Рішення

від 03.12.2012 по справі 5023/4479/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р.Справа № 5023/4479/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі структурної одиниці "Старобешівська ТЕС", п. Новий Світ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Технобуд ЛТД", м. Харків про стягнення 85 500,00 грн. та розірвання господарських відносин за участю представників сторін :

позивача - Ковальової Т.А. (дов. № 19-203 від 01.08.2012 р.)

відповідача - Турсенева Д.І. (директор)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" в особі структурної одиниці "Старобешівська ТЕС", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Технобуд ЛТД" (надалі - Відповідач) суми збитків у розмірі 85 500,00 грн., про розірвання господарських відносин між Позивачем та Відповідачем та стягнення судового збору.

Представник Позивача у судовому засіданні, 22 листопада 2012 року, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні, 22 листопада 2012 року, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні від 22 листопада 2012 року судом оголошено перерву до 03 грудня 2012 року.

03 грудня 2012 року судове засідання продовжено у тому ж судовому складі.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З метою покращення якості питної води, в межах Програми, основним із заходів якої є капітальний ремонт водопроводу питної води по вулицях Леніна, Московська, Радянська в смт. Новий Світ з заміною сталевого водопроводу на поліетиленовий, та у відповідності з рішенням Новосвітської селищної ради № 5/19-269 від 11.12.2008 p., укладено договір № 469 від 03.08.2009 року (далі - Договір) між Структурною одиницею ВАТ «Донбасенерго» Старобешівська теплова електрична станція та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Технобуд ЛТД», за умовами якого Відповідач зобов'язався виконати роботи загальною вартістю 285 000,00 грн., а Позивач - прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість шляхом внесення попередньої оплати у

розмірі 30% вартості робіт. Кінцевий розрахунок провести протягом 5-ти банківських днів після підписання акта здавання-приймання робіт.

З метою реалізації заходів Програми на рахунок Старобешівської ТЕС перераховано державним казначейством (виписка гудку від 29.07.2009 р.) суму у розмірі 85 500,00 грн.

У відповідності з умовами п. 3.1., 3.2., 3.4. договору Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача платіжним дорученням № 2 від 03.08.2009 року суму у розмірі 85 500,00 грн. (отриманих з фонду місцевого бюджету) - 30% авансу, передбачений п. 3.3.1. Договору, від договірної ціни, на придбання матеріалів, необхідних для робіт, з доставкою їх на об'єкт.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача є такими що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення суми у розмірі 85 500,00 грн., як попередня оплата (аванс) робіт у розмірі 30% вартості робіт, яка була перерахована на поточний рахунок Відповідача відповідно до платіжного доручення.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву разом з додатковими доказами, таким як: копія постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року; копія постанови Вищого господарського суду України від 09 вересня 2010 року по справі № 37/334-09.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Позивачем не доведено наявності правових підстав стягнення з Відповідача суми перерахованого авансу сплаченого платіжним дорученням № 2 від 03.08.2009 р.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 вересня 2010 року по справі № 37/334-09 , зазначає, що апеляційним судом правомірно відмовлено в позові та підтримала правову позицію апеляційного суду залишивши її без змін, так як Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року по справі № 37/334-09 ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Також Вищий господарський суд України у своїй постанові підтримує правову позицію апеляційного суду тим, що пунктом 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1764 передбачено: "Замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику". А апеляційним судом встановлено, що Відповідач аванс використав на виконання умов договору, тому дане нормативне положення не застосовується.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Позивач у цій справі штучно здійснює підміну предмету позову за справою № 5023/4778/11 на стягнення збитків у справі № 5023/4479/12 .

Тому, враховуючи наявність рішень по справі за № 5023/4778/11 та за № 37/334-09 суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Не підлягає задоволенню вимога Позивача і про розірвання господарських відносин між ним та Відповідачем, оскільки заявлений спосіб захисту з боку першого не відповідає статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

В силу ст. 35 ГПК України, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року та Вищого господарського суду України від 09 вересня 2010 року по справі № 37/334-09, є фактами, встановленими рішеннями господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори).

З огляду на викладене, оскільки Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 35, 43-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.12.2012 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.