Постанова

від 05.12.2012 по справі 5015/6465/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.12 Справа № 5015/6465/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Костів Т.С.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача: з'явився.,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.Львів від 28.09.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2012 року, суддя Березяк Н.Є.

у справі за №5015/6465/11

за позовом: ОСОБА_3, м.Львів

до відповідача 1: ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Добродій", м.Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, рішення загальних зборів засновників та змін до статуту,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 22.08.2012 року задоволено позов гр.ОСОБА_3 до гр. ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Добродій" та визнано недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав № 01/08 від 05.11.2008 року, рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій»від 18.11.2008 року, оформлене у вигляді протоколу №1 від 18.11.2008 року, та змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій» шляхом викладення статуту у новій редакції за реєстровим № 14021050008000225 від 20.11.2008 р. В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною заяви про вихід гр.ОСОБА_3 із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій»- відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що висновком №174/175 судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи реквізитів документів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.07.2012 року підтверджується неналежність підпису гр. ОСОБА_3 на оспорюваному договорі купівлі-продажу корпоративних прав. Визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 від 05.11.2008 року, тягне за собою визнання недійсним рішення зборів засновників ТзОВ «Добродій», оформленого протоколом №1 від 18.11.2008 року про затвердження нової редакції Статуту ТзОВ «Добродій»у зв'язку з укладенням спірного договору та внесених змін до Статуту, шляхом викладення його в новій редакції. При цьому, місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні вимоги позивача про визнання заяви про вихід з товариства недійсною, оскільки заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином і законом не передбачено застосування такого способу захисту права, як визнання недійсною такої заяви.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач - 1) просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову гр. ОСОБА_3 відмовити повністю. Як підставу для скасування рішення зазначає, що господарський суд Львівської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, мотивував своє рішення фактами, які визнано встановленими за відсутності належних та допустимих доказів, зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи та порушив норми процесуального права. Зокрема, суд належним чином не повідомив відповідача про час та місце слухання справи, оскільки надсилав кореспонденцію на адресу, яка позивачем була невірно вказана. Крім цього, на думку скаржника судом безпідставно взято до уваги висновок №174/175 від 05.07.2012р. судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи реквізитів документів складений Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, оскільки вказані експертизи проведені з порушенням вимог законодавства, а тому наведені у них висновки -не відповідають дійсності та помилкові. При цьому скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що в ході апеляційного провадження буде заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, однак таке клопотання станом на 05.12.2012р. так і не було подано суду.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 02.11.2012р. (вх.№7157 від 07.11.2012р.) та в судових засіданнях представник гр.ОСОБА_3 спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання 05.12.2012р. представники відповідачів 1,2 не з'явилися. При цьому представником відповідача-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із його відрядженням в м.Київ та зайнятістю в іншому судовому процесі, яке колегією суддів відхилено, оскільки розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача-1, тому його неявку суд розцінює як без поважних причин і не вбачає процесуальних підстав для відкладення справи. Окрім того, явка представників сторін в судовому заіданні 05.12.2012р. судом не визнавался обов'язковою.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом справи, 20.10.2005 року між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 був укладений договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій», який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 У відповідності до умов зазначеного договору, право власності на частку 100% статутного фонду товариства перейшло до гр. ОСОБА_3 з моменту укладення цього Договору (т.1, а.с.11). Цей факт став підставою для змін установчих документів, зокрема нової редакції Статуту ТзОВ «Добродій», затвердженого загальними зборами Товариства 25.10.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_6 27.10.2005р. та зареєстрованого державним реєстратором Мостиської районної державної адміністрації Львівської облаті 03.11.2005р. (а.с.64-72).

Як стверджує позивач, з інформації, зазначеної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 09.06.2011 року йому стало відомо, що засновником (учасником) юридичної особи ТзОВ "Добродій" є ОСОБА_2, який на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 від 05.11.2008 року став єдиним учасником товариства і на підставі рішення зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 18.11.2008 року затверджено нову редакцію Статуту товариства.

Позивач звернувся із позовом до суду про визнання недійсними договору купівлі-продаж корпоративних прав та заяви про вихід із складу учасників товариства, оскільки стверджував, що він ніколи не підписував зазначених документів. Також позивач просить визнати недійсними рішення зборів засновників, оформлене протоколом №1 від 18.11.2008 року та внесені на його підставі зміни до Статуту. Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 від 05.11.2008 року ним не укладався і не підписувався, жодних коштів від ОСОБА_2 він не отримував, акту про передачу корпоративних прав не підписував, волі на укладення такого договору у нього не було.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України „Про судову експертизу".

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 11.01.2012 року провадження по даній справі було зупинено та призначено комплексну судово-технічну та судово-почеркознавчу експертизи, проведення яких доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За висновком №174/175 судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи реквізитів документів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.07.2012 року встановлено наступне:

- ознак застосування монтажу при складанні заяви від імені ОСОБА_3 загальним зборам учасників ТзОВ «Добродій»з проханням про вихід зі складу учасників цього ТзОВ, складеної 06 листопада 2008 року і посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (реєстр. № 5496) /бланк ВМА № 752211/немає;

- ознак застосування монтажу при складанні договору купівлі-продажу корпоративних прав № 01/08, укладеного 05 листопада 2008 року між ОСОБА_3, засновником ТзОВ «Добродій», та ОСОБА_2 немає;

- запис «ОСОБА_3», а також підпис від імені ОСОБА_3, розташовані після слова «Підпис:»заяви від імені ОСОБА_3 загальним зборам учасників ТзОВІ «Добродій»з проханням про вихід зі складу учасників цього ТзОВ, складеної 06 листопада 2008 року і посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (реєстр. № 5496)| /бланк ВМА № 752211/, виконані ОСОБА_3. Ознак, які б вказували на можливий вплив на особу якихось незвичних чинників як природного, так і штучного походження під час виконання цих рукописного запису та підпису, в т.ч. ознак наслідувані немає.

- підпис від імені ОСОБА_3, розташований в лінійці нижче слів «Від Продавця»на зворотному боці договору купівлі-продажу корпоративних прав № 01/08, укладеного 05 листопада 2008 року між ОСОБА_3, засновником ТзОВ «Добродій», та ОСОБА_2, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою ( том ІІ а.с.18-23). Даний висновок судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи узгоджується із встановленими обставинами по справі: з поясненнями позивача -сторони в спірному договорі купівлі-продажу, який заперечив факт його волевиявлення на продаж його частки в статутному капіталі відповідачу-1 та відсутністю будь-яких доказів на отримання коштів за договором та вчинення будь-яких дій, які би свідчили про виконання договору.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст. 215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Нормами ст.203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належать вчиняти правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на те, що спірний договір купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 від 05.11.2008 року, щодо купівлі частки в розмірі 100% у статутному капіталі ТзОВ «Добродій»від імені ОСОБА_3 підписаний не гр.ОСОБА_3., а іншою особою, що підтверджується зібраними доказами по справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним такого договору з моменту його вчинення.

Оскільки визнання недійсним з моменту вчинення Договору купівлі-продажу корпоративних прав №01/08 від 05.11.2008 року, укладеного між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 щодо купівлі частки в розмірі 100% у статутному капіталі ТзОВ «Добродій», тягне за собою визнання недійсним рішення зборів засновників ТзОВ «Добродій», оформленого протоколом №1 від 18.11.2008 року про затвердження нової редакції Статуту ТзОВ «Добродій»у зв'язку з укладенням спірного договору та відповідно внесених змін до Статуту, шляхом викладення його в новій редакції, вимоги позивача в цій частині також правомірно задоволені судом першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Львівської області щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсною заяви про вихід з товариства, оскільки заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином і законом не передбачено застосування такого способу захисту порушеного права (ст.16 ЦК України), як визнання недійсною такої заяви, що узгоджується з п.3.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин"( в редакції від 28.12.2009 року).

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

У відповідності до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом апеляційної інстанції не встановлено жодних обставин суперечності висновку №174/175 судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи матеріалам справи, а наведені відповідачем-1 аргументи щодо його необґрунтованості або сумнівності не знайшли свого підтвердження, а відтак висновок експерта ґрунтується на результатах дослідження, проведеного у відповідності з вимогами законодавства України, і є належним доказом у справі. Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції висновок №174/175 судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи реквізитів документів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.07.2012 року не був визнаний неповним або неясним, оскільки містив всі необхідні для вирішення спору дані, вказаний висновок досліджувався судом на рівні з іншими наявними у матеріалах справи доказами. А тому, підстав для призначення повторної експертизи судом апеляційної інстанції не встановлено, у зв'язку з чим судова колегія вважає доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі безпідставними.

Необґрунтованим є посилання скаржника, як на підставу для скасування судового рішення, зазначення позивачем в анкетних даних сторін недійсної адреси місця реєстрації відповідача -1 (апелянта), оскільки відповідно до довідки виданої Залізничним РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 26.11.09 р. гр. ОСОБА_2 виписаний на АДРЕСА_1 саме цю адресу і було вказано адресою проживання відповідача -1 (т.1, а.с.21).

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу гр.ОСОБА_2 залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2012 року у справі за номером 5015/6465/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу гр.ОСОБА_2 -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Т.С.Костів

Повний текст постанови виготовлено 06.12.2012р.