Постанова

від 04.12.2012 по справі 5015/2375/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.12 Справа № 5015/2375/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Бізнес-прогрес», м.Трускавець за

вих.№11/10-01 від 11.10.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року

у справі № 5015/2375/12

за первісним позовом: ПАТ «Креді Агріколь Банк», м.Київ

до відповідача-1: ТзОВ «Бізнес-прогрес», м.Трускавець

до відповідача-2: Дочірнього підприємства «Меркурій»ТзОВ «ТКС-Менеджмент»,

м.Трускавець

до відповідача-3: ТзОВ «ТКС-Менеджмент», м.Трускавець

про стягнення в сумі 1 873 600,00 дол. США (що є еквівалентом 14 965 192,64 грн.) та

20 633,22 грн.

та за зустрічним позовом: ТзОВ «ТКС-Менеджмент», м.Трускавець

до відповідача: ПАТ «Креді Агріколь Банк», м.Київ

про визнання недійсним договору поруки

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Вільбіцький О.А. (довіреність №493 від 23.03.2011 року);

від відповідачів: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року у справі №5015/2375/12 (суддя Ділай У.І.) первісні позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Прогрес», Дочірнього підприємства «Меркурій», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент»на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»1 800 000,00 дол. США боргу по кредиту, 139 334,57 дол. США процентів за користування кредитними коштами, всього - 1 939 334,57 дол. США (що в еквіваленті становить 15 524 170,84 грн.), 23 069,62 грн. пені та 64 380,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач-1 -ТзОВ «Бізнес-прогрес»не погоджуючись із постановленим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, оскаржуване рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам даної справи. Із змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням в частині стягнення процентів за прострочений кредит в розмірі 65 734,57 доларів США, нарахованих після 31.01.2012 р. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що повідомленням за вих.№10206/302 від 27.01.2012 р. позивач у відповідності до умов укладеного договору направив відповідачу-1 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, сплати всіх нарахованих процентів та комісій за кредитним договором №31 CL від 11.09.2008 р. та стверджує, що вказаним повідомленням були внесені зміни до предмету укладеного кредитного договору №31 CL від 11.09.2008 р. щодо строку користування кредитним коштами та припинено зобов'язання відповідача-1 щодо сплати процентів в розмірі 8 % річних за користування кредитними коштами на умовах визначених кредитним договором №31 CL від 11.09.2008 р. Тому, вважає, що після внесення вищевказаних змін у кредитний договір, у позивача у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України виникло право вимоги щодо стягнення із відповідача 3% річних за користування кредитними коштами. Окрім того, покликаючись на ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України вказує, що зміни до кредитного договору №31 CL від 11.09.2008 р., на підставі вимоги за вих.№10206/302 від 27.01.2012 року є нікчемними, оскільки, позивачем не дотримано встановлених вимог, що на думку апелянта позбавляє позивача права на звернення до суду із позовом у даній справі.

Позивач -ПАТ «Креді Агріколь Банк»заперечуючи доводи скаржника у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у відповідності до статті 5 кредитного договору сторони погодили розмір процентної ставки за користуванням кредитом та умови щодо зміни розміру процентної ставки. При цьому, покликаючись на п.5.2.9 кредитного договору зазначає, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний протягом всього терміну до повного повернення кредиту сплачувати банку проценти в розмірі та в порядку, встановленому цим договором. Окрім того, вказує, що у відповідності до п.8.2.2. кредитного договору у разі виникнення негативної обставини (п.8.1 кредитного договору) банк набуває право, письмово повідомивши про це позичальника, в односторонньому порядку вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит в повному обсязі, при цьому обов'язки банку з надання кредиту за цим договором припиняються, а цей договір між сторонами вважається зміненим як зазначено в цьому пункті, а тому, вважає безпідставним твердження апелянта про те, що позивачем неправомірно нараховано проценти після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту від 27.01.2012 р. Спростовуючи доводи апелянта про нікчемність вимоги від 27.01.2012 року, покликаючись на п.п.8.1, 8.2.2. кредитного договору та ст.ст.202, 212 Цивільного кодексу України, зазначає, що вимога від 27.01.2012 року не є правочином, оскільки, право позивача на вимогу до відповідачів про дострокове повернення кредиту виникло з моменту порушення відповідачем-1 умов кредитного договору щодо повернення кредиту.

Відповідачі - 2,3 правом наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Розгляд даної справи відкладався з підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року.

Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду даної справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Тому, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності уповноважених представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення щодо заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року у справі № 5015/2375/12 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 11.09.2008 р. між Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк»(яке в березні 2011 року змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-прогрес»було укладено Кредитний договір №31СL (із подальшими змінами та доповненнями, далі - договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу-1 кредит у розмірі 1 800 000,00 дол. США, а відповідач-1 у свою чергу зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі, в порядку та терміни, обумовлені Договором.

