Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а-0770/2295/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2a-0770/2295/12

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: Дюрдь В.І. (довіреність від 21.06.2012 року)

відповідача: Подойма Н.В. (довіреність від 20.03.2012 року № 19/10/10-011), Савицький С.І. (довіреність від 20.03.2012 року № 20/10/10-011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ужгородбуд" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 3 грудня 2012 року.

Приватне підприємство "Ужгородбуд" (далі - позивач, ПП "Ужгородбуд") звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-13 Т.1) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі -відповідач, Ужгородська МДПІ), якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Ужгородської МДПІ від 2 липня 2012 року за № 000104/22-0/32634728 (про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 127119,00 грн.) та від 2 липня 2012 року за № 000105/22-0/32634728 (про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83283,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення Ужгородською МДПІ прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ є віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум на підставі договорів, укладених позивачем з ТОВ "Іртас" та ТОВ "Віктор і Ко", оскільки укладені договори не направлені на настання реальних господарських результатів - та такий висновок є необґрунтованим, суперечить законодавству та обставинам справи. Суму валових витрат та податкового кредиту сформовано на підставі отриманих накладних в рамках договорів підряду, за якими проведено отримання послуг в повному обсязі. Вартість отриманих послуг правомірно віднесено до складу валових витрат, у відповідності до діючого станом на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПДВ у вартості отриманих послуг відноситься до складу податкового кредиту, згідно норм Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі отриманих податкових накладних. Стосовно фіктивності угод - посилається на реальність здійснення господарських операцій (та зазначає, що дане питання перевіркою фактично не досліджувалось, оскільки перевірка проводилась виключно на підставі матеріалів органів ДПС, на обліку яких знаходяться контрагенти, при цьому, фінансово -господарські документи ПП "Ужгородбуд" (які підтверджують виконання сторонами умов договорів) фактично не перевірялись) та неправомірність висновку про безтоварність операцій, оскільки договори виконані належним чином сторонами угоди, угоди не визнавались недійсними в судовому порядку (у відповідності до вимог Цивільного кодексу України), крім того, порушення податкового законодавства, допущені контрагентами позивача - не впливають на права або обов'язки позивача та не можуть бути підставою для визначення йому податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Ужгородської МДПІ від 02.07.2012 року за №№ 000104/22-0/32634728, 000105/22-0/32634728.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист Ужгородської МДПІ від 25.07.2012 року за № 1902/10, а.с.227-235 Т.1), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ є віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум за договорами, укладеними ПП "Ужгородбуд" з ТОВ "Іртас" та ТОВ "Віктор і Ко", та в ході перевірки яких встановлено, що ТОВ "Іртас" та ТОВ "Віктор і Ко" у період взаємовідносин здійснювали незаконну діяльність поза межами правового поля та в зв'язку з відсутністю матеріально -технічної бази та достатньої кількості найманих працівників не могли та не виконували господарські зобов'язання за договорами, в зв'язку з чим проведено коригування сум податків за операціями, що проведені на підставі договорів з ТОВ "Іртас" та ТОВ "Віктор і Ко" та донараховано позивачеві грошові зобов'язання по ПДВ та податку на прибуток.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечили з мотивів, наведених у поданому письмовому запереченні проти позову, просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Проведеною Ужгородською МДПІ виїзною позаплановою перевіркою ПП "Ужгородбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року (акт Ужгородської МДПІ від 11.06.2012 року за № 376/22-0/32634728, а.с.18-59 Т.1) встановлено:

1. в порушення вимог п.4.1, пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп.11.3.5 п.11.3 ст. 11, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.137.2 ст. 137, п.138.4, пп.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України перевіркою збільшено об'єкт оподаткування на 268683,00 грн., в результаті чого донараховано податок на прибуток на суму 67006,00 грн. (в тому числі, за 2010 рік -65107,00 грн., за 2011 рік -1899,00 грн.);

2. в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" донараховано ПДВ до сплати на загальну суму 101695,00 грн. (в тому числі, за липень 2010 року -17607,00 грн., за серпень 2010 року -38333,00 грн., за вересень 2010 року -45755,00 грн.).

