Постанова

від 20.01.2009 по справі 29/210пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/210пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.01.2009 р.                                                                     справа №29/210пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:  

за участю представників сторін:

від позивача:Зайнашев І.П. - директор,

від відповідача:Пастухов В.О. - в.о. голови правління АТЗТ "Завод "Сантехдеталь",Трубіцин О.В. - за дов. від 16.12.2008р. б/н,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:Акціонерного товариства закритого типу "Завод "Сантехдеталь" м.Донецьк

на рішення господарського суду:

Донецької області

від:01.12.2009 року

по справі:№29/210пн

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсварка" м.Донецьк

до:Акціонерного товариства закритого типу "Завод "Сантехдеталь" м.Донецьк

про:заборону відповідачу встановлювати будь-які обмеження у використанні під'їзних шляхів до майна ТОВ „Укрсварка”, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 46, у тому числі - заборонити АТЗТ „Завод „Сантехдеталь” встановлювати дозвільний режим переміщення осіб та вантажів на шляхах, якими здійснюється доступ до майна ТОВ „Укрсварка”  

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсварка” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства закритого типу “Завод “Сантехдеталь” м.Донецьк про заборону відповідачу встановлювати будь-які обмеження у використанні під'їзних шляхів до майна ТОВ „Укрсварка”, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 46, у тому числі - заборонити АТЗТ „Завод „Сантехдеталь” встановлювати дозвільний режим переміщення осіб та вантажів на шляхах, якими здійснюється доступ до майна ТОВ „Укрсварка” (в редакції в порядку ст.22 ГПК України, див.85-86арк.ІІт.справи).

Рішенням від 01.12.2008р. у справі №29/210пн господарський суд Донецької області (суддя: Джарти В.В.) позовні вимоги задовольнив.

Господарський суд першої інстанції заборонив Акціонерному товариству закритого типу “Завод “Сантехдеталь” м.Донецьк встановлювати дозвільний режим переміщення осіб та вантажів на шляхах, якими здійснюється доступ до майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсварка” м.Донецьк та встановлювати будь-які обмеження у використанні під'їзних шляхів до майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсварка” м.Донецьк. Судові витрати позивача віднесені судом на відповідача.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.2, ст.116, ст.126, ст.141 Земельного кодексу України, п.4.7, п.п.14.1 п.14.1 Інструкції про організацію службової діяльності цивільної охорони Державної служби охорони при МВС України, затвердженої наказом МВС України від 25.11.2003р. №1430 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2004р. за №762/9361, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Держбуду України від 24.05.2001р. №127 та зареєстрованого в Мінюсті України 10.07.2001р. за №582/5773, ст.182, ст.191, ч.2 ст.386, ст.391 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача щодо псування машинами позивача асфальтового замощення з огляду на те, що згідно експертної оцінки, яку проводила випробувальна лабораторія Служби автомобільних доріг в Донецькій області Державної служби автомобільних доріг України „Укравтодор” асфальтобетонна суміш із керна №1, №2 не відповідає вимогам  ДСТУ Б.В. 2.7-119-2003, оскільки компоненти відробили свій термін придатності та не забезпечують фізико-механічні властивості даному асфальтобетону від постійних навантажень транспорту.

При прийнятті рішення господарський суд першої інстанції також виходив з того, що відповідач є власником окремих будівель, які розташовані за адресою: м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 46, що підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, але при цьому Акціонерним товариством закритого типу “Завод “Сантехдеталь” м.Донецьк не доведено, що земельна ділянка, на якій відповідач установлює обмеження у використанні під'їздних шляхів, знаходиться в його власності або користуванні.

Відповідач, Акціонерне товариство закритого типу “Завод “Сантехдеталь” м.Донецьк, в апеляційній скарзі (в редакції письмових пояснень від 15.01.2009р.) в обгрунтування вимог про скасування рішення господарського суду першої інстанції 01.12.2008р. у справі №29/210пн посилається на те, що пропускний режим стосувався захисту майна, що належить відповідачу на праві власності; на те, що позивачем належними доказами не доведено, яким чином встановлена відповідачем охорона порушує його право власності; на те, що представник КП “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” в судовому засіданні пояснив не лише, що відповідач є власником будівель, які розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Красногвардійський, 46, а також надав пояснення, що відповідно до реєстру прав власності позивачу належить лише частина будівель, а не комплексу; на те, що прийнята в якості доказу експертна оцінка, яку проводила випробувальна лабораторія Служби автомобільних доріг в Донецькій області Державної служби автомобільних доріг України „Укравтодор”, не є  предметом розгляду по даній справі. Заявник апеляційної скарги також зазначив, що в підтвердження факту наявності права власності на замощення відповідачем надано копію витягу з відомостей про основні засоби, копію витягу з реєстру прав власності; що позивач був достовірно обізнаний про заходи щодо здійснення охорони та йому була надана можливість вільного доступу до його майна.