Відповідно до п. 5.2.1. договору за користування кредитом відповідач-1 зобов'язався сплачувати позивачу проценти за ставкою у розмірі 10 % річних, а згідно Договору № 3 від 30.06.2011 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 31 CL від 11.09.2008 р. - за ставкою у розмірі 8 % річних.

Пунктом 5.2.8. договору передбачено, що нараховані проценти відповідач повинен був сплачувати у валюті кредиту щомісячно протягом 5 календарних днів після закінчення періоду нарахування процентів, але не пізніше останнього робочого дня відповідного місяця, та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів. У разі несвоєчасного повернення кредиту відповідач зобов'язаний сплачувати проценти протягом всього терміну до повного повернення кредиту (п. 5.2.9. Договору).

Статтею 6 договору, сторонами погоджено термін повернення кредиту, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов'язався повернути кредит в термін до 10.09.2015 р. включно, наступним способом: повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником щомісячно 10 числа кожного місяця, починаючи з березня 2012 року, 43 частинами. Останній платіж в сумі 21 600,00 дол. США повинен бути здійснений 10.09.2015 р. (п. 6.1. Договору в редакції згідно Договору № 1 від 23.06.2010 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 31 CL від 11.09.2008 р.).

Відповідно до п. 11.1.1. Кредитного договору №31 CL від 11.09.2008 р., у разі порушення відповідачем-1 строків виконання будь-якого із зобов'язань перед позивачем, відповідач-1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням зобов'язання за весь час прострочення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач, взяті на себе договірні зобов'язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі на підставі кредитної заявки відповідача-1 від 15.09.2008 р. та надав відповідачу-1 кредит в розмірі 1 800 000,00 дол. США, що підтверджується Валютним меморіальним ордером № 1 від 16.09.2008 р. та не заперечується відповідачами.

Однак, відповідач-1 договірні зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом належно не виконав і станом на 03.09.2012 р. заборгованість ТзОВ «Бізнес-Прогрес»за кредитом, складає 1 800 000,00 дол. США.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Положеннями частини 3 ст. 346 Господарського кодексу України встановлено, що кредити надаються банком під відсотки. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Колегією суддів встановлено, що згідно із заявою №51116-04/376 від 05.09.2012р. про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку із несвоєчасним поверненням відповідачем-1 кредиту та сплатою відсотків за користування кредитом, позивач у відповідності до вимог ст.ст. 611-612, ч. 1 ст. 624 ЦК України та ст. ст. 230-231 ГК України на підставі п. п. 5.2.1, 5.2.8, 5.2.9, 11.1.1 кредитного договору нарахував відповідачу-1 пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту за період з 06.09.2011 року по 06.03.2012 року в сумі 23 069,62 грн., проценти за користування кредитом за період з 01.09.2011 р. по 31.08.2012 р. в сумі 139 334,57 дол. США, розрахунок яких судом перевірено та визнано вірним.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТзОВ «Бізнес-Прогрес» за Кредитним договором № 31СL від 11.09.2008 р. перед ПАТ «Креді Агріколь Банк»станом на 03.09.2012 р. становить 1 939 334,57 дол. США (що в еквіваленті становить 15 524 170,84 грн.) та 23 069,62 грн.

Пунктом 8.2.2. кредитного договору визначено, що у випадку виникнення будь-якої негативної обставини, в т.ч. невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором та/або угодами про Забезпечення, Банк набуває право в односторонньому порядку вимагати від позичальника достроково повернути виданий кредит в повному обсязі, при цьому обов'язки Банку з надання кредиту за Договором припиняються, а цей Договір між сторонами вважається зміненим як зазначено в цьому пункті.

На підставі вказаного пункту Кредитного договору 27.01.2012 р. позивач звернувся на адресу відповідача-1 із Вимогою № 10206/302 про дострокове повернення всієї суми та сплату всіх нарахованих процентів та комісії, яка отримана останнім 08.02.2012 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.67-т.1).

Відповідно до п.4.1.14. Кредитного договору № 31 CL від 11.09.2008 р. (згідно з Договором №1 від 23.06.2010 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 31 CL від 11.09.2008 р.), виконання зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором забезпечується Договором поруки № 15 CL/31 CL/82 CL/S1 від 23.06.2010 р., укладеним між ПАТ «Індустріально-Експортний Банк»та ДП «Меркурій»ТзОВ «ТКС-Менеджмент»(відповідач-2), відповідно до умов якого у випадку порушення відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором відповідач-2 взяв на себе зобов'язання не пізніше 3-х робочих днів з дати отримання письмової вимоги від Банку сплатити Банкові відповідну грошову суму (п. 4.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 3.1.3. договору поруки порукою за Договором поруки № 15 CL/31 CL/82 CL/S-1 від 23.06.2010 р. забезпечується виконання відповідачем-1 зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 1 800 000,00 дол. США в термін до 10.09.2015 р., сплати процентів за користування кредитом та неустойки (пені, штрафу) в порядку та в строки, встановлені Кредитним договором №31 CL від 11.09.2008 р.

Окрім того, відповідно до п.4.1.6. Кредитного договору №31 CL від 11.09.2008 р., однією із умов надання кредиту позичальнику є укладення між АТ «Індустріально-Експортний Банк»та ТзОВ «ТКС-Менеджмент»(відповідач-3), угоди про забезпечення -договору поруки в забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором.

Враховуючи викладене, 12.09.2008 року між АТ «Індустріально-Експортний Банк»та ТзОВ «ТКС-Менеджмент»(відповідач-3) укладено договір поруки №31 CL/S2 відповідно до умов якого відповідач-3 поручився за своєчасне і повне виконання відповідачем-1 всіх зобов'язань за кредитним договором та зобов'язався нести повну відповідальність, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, всіх інших сум, належних до сплати за кредитним договором, а також відшкодування збитків та витрат, які Банк може зазнати в результаті надання кредиту відповідачу-1 (п.п. 2.1.,2.2. Договору поруки).

З огляду на порушення відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором №31 CL від 11.09.2008 р. позивач звернувся на адреси відповідачів-2 та 3 із вимогами № 10206/305 від 27.01.2012 р. та № 10206/304 від 27.01.2012 р., відповідно до яких просив погасити заборгованість відповідача-1 у строки, визначені договорами поруки. Факт надіслання відповідачам вимог та їх отримання підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, поштовими квитанціями та описами вкладеного у цінний лист, копії яких містять в матеріалах справи (а.с.68-72, т.1).

Проте, дослідженням документальних доказів у справі встановлено, що вищевказані вимоги позивача поручителями також залишено без задоволення та реагування, зобов'язання відповідачів-1-3 щодо дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і нарахованих штрафних санкцій виконані не були.

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, враховуючи те, що заборгованість, яка є предметом стягнення у даній справі підтверджується належними документальними доказами, проценти за користування кредитними коштами та пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нараховані у відповідності до приписів чинного законодавства та з урахуванням умов кредитного договору №31 CL від 11.09.2008 р., колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги про стягнення із відповідачів солідарно 1 800 000,00 дол. США боргу по кредиту, 139 334,57 дол. США процентів за користування кредитними коштами, а всього-1 939 334,57 дол. США (що в еквіваленті становить 15 524 170,84 грн.), 23 069,62 грн. пені є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи та дійсним обставинам даної справи, а відтак задоволені місцевим господарським судом підставно.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійним договору поруки №31CL/ S2 від 12.09.2008р., оскільки місцевий господарський обґрунтовано зазначив, що відповідно до п. 7 ст. 4 вказаного Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , порука віднесена до фінансових послуг, але ж згідно зі ст. 558 ЦК України , порука не завжди є оплатною, поручитель тільки має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. У разі платності поруки вона набуває ознак фінансової послуги згідно з п. 5 ст. 1 Закону України від 12.07.2001р. № 2664-ІП «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» , оскільки фінансова послуга - це операції, що мають нижченаведені ознаки та здійснюються наступним чином: пов'язані з фінансовими активами; здійснюються в інтересах третіх осіб; витрати на їх здійснення покладаються на власний рахунок фінансових установ чи на осіб, в інтересах яких ці послуги надаються, чи за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів; метою надання фінансових послуг є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що доводи скаржника про те, що позивач починаючи з 31.01.2012 року по 03.09.2012 року неправомірно нарахував відповідачу-1 проценти за користування кредиту в розмірі 8% річних (згідно Договору № 3 від 30.06.2011 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №31 CL від 11.09.2008 р.) є безпідставними, оскільки спростовуються наступним.

Пунктом 5.2.9. кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту відповідач зобов'язаний сплачувати проценти протягом всього терміну до повного повернення кредиту Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено право визначити розмір процентів у договорі. Відтак, враховуючи те, що відповідачем-1 не спростовано наявність заборгованості по кредитному договору №31 CL від 11.09.2008 р. станом на 31.01.2012 року по 03.09.2012 року, навпаки, заборгованість відповідача-1 перед позивачем в сумі 1 800 000,00 дол. США по кредиту за вказаний період підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі чинного законодавства та у відповідності із укладеним між сторонами договором нарахував проценти за користування кредитом за період з 06.09.2011 року по 06.03.2012 року в сумі 139 334,57 дол. США

Крім того, пунктом 8.2.2. кредитного договору визначено, що у випадку виникнення будь-якої негативної обставини, в т.ч. невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором та/або угодами про Забезпечення, Банк набуває право в односторонньому порядку вимагати від позичальника достроково повернути виданий кредит в повному обсязі, при цьому обов'язки Банку з надання кредиту за Договором припиняються, а цей Договір між сторонами вважається зміненим як зазначено в цьому пункті. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що вимога позивача від 27.01.2012 р. за вих.№10206/302 за своєю правовою природою є нікчемним правочином

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно із ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Бізнес-прогрес», м.Трускавець за вих.№11/10-01 від 11.10.2012 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року у справі №5015/2375/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 10.12.2012 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.