Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-872/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 106000/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Коломийському районі Івано-Франківської області та управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості, -

встановив:

26 березня 2012 року позивач - УПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ВВД ФСС НВВ ПЗ в м. Коломиї та Коломийському районі в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 518 556,63 грн. виплачених пенсій, державних адресних допомог та витрат на їх доставку за період січень - жовтень 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач всупереч ст.ст. 2, 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відмовився відшкодовувати позивачу понесені ним витрати на виплату пенсій, державних адресних допомог та витрат на їх доставку за період з січня 2011 року по жовтень 2011 року, які були йому пред'явлені до відшкодування. Загальна сума такої заборгованості за період з січня 2011 року по жовтень 2011 року становить 518 556,63 грн., з яких: 2 395,45 грн. - витрати на виплату пенсії громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД, 511 770,51 грн. - державна адресна допомога, 4 390,63 грн. - витрати на виплату і доставку адресної допомоги. Оскільки, відповідач вказані вище суми не приймає до відшкодування позивач вважає, що такі підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року позов задоволено частково, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Коломиї та Коломийському районі на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року в сумі 2 395,49 грн..

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, ВВД ФСС НВВ ПЗ в Коломийському районі (апелянт - 1) та УПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі (апелянт - 2) оскаржили її в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржена постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просять:

апелянт - 1 - скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовити;

апелянт - 2 - скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт - 1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД, оскільки відповідно до Порядку №5-4/4, відшкодування таких витрат здійснюється на централізованому рівні, а на місцях проводяться тільки звірки взаєморозрахунків.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт - 2 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення витрат на виплату і доставку адресної допомоги, оскільки відповідно до постанови КМУ № 265 від 26.03.2008 року «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, а тому відповідач повинен відшкодовувати ці кошти позивачу.

Усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Враховуючи те, що дану справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд даної справи проведено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи управління ПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі протягом періоду з 01.01.2011 року по 31.10.2011 року у зв'язку з виплатою і доставкою пенсіонерам пенсії, державної адресної допомоги за період з січня по жовтень 2011 року понесло витрати на загальну суму 619 202,94 грн..

Вказані суми витрат включені позивачем до актів щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за кожний місяць вказаного періоду.

Однак, відповідачем зазначені акти підписані із застереженнями та згідно таблиць розбіжностей не прийнято до відшкодування вищевказані суми виплаченої державної адресної допомоги до пенсії та виплати пенсій громадянам, що одержали трудове каліцтво (профзахворювання) за межами України.

Загальна сума витрат яка відповідачем не прийнята до відшкодування становить 518 556,63 грн. з яких: 2 395,45 грн. - витрати на виплату пенсії громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД, 511 770,51 грн. - державна адресна допомога, 4 390,63 грн. - витрати на виплату і доставку адресної допомоги.

Суд першої інстанції задовольняючи частково адміністративний позов виходив з того, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України, а тому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що суми виплачених позивачем пенсій пенсіонерам та понесені витрати на доставку пенсій даним особам, як громадянам, яким встановлена інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за межами України в розмірі 2395,49 грн. підлягають стягненню в судовому порядку, а позовні вимоги в цій частині задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення виплачених сум адресної допомоги та витрат на її доставку, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні Порядком №5-4/4 не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних, від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застраховані особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим хто має надавати застраховані особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV (в редакції чинній на момент вин7икнення спірних правовідносин) Фонд зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 цього Закону. Відповідно до частини 1 даної статті, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійним фондом України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві регулюється «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» затвердженого спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4, зареєстрована в МЮ України 16.05.2003 року за №376/7697.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, законодавством передбачено обов'язок Фонду соціального страхування здійснювати відшкодування пенсійним органам чітко визначеного переліку понесених останніми витрат. Серед таких витрат передбачено відшкодування витрат з виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Згідно статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Як правильно встановлено судом першої інстанції за заявлений період позивачем здійснено виплату пенсій пенсіонерам та понесені витрати на доставку пенсій даним особам, як громадянам, яким встановлена інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за межами України в розмірі 2395,49 грн. (2358,65 грн. - сума виплачених пенсій; 36,84 грн. - витрати на доставку). Фактичне здійснення таких виплат встановлено під час розгляду справи, підставність їх проведення підтверджено матеріалами справи. За таких обставин, вказані кошти підлягають стягненню в судовому порядку, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги, то суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки з положень статті 21 Закону N 1105-XIV вбачається, що законом не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою і доставкою державної адресної допомоги.

Кабінет Міністрів України постановою від 26.03.2008 року № 265 установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох -120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Пунктом 4 постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави вважати, що адресна допомога як окремим видом соціальної допомоги, не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Дана правова позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України, зокрема висловленою у постановах від 06.06.2011 року по справі № 21-57а11 та від 20.06.2011 року по справі 21-118а11.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Коломийському районі Івано-Франківської області та управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року у справі № 2а-872/120970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін