Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а/1270/7428/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року справа №2а/1270/7428/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/7428/2012 (головуючий І інстанції Петросян К.Є.) за позовом Малого приватного підприємства "БіК" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року задоволено адміністративний позов Малого приватного підприємства «Бік» до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій. Визнано протиправними та скасовано рішення Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська за № № 1272, 1273, 1274, 1275, 1276, 1277 від 30.07.2012 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донараховуваних страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Не погодившись з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року, Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська подало апеляційну скаргу в якій зазначило на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «Бік» в повному обсязі.

В судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 197 ч.1 п.2 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що при прийняті спірних рішень № № 1272, 1273, 1274, 1275, 1276, 1277 від 30 липня 2012 року Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська керувалось нормами законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України № 2464-VІ з урахуванням вимог п.7 Розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464, отже спірні рішення відповідають вимогам законодавства.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, мале приватне підприємство «Бік» зареєстровано в якості суб'єкта господарювання - юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 04.12.1991 за №13821050001001081.

30.07.2012 УПФУ в Ленінському районі м. Луганська відносно МПП «Бік» були винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду:

- №1272 на суму 21902,50 грн. за період з 20.02.2008 по 25.07.2012,

- №1273 на суму 34042,40 грн. за період з 02.04.2008 по 22.06.2011,

- №1274 на суму 2462,17 грн. за період з 21.09.2009 по 24.07.2012,

- №1275 на суму 3098,80 грн. за період з 20.10.2009 по 24.07.2012,

- №1276 на суму 1447,71 грн. за період з 20.11.2009 по 24.07.2012,

- №1277 на суму 24302,71 грн. за період з 20.11.2009 по 24.07.2012 (а.с.10-15).

Вказані рішення прийнято на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

Отже спірним у даній справі є правомірність рішень Пенсійного Фонду прийнятих 30 липня 2012 року на підставі норми Закону, який втратив чинність з 01.01.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на момент прийняття зазначених рішень застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірних рішень.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

За період до 01.01.2011 р. відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Так, відповідно до статті 106 вищевказаного Закону відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.

При цьому згідно з пунктом 2 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Однак, дана норма права, втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. №2464-VI, тобто, не діяла на дату прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська оскаржуваних рішень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Отже, так як оскаржуване рішення відповідачем прийнято на час дії Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за порушення позивачем п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", приписи якої були виключені у зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також з урахуванням того, що відповідач, не довів правомірності прийнятого ним рішення, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позову.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/7428/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/7428/2012 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.Г. Яманко

Е.Г.Казначеєв