Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а/2370/7303/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7303/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у місті Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газінстал»до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкового повідомлення -рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газінстал»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення №0003462301 від 12.09.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання за основним платежем у сумі 19293 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4823 грн..

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 вимог позивача задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на податковий кредит за податковою накладною №383 від 29.09.2010 року частково у сумі 1666 грн. та за податковою накладною №482 від 28.10.2010 року у сумі 8960 грн., всього у сумі 10626 грн., зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011 року №0003462301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 10626 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2656 грн., всього у сумі 13282 грн. підлягає до скасування

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Черкаси здійснена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Газінстал»з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатом відносин з ПП «Агропротранс»за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт від 31.08.2011 року №2213/23 4/34503621.

Перевіркою встановлено, що позивачем віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість: -у липні 2010 року у сумі 2250 грн. за податковою накладною ОУ 249 від 26.07.2010 року та у сумі 2250 грн. за податковою накладною ОУ 252 від 29.07.2010 року; - у вересні 2010 року у сумі 5833,33 грн. за податковою накладною №ОУ 383 від 29.09.2010 року; - у жовтні 2010 року у сумі 8960 грн. за податковою накладною №РН 482 від 28.10.2010 року, всього на загальну суму 19293 грн..

За висновком перевірки вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у ПП «Агропротранс», які не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна контрагента, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій, а саме не спричиняють реального настання правових наслідків, відповідно, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, тому податок на додану вартість за цими господарськими операціями віднесено до складу податкового кредиту з порушенням вимог п.п. 7.4.1, п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97 ВР.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011 року №0003462301.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачаться, що позивач здійснював господарську діяльність з Приватним підприємством «Агропромтранс».

Згідно з декларації з податку на прибуток, поданих контрагентом позивача до Державної податкової інспекції у місті Черкаси відсутні складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, матеріали.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій із Приватним підприємством «Агропротранс»позивач намагається підтвердити рахунками-фактурами, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

В матеріалах справи відсутні докази для підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Директором Приватного підприємства «Агропротранс»Хомутовим С.В. надані пояснення про відсутність первинних бухгалтерських документів та відсутність фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1 підпункту 7.2 вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції рішення мотивував тим, що позивач має право на податковий кредит за податковою накладною №383 від 29.09.2010 року частково у сумі 1666,00 грн. та за податковою накладною №482 від 28.10.2010 року від 28.10.2010 року у сумі 8960,00 грн..

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування є створенням необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податкові накладні №383 від 29.09.2010 року, та №482 від 28.10.2010 року не містять достатньої інформації про зміст господарської операції.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині, що стосується скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2011 року №0003462301, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10626,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2656,00 грн..

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 12.09.2011 року №0003462301.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року та постановлення нової постанови в скасованій частині.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у місті Черкаси - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року в частинні задоволення вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газінстал»про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 12.09.2011 року №0003462301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10626 (десять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2656 (дві тисячі шістсот п'ятдесят шість) гривень 00 копійок - скасувати.

В скасовані частинні постановити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газінстал»про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 12.09.2011 року №0003462301 - відмовити.

В іншій частинні рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 08.11.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.