На підставі акту від 11.06.2012 року за № 376/22-0/32634728, 2 липня 2012 року Ужгородською МДПІ прийнято наступні податкові повідомлення -рішення:

- № 000104/22-0/32634728 (а.с.14 Т.1, про збільшення ПП "Ужгородбуд" суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 127119,00 грн. (основний платіж -101695,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -25424,00 грн.);

- № 000105/22-0/32634728 (а.с.16 Т.1, про збільшення ПП "Ужгородбуд" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83283,00 грн. (основний платіж -67006,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -16277,00 грн.).

Вищезазначені податкові повідомлення -рішення в адміністративному порядку не оскаржено та ПП "Ужгородбуд" звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Ужгородської МДПІ від 02.07.2012 року за №№ 000104/22-0/32634728, 000105/22-0/32634728 в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ від 11.06.2012 року за № 376/22-0/32634728, перевіркою встановлено наступне:

28.09.2008 року між Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти (замовник0 та ПП "Ужгородбуд" (підрядник) укладено договір № 2 (а.с.115-119 Т.1) та додаткову угоду до договору від 18.06.2009 року за № 3 (а.с.120 Т.1), згідно умов яких підрядник виконує роботи по капітальному ремонту будинку -гуртожитку ЗІППО по вул. Гагаріна, 8 в м. Ужгороді (п. 1 Договору), вартість робіт -1178043,00 грн. (п. 1 додаткової угоди), п. 4.3. Договору передбачено можливість залучення субпідрядних організацій.

На виконання договору позивачем укладено наступні договори:

1. між ПП "Ужгородбуд" (замовник) та ТОВ "Іртас" (підрядник) укладено договір підряду від 02.08.2010 року № 02 (а.с.164-166 Т.1), згідно якого підрядник власними силами і засобами організовує і здійснює виконання комплексу сантехнічних робіт по капітальному ремонту гуртожитку за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 8. Згідно умов договору -кошторисна ціна становить 230000,00 грн. (в т.ч., ПДВ -38333,33 грн.) та не включає вартість матеріалів, розрахунок за договором проводиться замовником на підставі акту приймання виконаних робіт.

ПП "Ужгородбуд" перераховано кошти на р/р ТОВ "Іртас" у сумі 335644,70 грн. (в т.ч., ПДВ -59940,78 грн.), та вартість отриманих послуг та ТМЦ у розмірі 325225,00 грн. віднесено до складу валових витрат за 3 кв. 2010 року та суму ПДВ у розмірі 55940,78 грн. віднесено до складу податкового кредиту за звітні періоди -липень 2010 року та серпень 2010 року.

Направлено запит до ДПІ у Сихівському районі м. Львова щодо проведення зустрічної перевірки та листом ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.05.2011 року за № 4443/7/22-416/753 повідомлено про неможливість проведення в зв'язку з відсутністю ТОВ "Іртас" за місцезнаходженням та надано акт проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Іртас" від 17.02.2011 року № 117/23-2/34419121, згідно якого: у ТОВ "Іртас" відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності даним підприємством (а.с.29-30 Т.1).

2. між ПП "Ужгородбуд" (замовник) та ТОВ "Віктор Ко" (підрядник) укладено договір на виконання загально будівельних робіт від 02.09.2010 року № 03с (а.с.146-148 Т.1), згідно якого підрядник власними силами і засобами організовує і здійснює виконання загально будівельних робіт (по розділу "підлоги") по капітальному ремонту гуртожитку за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 8. Згідно умов договору -кошторисна ціна становить 274532,00 грн. (в т.ч., ПДВ -45755,33 грн.) та не включає вартість матеріалів, розрахунок за договором проводиться замовником на підставі акту приймання виконаних робіт.

ПП "Ужгородбуд" перераховано кошти на р/р ТОВ "Віктор Ко" у сумі 274532,00 грн. (в т.ч. ПДВ -45755,33 грн.), та вартість отриманих послуг розмірі 274532,00 грн. віднесено до складу валових витрат за 3 кв. 2010 року та суму ПДВ у розмірі 45755,33 грн. віднесено до складу податкового кредиту за звітній період - вересень 2010 року.

