Ухвала

від 05.12.2012 по справі 2а/0270/3619/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3619/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Дмуховського О.В.

відповідача: Єдноралюка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятинське хлібоприймальне підприємство" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова адміністрація України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс Сиваш" про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Козятинське ХПП" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козятинської ОДПІ, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Державна податкова адміністрація України та ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.07.2011р. Козятинською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Козятинське ХПП», за наслідками якої складено акт від 07.07.2011р. № 62/16-35814823. В ході перевірки виявлено безпідставність віднесення податкового кредиту за період з вересня 2010р. по травень 2011р. в загальній сумі 486 666 грн. 67 коп., по господарських операціях позивача з ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш". На підставі висновків акту прийнято податкове повідомлення рішення форми "Р" від 18.07.2011р. №0000431600, яким збільшено грошове зобов'язання в сумі 486666 грн. 67 коп. та застосовано штрафні санкцій в сумі 121666 грн. 67 коп. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання представники третіх осіб не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. Колегія суддів, заслухавши думку представників сторін, які не заперечили проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представників третіх осіб, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за даної явки сторін згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Козятинське хлібоприймальне підприємство" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 27.06.2008р. як юридична особа, згідно з довідкою від 28.04.2011р. № 6460 позивач взятий на облік як платник податків в Козятинській ОДПІ. У відповідності до свідоцтва № 100224437 ТОВ "Козятинське ХПП" є платником податку на додану вартість з 16.07.2008р. (а.с.29,31-32, том 1).

07.07.2011р. Козятинською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Козятинське хлібоприймальне підприємство" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "Зернокомплекс" Сиваш" за період з 01.09.2010р. по 31.05.2011р., про що складено акт від 07.07.2011р. № 62/16-35814823 (а.с.26-28, том 1).

Проведеною перевіркою виявлено порушення : 1) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п.7.2.3, п.7.4, п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим ТОВ "Козятинське ХПП" занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 206 666 грн. 68 коп., в тому числі за вересень 2010р. - 51 666 грн. 67 коп., за жовтень 2010р. - 51 666 грн. 67 коп., за листопад 2010р. - 51 666 грн. 67 коп., за грудень 2010р. - 51 666 грн. 67 коп.; 2) п.201.8 ст. 208 Податкового кодексу України, п.1,2 ст. 215, ст. 203. ст. 228 Цивільного кодексу України, п.19 ст. 2, ч.2 ст. 9 Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ "Козятинське ХПП" занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 279 999 грн. 99 коп. в тому числі : за січень 2011р.- 72 333 грн. 33 коп., за лютий 2011р. - 64 333 грн. 33 коп., за березень 2011р. - 68 333 грн. 33 коп., за квітень 2011р.- 35 000 грн., за травень 2011р. - 40 000 грн.

18.07.2011р. Козятинською ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 18.07.2011р. № 0000431600, яким збільшено грошове зобов'язання в сумі 486 666 грн. 67 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 121 666 грн. 67 коп.(а.с.23, том 1).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно до п. 7.4. ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що висновок про безпідставність формування податкового кредиту з вересня по грудень 2010р. в сумі 206 666 грн. 68 коп. та з січня по травень 2011р. в сумі 279 999 грн. 99 коп., полягає в тому, що дані суми віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ТОВ "Зернокомплекс" Сиваш", який не є платником ПДВ. Підставою для такого висновку став лист № 5970/7/23-8010 від 30.03.2011р. в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, згідно якого ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш" не є платником податку на додану вартість, оскільки 16.04.2010р. анульовано відповідне свідоцтво.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до податкового органу з вересня 2010р. по квітень 2011р. подано декларації з податку на додану вартість, довідки про залишок суми від'ємного значення податкових періодів, та залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (а.с.109-169, том 1).

З даних документів випливає, що ТОВ "Козятинське ХПП" по господарських операціях з ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш" сформувало податковий кредит в сумі 206 666 грн. 68 коп. у період з вересня по грудень 2010р. та в сумі 279 999 грн. 99 коп. з січня по травень 2011р.

У відповідності до договору оренди майна від 01.09.2010р. орендодавець (ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш") передає, а орендар (ТОВ "Козятинське ХПП") приймає в строкове платне користування нерухоме та рухоме майно до складу, якого входять об'єкти нерухомості, машини та обладнання. Дане майно знаходиться за адресою: Вінницька область, Козятин, вул. Довженка (а.с.58-62, том 1).

На підтвердження виконання умов даного договору суду першої інстанції були надані копії документів: акт приймання передачі від 01.09.2010р., акти надання послуг № 18 від 31.05.2011р., № 14 від 30.04.2011р., № 10 від 31.03.2011р., № 6 від 28.02.2011р., № 2 від 28.01.2011р., № 137 від 31.12.2010р., № 135 від 30.11.2010р., № 131 від 31.10.2010р., №124 від 29.09.2011р., податкові накладні № 3 від 31.05.2011р., № 1 від 30.04.2011р., № 3 від 31.03.2011р., № 2 від 28.02.2011р., № 7 від 31.01.2011р., № 130 від 31.12.2010р., № 128 від 30.11.2010р., № 124 від 31.10.2010р., № 117 від 29.09.2010р., та реєстри виданих та отриманих накладних (а.с.63-108, том 1).

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 16.10.2012р. в адміністративній справі № 2а/5792/10/5/0170 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш". У відповідності до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010р. дана постанова набула законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2012р. в адміністративній справі №2-а-11544/11/2670 задоволено позовні вимоги ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш" щодо визнання неправомірним невнесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс"Сиваш" в якості платника податку на додану вартість та зобов'язання Державної податкової адміністрації України внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш" в якості платника податку на додану вартість із поновленням в Реєстрі платників податку на додану вартість ідентифікаційних даних свідоцтва платника на додану вартість №00890026, яке видано ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш" Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі 05.06.2006р. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012р. дана постанова залишена без змін.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що посилання податкового органу на факт включення до податкового кредиту накладних виписаних особою, яка не є платником податку на додану вартість в частині правовідносин позивача з ТОВ "Зернокомплекс"Сиваш", є необґрунтованими. Разом із тим, надані позивачем в ході судового розгляду документи, на підставі яких ним було сформовано податковий кредит, відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 грудня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.