Ухвала

від 19.11.2014 по справі 2а-0770/2295/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р. м.Львів Справа № 876/142/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника відповідача Ліуша Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року в адміністративній справі № 2а-0770/2295/12 за позовом приватного підприємства «Ужгородбуд» до Ужгородської Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року приватне підприємство «Ужгородбуд» (далі - ПП «Ужгородбуд») звернулося з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі - Ужгородська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2012 року:

- за № 000104/22-0/32634728, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127 119,00 грн та

- за № 000105/22-0/32634728, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83 283,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликався на протиправність висновків відповідача про незаконність формування валових витрат та податкового кредиту на підставі договорів, укладених з ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Віктор і К», оскільки такі договори направленні на настання реальних господарських результатів, а валові витрати та податковий кредит підприємства сформовані на підставі отриманих накладних в рамках договорів підряду. Факт виконання договорів позивача із контрагентами підтверджується первинними документами.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків суду обставинам справи; тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Ужгородською МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Ужгородбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт 11.06.2012 року за № 376/22-0/32634728.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог: п.4.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.11.3.5 п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.137.2 ст.137, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку з чим перевіркою збільшено об'єкт оподаткування на 268683,00 грн, в результаті чого донараховано податок на прибуток на суму 67006,00 грн (в тому числі: за 2010 рік - 65107,00 грн, за 2011 рік - 1899,00 грн); в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» донараховано ПДВ до сплати на загальну суму 101695,00 грн (в тому числі: за липень 2010 року - 17607,00 грн, за серпень 2010 року - 38333,00 грн, за вересень 2010 року - 45755,00 грн).

На підставі акту перевірки 2 липня 2012 року Ужгородською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 000104/22-0/32634728 - про збільшення ПП "Ужгородбуд" суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 127119,00 грн (основний платіж - 101695,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 25424,00 грн; № 000105/22-0/32634728 - про збільшення ПП "Ужгородбуд" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83283,00 грн (основний платіж - 67006,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 16277,00 грн).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про формування валових витрат та податкового кредиту ПП "Ужгородбуд" за рахунок здійснення операцій з ТОВ "Іртас" та ТОВ "Віктор Ко", які фактично не здійснювались у межах господарської діяльності підприємства, що призвело до завищення валових витрат за 3 квартал 2010 року та завищення сум податкового кредиту з ПДВ за липень - вересень 2010 року.

Надаючи оцінку вказаним відносинам суд враховує наступне.

До спірних правовідносин з приводу визначення валових витрат позивача та обрахунку податку на прибуток підлягає застосуванню Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", а з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями в цей період - підлягає застосуванню Закон України "Про податок на додану вартість" (що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Актом перевірки Ужгородської МДПІ від 11.06.2012 року за № 376/22-0/32634728, встановлено наступне:

28.09.2008 року між Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти (замовник) та ПП "Ужгородбуд" (підрядник) укладено договір № 2 (т.1 а.с.115 - 119) та додаткову угоду до договору від 18.06.2009 року за № 3 (т.1 а.с.120), згідно умов яких підрядник виконує роботи по капітальному ремонту будинку - гуртожитку ЗІППО по вул.Гагаріна, 8 в м.Ужгороді (п.1 Договору), вартість робіт - 1178043,00 грн (п.1 додаткової угоди), п.4.3 Договору передбачено можливість залучення субпідрядних організацій.

На виконання договору позивачем укладено наступні договори:

1. Між ПП "Ужгородбуд" (замовник) та ТОВ "Іртас" (підрядник) укладено договір підряду від 02.08.2010 року № 02 (т.1 а.с.164 - 166), згідно якого підрядник власними силами і засобами організовує і здійснює виконання комплексу сантехнічних робіт по капітальному ремонту гуртожитку за адресою: м.Ужгород, вул.Гагаріна, 8. Згідно умов договору кошторисна ціна складає 230000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 38333,33 грн) та не включає вартість матеріалів; розрахунок за договором проводиться замовником на підставі акта приймання виконаних робіт.

ПП "Ужгородбуд" перераховано кошти на р/р ТОВ "Іртас" у сумі 335644,70 грн (в т.ч. ПДВ - 59940,78 грн), та вартість отриманих послуг та ТМЦ у розмірі 325225,00 грн віднесено до складу валових витрат за 3 кв. 2010 року та суму ПДВ у розмірі 55940,78 грн віднесено до складу податкового кредиту за звітні періоди - липень 2010 року та серпень 2010 року.

2. Між ПП "Ужгородбуд" (замовник) та ТОВ "Віктор Ко" (підрядник) укладено договір на виконання загальнобудівельних робіт від 02.09.2010 року № 03с (т.1 а.с.146 - 148), згідно якого підрядник власними силами і засобами організовує і здійснює виконання загально будівельних робіт (по розділу "підлоги") по капітальному ремонту гуртожитку за адресою: м.Ужгород, вул.Гагаріна, 8. Згідно умов договору кошторисна ціна складає 274532,00 грн (в т.ч. ПДВ - 45755,33 грн) та не включає вартість матеріалів; розрахунок за договором проводиться замовником на підставі акта приймання виконаних робіт.

ПП "Ужгородбуд" перераховано кошти на р/р ТОВ "Віктор Ко" у сумі 274532,00 грн (в т.ч. ПДВ - 45755,33 грн), та вартість отриманих послуг розмірі 274532,00 грн віднесено до складу валових витрат за 3 кв. 2010 року та суму ПДВ у розмірі 45755,33 грн віднесено до складу податкового кредиту за звітній період - вересень 2010 року.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності позивача.

Зокрема, реальність господарських операцій підтверджується: договором на виконання загальнобудівельних робіт від 02.09.2010 року № 03с (т.1 а.с.146 - 148), кошторисом розрахунку договірної ціни (т.1 а.с.148), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.149), актом приймання виконаних підрядних робіт (т.1 а.с.150), податковою накладною від 30.09.2010 року № 0294 (т.1 а.с.151), актами приймання виконаних робіт - за липень 2010 року (а.с.121-126 т.1), за жовтень 2010 року (а.с.127-130 т.1), за листопад 2010 року (а.с.131-134 т.1), за грудень 2010 року (а.с.54-57 т.2), висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 03.07.2012 року за № 52/07-12 (а.с177-186 т.1); договором підряду від 02.08.2010 року № 02 (а.с.164-166 т.1), кошторисом розрахунку договірної ціни (а.с.195 т.1), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (а.с.173 т.1), актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.194, 196-198 т.1), рахунками (а.с.7, 113 т.2), видатковою накладною (а.с.14 т.2), платіжними дорученнями (а.с.11, 16 т.2), податковими накладними: від 30.07.2010 року № 1689 (а.с.15 т.2), від 31.08.2010 року № 2199 (а.с.12 т.2), актами приймання виконаних робіт - за липень 2010 року (а.с.121-126 т.1), за жовтень 2010 року (а.с.127-130 т.1), за листопад 2010 року (а.с.131-134 т.1), за грудень 2010 року (а.с.54-57 т.2), висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 03.07.2012 року за № 52/07-12 (а.с177-186 т.1).

Згідно із п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявними в матеріалах адміністративної справи податковими накладними, отриманими ПП "Ужгородбуд" у межах договору на виконання загальнобудівельних робіт від 02.09.2010 року № 03с від ТОВ ТОВ "Віктор Ко" (податкові накладні від 30.07.2010 року № 1689 (а.с.15 т.2), від 31.08.2010 року № 2199 (а.с.12 т.2) та в межах договору підряду від 02.08.2010 року № 02 від ТОВ "Іртас" (податкові накладні від 30.07.2010 року № 1689 (а.с.15 т.2), від 31.08.2010 року № 2199 (а.с.12 т.2), підтверджується, що податковий кредит сформовано на підставі отриманих від постачальників податкових накладних, які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми ПДВ сплачені у вартості сировини, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виконання субпідрядних робіт, поставки товарів (будівельних матеріалів) контрагентами позивача та правильність визначення їх вартості, отримані за договорами роботи (послуги); товаро-матеріальні цінності використані в господарській діяльності за профілем діяльності ПП "Ужгородбуд", вказані в договорах роботи реально отримані та оприбутковані підприємством, у вартості отриманих робіт наявний та сплачений в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит.

Апелянт, як на підставу законності прийнятих податкових повідомлень-рішень покликався на те, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентом не є достатнім доказом реальності даних господарських операцій, з огляду на неспроможність контрагентів - ТзОВ «Іртаст» та ТзОВ «Віктор і Ко» виконувати господарські операції, що доводиться фактом відсутності в останніх відповідних виробничих потужностей, необхідної кількості працівників, транспортних засобів, складських приміщень, що підтверджується актом перевірки ТзОВ «Іртас» від 17.02.2011 року № 117/23-2/34419121 та актом перевірки ТзОВ «Віктор і Ко» від 17.02.2011 року № 117/23-2/34419121.

Проте, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договору позивача.

Щодо висновків відповідача про нікчемність договорів між позивачем та контрагентами суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України (стаття 215) визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як видно із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочин визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", обов'язковою умовою для визнання недійсним правочину відповідно ст.228 Цивільного кодексу України є встановлення наявності умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, який виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, шляхом ухилення від сплати податку, зменшення бази оподаткування чи отримання безпідставної майнової вигоди тощо. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України факт наявності умислу в однієї чи обох сторін на вчинення протиправного господарського зобов'язання, яке суперечить інтересам держави та суспільства, повинен підтверджуватися належними доказами, зокрема, матеріали кримінальної справи або вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Проте таких доказів суду не надано.

Стосовно доводів відповідача про здійснення контрагентами позивача ТОВ "Іртас" та ТОВ "Віктор і Ко" незаконної діяльності поза межами правового поля, з посиланням на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2011 року, то суд першої інстанції вірно встановив, що згідно з із ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2011 року (а.с.68-71 т.2) кримінальну справу за обвинуваченням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27, 28, 205 КК України, на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" закрито і вирок не виносився, тому у суді відсутні підстави для врахування такої постанови. Крім того, із вказаної постанови не видно, що вона якимось чином стосується господарських відносин контрагентів із позивачем, а також періоду, в якому відбувалися господарські операції, які є предметом судового розгляду у цій справі.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року в адміністративній справі № 2а-0770/2295/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

В.В. Святецький

Ухвала в повному обсязі складена 24 листопада 2014 року.