Направлено запит до ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо проведення зустрічної перевірки та листом ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 23.05.2011 року за № 6605/7/22-40 повідомлено про складення акту нікчемності правочину та безтоварності (згідно тексту акту перевірки, а.с.32 Т.1) та надано акт проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Віктор Ко" від 17.02.2011 року № 117/23-2/34419121 (в акту зазначено одинакові дати та номери актів перевірки двох різних суб'єкті, що проводились різними органами ДПС України), згідно якого: у ТОВ "Віктор Ко" відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності даним підприємством (а.с.31-32 Т.1).

Тобто, перевіркою встановлено формування валових витрат та податкового кредиту ПП "Ужгородбуд" за рахунок здійснення операцій з ТОВ "Іртас" та ТОВ "Віктор Ко", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, що призвело до завищення валових витрат за 3 кв. 2010 року та завищення сум податкового кредиту з ПДВ за липень -вересень 2010 року.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94 -ВР (втратив чинність з 01.04.2011 року (крім п. 1.20 ст. 1 Закону), діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно приписів ст. 3 ГК України та п. 1.32 ст. 1 Закону334) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі 334, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону 334).

В силу пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором на виконання загально будівельних робіт від 02.09.2010 року № 03с (а.с.146-148 Т.1), кошторисом розрахунку договірної ціни (а.с.148 Т.1), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.149 Т.1), актом приймання виконаних підрядних робіт (а.с.150 Т.1), податковою накладною від 30.09.2010 року № 0294 (а.с.151 Т.1), актами приймання виконаних робіт -за липень 2010 року (а.с.121-126 Т.1), за жовтень 2010 року (а.с.127-130 Т.1), за листопад 2010 року (а.с.131-134 Т.1), за грудень 2010 року (а.с.54-57 Т.2), висновком експертного будівельно -технічного дослідження від 03.07.2012 року за № 52/07-12 (а.с177-186 Т.1) підтверджується факт виконання субпідрядних робіт ТОВ "Віктор Ко" та правильність визначення їх вартості, отримані за договорами роботи (послуги) використані в господарській діяльності за профілем діяльності ПП "Ужгородбуд", вказані в договорах роботи реально отримані та оприбутковані підприємством, у вартості отриманих робіт наявний та сплачений в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій по отриманню виконаних робіт підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором підряду від 02.08.2010 року № 02 (а.с.164-166 Т.1), кошторисом розрахунку договірної ціни (а.с.195 Т.1), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (а.с.173 Т.1), актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.194 Т.1, а.с.196-198 Т.1), рахунками (а.с.7 Т.2, а.с.113 Т.2), видатковою накладною (а.с.14 Т.2), платіжними дорученнями (а.с.11 Т.2, а.с.16 Т.2), податковими накладними: від 30.07.2010 року № 1689 (а.с.15 Т.2), від 31.08.2010 року № 2199 (а.с.12 Т.2), актами приймання виконаних робіт -за липень 2010 року (а.с.121-126 Т.1), за жовтень 2010 року (а.с.127-130 Т.1), за листопад 2010 року (а.с.131-134 Т.1), за грудень 2010 року (а.с.54-57 Т.2), висновком експертного будівельно -технічного дослідження від 03.07.2012 року за № 52/07-12 (а.с177-186 Т.1) підтверджується факт виконання субпідрядних робіт та поставки товарів (будівельних матеріалів) ТОВ "Іртас" та правильність визначення їх вартості, отримані за договорами роботи (послуги) та ТМЦ використані в господарській діяльності за профілем діяльності ПП "Ужгородбуд", вказані в договорах роботи реально отримані та оприбутковані підприємством, у вартості отриманих робіт наявний та сплачений в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій по отриманню виконаних робіт підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Тобто, наявні в матеріалах справи докази документально підтверджують як факт отримання послуг (здійснення робіт), так і факт отримання придбаних товарно -матеріальних цінностей (будматеріалів), при цьому, позивачем сформовано суму валових витрат, в тому числі, в рамках договорів підряду, за якими здійснено отримання послуг та товарів ПП "Ужгородбуд".

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 -ВР (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 168) - цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, Законом 168 передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абзацу першого пп. 7.4.1 п. 7.4, абзацу третього пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону 2181, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом (абзац третій пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168).

