. ст. 52, 65, 66 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

20.12.2012 на виконання зазначеного вище наказу № 37/276 від 18.01.2010 державним виконавцем було описано й арештовано чотири транспортні засоби, які належать скаржнику, а саме: «Volkswagen», д. н. АА 2178 АІ; «Nissan», д. н. АА 3397 МІ; «Toyota», д. н. АА 53017 КА та «Mercedes», д. н. АА 3395 МІ, що підтверджується актом опису й арешту майна серії АВ № 364332. Вказане майно в порядку ст. 57 Закону було передане на зберігання скаржнику.

31.05.2012 відділом Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на виконання вимог Закону було направлено скаржнику вимогу № 2(39)/8, якою зобов'язано боржника надати вищевказані транспортні засоби з технічними паспортами та ключами запалення для подальшого виконання рішення суду.

Як зазначалося вище, Дочірнє підприємство «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду м. Києва зі скаргою на неправомірні дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо відчуження зазначеного майна ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України».

Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця з приводу направлення вимоги № 2(39)/8 від 31.05.2012 є неправомірними, оскільки майно, на яке державним виконавцем звертається стягнення відповідно до вимог ч. 6 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», відчуженню не підлягає.

Так, згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 7 вказаного Закону дія частини шостої цієї статті не поширюється на відчуження основних фондів державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», її дочірніх та заснованих нею підприємств, що не використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, яке здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що описані та арештовані державним виконавцем легкові автомобілі використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані вимоги Закону України «Про трубопровідний транспорт» не виключають можливості звернення стягнення на арештовані легкові транспортні засоби боржника, а за таких обставин скарга Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на неправомірні дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За наведених обставин відсутні правові підстави для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 17.10.2012.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 17.10.2012 у справі № 37/276 - без змін.

2. Матеріали справи № 37/276 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати скаржнику, ВДВС та зацікавленій особі.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.