Відповідач вважає, що фактично позивач своїм позовом просить заборонити відповідачу користування суміжними земельними ділянками на майбутнє, хоча у відповідача правовстановлюючі документи на землю знаходяться в стадії оформлення. Відповідач вважає, що господарський суд першої інстанції повинен був врахувати, що прохідна, яка використовується для охорони майна АТЗТ “Завод “Сантехдеталь” є власністю відповідача і в спірних правовідносинах саме стосовно цілісного майнового комплексу відповідача виконується договір про охорону, укладений між відповідачем та ТОВ “ВККФ “Клейнода”. При цьому відповідач наголошує на невірному застосуванні місцевим господарським судом відомчих нормативних актів щодо питань контрольно-пропускного режиму та цивільної охорони. Відповідач також вважає, що суд повинен був враховувати, що АТЗТ “Завод “Сантехдеталь” є власником замощення в цілісному майновому комплексі, що підтверджується даними реєстру прав власності. Одночасно заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарський суд в судовому рішенні посилається на норми Цивільного кодексу України, які не мають відношення до предмету спору, а також безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про проведення виїзного судового засідання.

Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що в порушення ст.22 ГПК України та усталеної судової практики, яка знайшла відображення у відповідних роз'ясненнях та рекомендаціях Вищого господарського суду України, господарський суд першої інстанції прийняв від позивача заяву, якою було змінено як предмет, так і підстави позову, і не надав цьому належної правової оцінки.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсварка” м.Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив, вважаючи рішення господарського суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції оголошувалась перерва в порядку ч.3 ст.77, ст.99, ст.101 ГПК України для надання заявником апеляційної скарги додаткових матеріалів в обгрунтування апеляційних вимог в порядку, передбаченому ст.101 ГПК України.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

З матеріалів справи вбачається, що в первісному позові ТОВ “Укрсварка” м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною вимогою про зобов'язання відповідача зняти охорону з загального в'їзду на територію земельної ділянки, усунути перешкоди в користуванні майном, та земельною ділянкою за адресою : м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 46.

12.11.2008р. позивач подав заяву в порядку ст.22 ГПК України, якою просив заборонити відповідачу встановлювати будь-які обмеження у використанні під”їздних шляхів до майна ТОВ “Укрсварка”, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 46, у тому числі –заборонити АТЗТ „Завод „Сантехдеталь” встановлювати дозвільний режим переміщення осіб та вантажів на шляхах, якими здійснюється доступ до майна ТОВ «Укрсварка”.

Заявник апеляційної скарги безпідставно стверджує, що позивачем було одночасно змінено предмет та підстави позову. Відповідач не враховує, що при оцінці підстав для застосування ст.22 ГПК України місцевий господарський суд виходив не тільки з назви заяви, що подавалась позивачем, але і з її змісту. Фактично за матеріалами справи відсутня одночасна зміна позивачем предмета та підстав позову, оскільки остаточні позовні вимоги зводяться до негаторного позову, яким позивач просив усунути перешкоди в користуванні майном, яке належить йому на праві власності, не пов'язане з втратою цього майна чи пошкодженням. При цьому як в первісному позові, так і в подальших змінах до нього, позивач серед інших доводів посилався саме на обставини, пов'язані з охоронним режимом в спірних правовідносинах. Тобто фактично як первісні, так і остаточні позовні вимоги направлені на усунення перешкод в користуванні власністю позивача, оскільки вона повинна належним чином використовуватись в підприємницькій господарській діяльності позивача.  

За матеріалами справи, 15.03.1994р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (“Продавець”) та організацією орендаторів підприємства “Сантехдеталь” (“Покупець”) укладено договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства “Сантехдеталь”, згідно якого Регіональне відділення Фонду державного майна України (“Продавець”) продає, а організація орендаторів підприємства “Сантехдеталь” (“Покупець”) придбає майно цілісного майнового комплексу “Сантехдеталь”, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр-т Красногвардійський, 46 і відповідно до договору оренди від 28.12.1992р. було передано з правом викупу.

Розпорядженням виконавчого комітету Калінінської районної ради народних депутатів від 26.09.1994р. №677 орендне підприємство “Сантехдеталь” було перереєстроване в акціонерне товариство закритого типу “Завод “Сантехдеталь”.

За даними довідки №7-25-257 з ЄДРПОУ ТОВ “Укрсварка” м. Донецьк   значиться як юридична особа, керівником якої є Зайнашев Ігор Кутдусович.

Як  свідчать матеріали справи, 12.06.2000р. між АТЗТ “Завод “Сантехдеталь” (“Продавець”) і ТОВ “Укрсварка” (“Покупець”) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого АТЗТ “Завод “Сантехдеталь” (“Продавець”) зобов'язано передати у власність, а ТОВ “Укрсварка” (“Покупець”) оплатити та прийняти у власність частину котельно-сварочного цеху, що позначений на плані під літ.Ч-1 площею 214 кв.м. (8-9арк.Іт.справи).

За даними довідки АТЗТ “Завод “Сантехдеталь” від 03.10.2005р. №103 після розподілу земельної ділянки, яка знаходиться на території АТЗТ “Завод “Сантехдеталь”, загальна площа земельної ділянки ТОВ “Укрсварка” складає 1253,70кв.м. (21арк.Іт.справи).

Як встановлено місцевим господарським судом, згідно заяви ТОВ «Укрсварка” про виділення земельної ділянки для розміщення об'єкту для надання послуг населенню Донецькою міською радою листом від 18.12.2007р. №01/12-6574 надано згоду Головному управлінню градобудівництва та архітектури Донецької міськради на підготовку матеріалів на розробку проекту землеустрою для відводу земельної ділянки під існуючу частину котельно-сварочного цеху по пр. Красногвардійському, 46 в Калінінському районі м.Донецька.

З матеріалів справи та з пояснень учасників процесу вбачається, що АТЗТ “Завод “Сантехдеталь” на підставі наявності договору на охорону майна та локального наказу по підприємству встановлює обмеження у використанні під'їзних шляхів до майна позивача, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 46, а саме - встановлює дозвільний режим переміщення осіб та вантажів на шляхах, якими здійснюється доступ до майна позивача.

За результатами апеляційного провадження апеляційні вимоги відповідача - АТЗТ “Завод “Сантехдеталь” не підлягають задоволенню, оскільки рішення місцевого господарського суду є законним, прийнятим з урахуванням норм матеріального права та фактичних обставин спірних правовідносин, при повному та всебічному розгляді справи, у тому числі і шляхом застосування положень ст.30, ст.33, ст.38 ГПК України.

Конституцією України, ст.321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння регламентується ст.391 Цивільного кодексу України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. При цьому в ст.386 Цивільного кодексу України закріплені засади захисту права власності, а саме те, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. з протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику  Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу 1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., який був як і Конвенція ратифікований Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Поняття власності чи “майна” за ст.1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини визнавалось таким, що підпадає під захист цієї норми як рухоме і нерухоме майно, так і матеріальні й нематеріальні права, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому.

В спірних правовідносинах підставою подання позову про усунення перешкод в користуванні майном стало те, що фактично можливість користування позивачем своєю власністю суттєво звузилась внаслідок введення відповідачем як власником іншого майна, що знаходиться на суміжній з позивачем земельній ділянці, певних обмежень, у тому числі –пропускного охоронного режиму через території, стосовно яких в силу норм чинного законодавства повинні діяти норми земельного сервітуту або зберігатися та додержуватись баланс інтересів власників, у тому числі –щодо можливості мирного володіння, користування своїм майном в підприємницькій діяльності.

Місцевий господарський суд при прийнятті судового рішення вірно врахував необхідність додержання балансу інтересів власників та обгрунтовано при задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачем не надані правовстановлюючі документи на земельні ділянки, стосовно яких ним вводились обмеження, у тому числі –шляхом введення пропускного режиму. Баланс інтересів власників майна в даному випадку порушується безпідставним втручанням відповідача в мирне володіння позивачем його власністю, яка використовується у підприємницькій діяльності. Обмеження права власності може бути виправданим за ст.1 Першого протоколу Конвенції тільки тоді, коли воно здійснюється в суспільних або загальних інтересах. Європейський суд з прав людини наголошує, що частина друга ст.1 Першого протоколу  зберігає за державою право вводити в дію такі закони, які вона вважає необхідними для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. В даному випадку в спірних правовідносинах дотримання справедливого балансу між вимогами щодо загальних інтересів суспільства і необхідністю захисту основних прав особи гарантується чинним законодавством, яке передбачає право звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю, нормами земельного законодавства, яке покладає на власників майна обов'язок оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки та регламентує питання встановлення земельних сервітутів.

З урахуванням викладеного, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги як безпідставні та залишає рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2008р. у справі №29/210пн без змін з підстав, викладених в постанові апеляційної інстанції.

Результати апеляційного провадження у справі №29/210пн оголошені в судовому засіданні.

Беручи до уваги викладене, керуючись  ст.ст.50-51, ст.811, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2008р. у справі №29/210пн - залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Завод “Сантехдеталь” м.Донецьк  на рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2008р. у справі №29/210пн - залишити без задоволення.

Постанова складена та підписана в повному обсязі 20.01.2009р.

Головуючий:          

Судді: