Постанова

від 04.12.2012 по справі 5002-22/2073-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року Справа № 5002-22/2073-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Борисової Ю.В.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача -Чернікова Тетяна Євгенівна, довіреність №01-05/448 від 15 травня 2012 року (Територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі);

відповідача -Безрученко Наталія Олегівна, довіреність №ЮО-55 від 12 липня 2012 року (Державне підприємство „Ялтинський морський торговельний порт");

розглянувши апеляційну скаргу Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 06 вересня 2012 року у справі № 5002-22/2073-2012

за позовом Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі (вул. О.Кошового, 6, м. Севастополь, 99007)

до державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, м. Ялта, 98600)

про стягнення 45082,02 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості та пені за договором №164 на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів та окремих територій у розмірі 45082,02 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 527 Цивільного кодексу України та статті 229-231 Господарського кодексу України, мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів та окремих територій №164 від 03 серпня 2009 року в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2012 року замінено позивача -Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі його правонаступником -Територіальним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі.

20 серпня 2012 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 37697,00 грн. та пеню в розмірі 7385,02 грн.

06 вересня 2012 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, а саме: просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 3222,40 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2012 року у справі № 5002-22/2073-2012 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на користь Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі заборгованість в сумі 19668,00 грн., пеню в сумі 1702,22 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 18029,00 грн. відмовлено. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1520,18 грн. відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вказав на те, що заборгованість відповідача підтверджується лише на суму 19668,00 грн., решта суми заборгованості не підтверджена первинними документами.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 18029,60 грн. та в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1520,18 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" суми основного боргу у розмірі 37697,00 грн. та пені за прострочення у розмірі 3222,40 грн.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю судового рішення. На думку скаржника, судом невірно зроблено висновок, що доказами надання послуг позивачем та отримання їх відповідачем є тільки акти виконаних робіт, які підписані обома сторонами та скріплені печаткою. Доказами з цього питання також є листування між позивачем та відповідачем у період дії договору та після його розірвання і акт звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2012 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий -суддя Гонтар В.І., судді Борисова Ю.В. та Волков К.В.

За розпорядженням секретаря судової палати від 22 жовтня 2012 року у зв'язку з хворобою суддя Борисова Ю.В. була замінена на суддю Балюкову К.Г.

22 жовтня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05 листопада 2011 року.

За розпорядженням секретаря судової палати від 05 листопада 2012 року у зв'язку з відпусткою суддя Волков К.В. був замінений на суддю Голика В.С.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2012 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 12 листопада 2012 року.

За розпорядженням секретаря судової палати від 12 листопада 2012 року у зв'язку з відпусткою суддя Голик В.С. був замінений на суддю Волкова К.В.

12 листопада 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19 листопада 2011 року.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 19 листопада 2012 року склад колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-22/2073-2012 був змінений: головуючий суддя - Балюкова К.Г., судді: Борисова Ю.В., Волков К.В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2012 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 04 грудня 2012 року.

За розпорядженням секретаря судової палати від 04 грудня 2012 року у зв'язку з відпусткою суддя Волков К.В. був замінений на суддю Плута В.М.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2009 року між Морським координаційним аварійно-рятувальним центром у м. Севастополі та державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт»був укладений договір на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів та окремих територій №164 (далі -Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору Морський координаційний аварійно-рятувальний центр у м. Севастополі здійснює постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів, що знаходиться у підпорядкуванні (веденні) державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», для чого організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації та здійснює координацію дій підрозділів, які залучені до ліквідації надзвичайної ситуації, а також у повсякденній діяльності у період експлуатації об'єкта шляхом організації та здійснення запобіжно-профілактичних заходів щодо підвищення безпеки його користування.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що вартість функціонування структурних підрозділів Морського координаційного аварійно-рятувального центру у м. Севастополі у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 19662,00 грн. на рік. Ця вартість встановлена сторонами на основі калькуляції витрат на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів та окремих територій на рік (додаток №2), яка додається і виконана згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, затвердженого наказом МНС від 15.12.2003 №495/369.

Оплата за виконання аварійно-рятувальних та запобіжно-профілактичних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо).

За взаємною згодою сторін вартість обслуговування згідно з договором може змінюватись шляхом внесення змін і доповнень до договору.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що плата за обслуговування об'єкту Морського координаційного аварійно-рятувального центру у м. Севастополі здійснюється щомісячно перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

Відповідно до пункту 7.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Згідно з пунктом 7.3. Договору при відмові від послуг Морського координаційного аварійно-рятувального центру у м. Севастополі державне підприємство «Ялтинський морський торгівельний порт»повинно не пізніше як за три місяці письмово попередити про це іншу сторону.

Відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексу України , Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Положення про МНС України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №402 , наказу МНС України від 11 липня 2011 року №708 «Про припинення юридичної особи шляхом приєднання», наказу МНС України від 24 листопада 2011 року №1234 «Про затвердження передавального акта МКАРЦ у м. Севастополі», Управління міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Севастополі являється правонаступником Морського координаційного аварійно-рятувального центру у м. Севастополі.

08 грудня 2010 року державне підприємство «Ялтинський морський торгівельний порт»направило на адресу позивача лист з проханнями відстрочити виплати за договором у зв'язку з тяжким фінансовим становищем (том 1, арк. с. 19).

Листом від 09 серпня 2011 року (вих. №90) позивач повідомив відповідача про припинення умов Договору з 27 вересня 2011 року (том 1, арк. с. 46).

27 грудня 2011 року позивач листом за вих. №01-25/3451 надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату заборгованості за Договором в розмірі 45082,02 грн., з яких: 37697,00 грн. -основний борг, 4183,27 грн. -пеня за прострочення, 3201,75 грн. -пеня згідно акту перевірки КРУ, та акт звірки взаєморозрахунків (том 1, арк. с. 20-23).

03 березня 2012 року позивач направив відповідачу лист (вих. №01-25/845) з проханням погасити заборгованість за Договором в розмірі 45082,02 грн. (том 1, арк. с. 47), на який відповідач листом за вих. №18/07-329 від 12 березня 2012 року повідомив, що дійсно має перед позивачем заборгованість в розмірі 45082,02 грн., проте у зв'язку з тривалим важким фінансовим становищем не має можливості погасити заборгованість в даний час (том 1, арк. с. 45).

Як стверджує позивач, відповідачем на сьогоднішній день заборгованість за Договором не погашена, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли з приводу виконання договору про надання послуг, які регулюються главою 63 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, а також умовами самого договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата за виконання аварійно-рятувальних та запобіжно-профілактичних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо).

Позивачем були надані акти виконання умов Договору за період з листопада 2009 року по червень 2011 року (том 1, арк. с. 24-44), на підставі яких він просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 37697,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 первинні документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисту або електронний підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи зазначені вимоги до первинних документів, заборгованість відповідача згідно наданих позивачем актів підтверджується лише на суму 19668,00 грн. за період з листопада 2009 року по червень 2010 року, та за листопад 2010 року. Решта актів, наданих позивачем, підписані в односторонньому порядку, а тому не можуть слугувати доказами надання послуг за Договором.

Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції надав відзив на позов, яким визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 26224,00 грн., що підтвердив актами, підписаними обома сторонами (том 1, арк. с. 73-83).

Актами, наданими відповідачем, підтверджується його заборгованість перед позивачем за період з листопада 2009 року по жовтень 2010 року та за грудень 2010 року, всього на суму 26229,60 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, дослідивши акти, надані обома сторонами, судова колегія дійшла висновку, що первинними документами підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем на суму 27868,60 грн. за період з листопада 2009 року по грудень 2010 року.

Акти виконання умов Договору № 164 від 03.08.2009, складені позивачем за 2011 рік, відповідачем не підписані, докази направлення цих актів відповідачеві відсутні, а тому зазначені акти в розумінні вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України не можуть вважатися належними доказами надання послуг позивачем у 2011 році .

Суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не взяв до уваги надані відповідачем акти та ту обставину, що відповідач у відзиві на позов визнав заборгованість в розмірі 26224,00 грн., натомість дав оцінку лише доказам позивача, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.

Судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що заборгованість відповідача підтверджується не тільки актами виконаних робіт, а й листуванням між сторонами в період дії Договору та після його розірвання, в якому відповідач визнає заборгованість, а також актами звірки взаєморозрахунків, з огляду на наступне.

Так, дійсно, відповідач у своїх листах на адресу позивача визнавав заборгованість за Договором в розмірі 45082,02 грн., проте листи та акти звірки взаєморозрахунків не є первинними документами, які можуть бути підтвердженням факту надання та прийняття послуг. Більш того, умовами Договору передбачено, що оплата проводиться за фактичними витратами на виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу, тощо), до яких листи сторін не відносяться. На час розгляду справи в суді відповідач визнав заборгованість тільки в розмірі 26224,00 грн., посилаючись на наявні в нього первинні документи за Договором, вказуючи про те, що останні не були перевірені під час листування сторін.

Також, в акті звірки взаєморозрахунків, складеному станом на 29 вересня 2009 року, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, відповідач визнає заборгованість лише в сумі 26224,00 грн.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи скаржника щодо підтвердження заборгованості відповідача листами та актами звірки взаєморозрахунків є неспроможними.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 3222,40 грн. за період з 10 листопада 2009 року по 05 січня 2012 року.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що плата за обслуговування Об'єкту МКАРЦ здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком, однак, конкретні строки оплати в умовах Договору відсутні.

Пунктом 6.3. Договору сторони встановили, що за порушення терміну оплати державне підприємство «Ялтинський морський торгівельний порт»сплачує Морському координаційному аварійно-рятувальному центру у м. Севастополі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним договором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, та воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, 27 грудня 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату заборгованості за Договором в розмірі 45082,02 грн., яка залишена останнім без задоволення.

Оскільки сторонами у Договорі (пункт 5.2) не визначено строк виконання зобов'язання, судова колегія вважає правомірним нарахування пені відповідно до положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України з 04 січня 2012 року.

Здійснивши розрахунок пені, судова колегія вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2159,82 грн.(27868,60 х 15,5% : 366 х 183).

Таким чином, судова колегія вважає наявними підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та для зміни рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України

При розподілі судових витрат, судова колегія виходить з того, що у даній справі судові збори підлягали сплаті у мінімально встановленому розмірі для вимог майнового характеру (фіксованої суми), тому відшкодування відповідачем судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи на всіх стадіях розгляду слід проводити у повному обсязі.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104 (пункт 3), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2012 року у справі № 5002-22/2073-2012 змінити, виклавши його резолютивну частину наступним чином:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, м. Ялта, 98600, код ЄДРПОУ 01125591, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі (вул. О.Кошового, 6, м. Севастополь, 99007, код ЄДРПОУ 38097232, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) 30028,42 грн., з яких: 27868,60 грн. -основна заборгованість, 2159,82 грн. -пеня, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2414,25 грн.

3. В іншій частині позову відмовити."

4.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Ю.В. Борисова

В.М. Плут

Розсилка:

1. Територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Севастополі

(вул. О.Кошового, 6, м. Севастополь, 99007)

2. Державне підприємство „Ялтинський морський торговельний порт"

(вул. Рузвельта, 5, м. Ялта, 98600)