Виходячи з наведеного, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наявними в матеріалах адміністративної справи податковими накладними, отриманими ПП "Ужгородбуд" в межах договору на виконання загально будівельних робіт від 02.09.2010 року № 03с від ТОВ ТОВ "Віктор Ко" (податкові накладні від 30.07.2010 року № 1689 (а.с.15 Т.2), від 31.08.2010 року № 2199 (а.с.12 Т.2) та в межах договору підряду від 02.08.2010 року № 02 від ТОВ "Іртас" (податкові накладні від 30.07.2010 року № 1689 (а.с.15 Т.2), від 31.08.2010 року № 2199 (а.с.12 Т.2), , що податковий кредит сформовано на підставі отриманих від постачальників податкових накладних, які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону 168, суми ПДВ сплачені у вартості сировини, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі, тобто, податковий кредит сформовано у відповідності до положень Закону 168.

Виходячи з наведеного, оскільки податковий кредит з ПДВ визначено на підставі отриманих податкових накладних, наявні податкові накладні містять всі передбачені законодавством відомості, - податковий кредит ПП "Ужгородбуд" сформовано у відповідності до положень Закону 168.

При цьому, проведеною Ужгородською МДПІ перевіркою не виявлено порушень стосовно сплати ПДВ позивачем, також відсутні встановлені законодавством докази щодо здійснення ПП "Ужгородбуд" діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки не містить жодного посилання на встановлення порушень ПП "Ужгородбуд" вимог Законів України "Про оприбуткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" стосовно формування ним валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що слугували підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ та зменшення від'ємного значення суми ПДВ, та акті в провину позивачеві відповідні порушення податкового законодавства не ставляться. В акті зазначено, що оскільки встановлено відсутність у контрагентів позивача ( ТОВ "Іртас" та ТОВ "Віктор Ко") фактичного здійснення господарської діяльності даним (відсутність виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень та в достатній кількості штатних працівників) -відображено операції по укладених договорах підряду між ПП "Ужгородбуд" та його контрагентами, які фактично не відбувались, про що суд констатує наступне:

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України наведено визначення правочину, згідно якої, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Тобто, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року за № 9 зазначено, що саме по собі невиконання угоди сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як вбачається з наведених актів цивільного законодавства, фіктивний правочин може бути визнаний недійсним за наявності законодавчо встановлених підстав для цього, однак, недійсним договір визнається в судовому порядку, а не актами перевірки податкових органів.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Виходячи з наведеного, викладені в акті перевірки висновки про завищення валових витрат та податкового кредиту по ПДВ суперечить положенням діючих на час виникнення спірних правовідносин Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", оскільки правильність формування валових витрат та податкового кредиту встановлена в судовому засіданні та підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно доводів відповідача про здійснення контрагентами позивача (ТОВ "Іртас" та ТОВ "Віктор Ко" ) незаконної діяльності поза межами правового поля, з посиланням на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2011 року, суд констатує наступне:

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2011 року (а.с.68-71 Т.2) кримінальну справу за обвинуваченням громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбаченого ст. 27, 28, 205 КК України на підставі ст. ст. 1, Закону України "Про амністію у 2011 році" закрито.

Тобто, в даному ж випадку відповідач посилається не на вирок суду, а на постанову в кримінальній справі, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 72 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, та суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності збільшення ПП "Ужгородбуд" податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та ПДВ, тобто, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, вимоги позову щодо визнання їх протиправними та скасування відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши повністю податкові повідомлення -рішення Ужгородської МДПІ від 02.07.2012 року за №№ 000104/22-0/32634728, 000105/22-0/32634728.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного (місцевого) бюджету, та такими є витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2104,02 грн. (згідно платіжного доручення від 05.07.2012 року за № 115 (а.с.2 Т.1), та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Ужгородбуд" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 2 липня 2012 року № 000104/22-0/32634728 про збільшення Приватному підприємству "Ужгородбуд" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127119,00 грн. (основний платіж -101695,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -25424,00 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 2 липня 2012 року № 000105/22-0/32634728 про збільшення Приватному підприємству "Ужгородбуд" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83283,00 грн. (основний платіж -67006,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -16277,00 грн.).

4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь Приватного підприємства "Ужгородбуд" (Закарпатська область, Ужгородський район, м. Сюрте, вул. Ратівецька, 13 код 32634728) сплачений судовий збір у сумі 2104,02 грн. (дві тисячі сто чотири гривні дві копійки).

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті