Постанова

від 10.12.2012 по справі 1570/6213/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/6213/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Інженерний центр трансзвук»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.10.2012 року № 0002102200 та № 0002092200, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Інженерний центр трансзвук»(надалі по тексту -Позивач або ПАТ «Інженерний центр трансзвук») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі по тексту Відповідача або ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.10.2012 року № 0002102200 та № 0002092200.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Інженерний центр трансзвук»з питань взаємовідносин з ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС», за результатами якої складено акт від 24.09.2012 року № 27/22-80/13878336, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 03.10.2012 року № 0002102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 317972,00 грн. (за основним платежем -256 364,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -61 608,00 грн.) та № 0002092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249 702,00 грн. (за основним платежем -205 091,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -44 611,00 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового Кодексу України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та того, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише в частині повноважень відповідача.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 12.09.2012 року по 18.09.2012 року на підставі направлення від 12.09.2012 року № 24/22-80 посадовою особою відповідача, у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПАТ «Інженерний центр трансзвук»з питань взаємовідносин з ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 24.09.2012 року № 27/22-80/13878336, відповідно до висновку якого, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 205 091 грн., в тому числі: жовтень 2010 року - на 44 685,00 грн., листопада 2010 року - на 84 250,00 грн., грудень 2010 року - на 49 506,00 грн., січень 2011 року на 15 150,00 грн. лютий 2012 року - на 11 500, 00 грн. та порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 256 364, 00 грн., в тому числі: за 2010 рік - на суму 246 426 грн., за 1 квартал 2011 року - 9938 грн. (а.с. 24-38 том І).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 03.10.2012 року № 0002102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 317972,00 грн. (за основним платежем -256 364,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -61 608,00 грн.) та № 0002092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249 702,00 грн. (за основним платежем -205 091,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -44 611,00 грн.) (а.с. 22-23 том І).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості робіт, отриманих від ТОВ «СП ЕТО»у 4 кварталі 2010 року на суму 885 675 грн. та у 1 кварталі 2011 року на суму 39 750 грн., а також вартості послуг, отриманих від ТОВ «ВПТК АВЕРС»у 4 кварталі 2010 року на суму 100 027,50 грн. та завищення суми податкового кредиту з ПДВ у періоді жовтень-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року на загальну суму 185 085 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «СП ЕТО»та завищення суми податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року на суму 20 005,50 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «ВПТК АВЕРС», у зв'язку з тим, що первинні документи ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС»підписані невизначеними особами, що було встановлено перевіряючими з протоколу допиту громадянки ОСОБА_1, від імені якої підписані первинні документи ТОВ «СП ЕТО»та з пояснень громадянина ОСОБА_2 від імені якого підписані первинні документи ТОВ «ВПТК АВЕРС».

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив з наступного.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, виникають на підставі господарських договорів. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Згідно ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що в перевіряємий період в ході здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами: ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС»були укладені договори підряду № 71 від 21.09.2010 року, № 80 від 24.09.2010 року, № 88 від 27.10.2010 року, № 98 від 29.10.2010 року, № 107 від 08.11.2010 року, № 116 від 11.11.2010 року, № 125 від 07.12.2010 року, № 134 від 10.12.2010 року, № 143 від 14.12.2010 року, № 152 від 17.12.2010 року, № 152 від 08.12.2010 року, згідно предметів яких Замовник (ПАТ «Інженерний центр трансзвук») доручає, а Виконавці (ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС») приймають на себе організацію здійснення робіт з підготовки будівельних майданчиків та виконання робіт по вдавлюванню паль палевдавлюючою машиною СО-450 у відповідності з проектами, наданими Замовником на будівельних майданчиках, а також інші роботи (а.с. 39-40, 43-44, 47-48, 51-52, 57-58, 61-62, 65-66, 69-70, 75-76, 79-80, 83-84 том І).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначених договорів, контрагентами позивача: ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС»були виконані роботи з організації, підготовки та вдавлюванню залізобетонних паль на будівельних об'єктах у м. Хмельницькому, м. Миколаєві, м. Христинівці, м. Києві, м. Бердянську, м. Одесі, а позивач прийняв та оплатив виконані роботи.

Про підтвердження виконання робіт за вищевказаними договорами свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме: акти виконаних робіт та податкові накладні (а.с. 41-42, 45-46, 49-50, 53-56, 59-60, 63-64, 67-68, 71-74, 77-78, 81-82, 85-105 том І), а здійснення повної оплати вартості виконаних робіт підтверджується банківськими виписками (а.с. 106-116 том І).

Вартість отриманих від ТОВ «СП ЕТО»у 4 кварталі 2010 року на суму 885 675 грн. та у 1 кварталі 2011 року на суму 39 750 грн. та від ТОВ «ВПТК АВЕРС»у 4 кварталі 2010 року на суму 100 027,50 грн. робіт, позивачем віднесено до складу валових витрат, а суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від зазначених контрагентів у загальному розмірі 205 091,00 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у відповідних періодах, а саме у періоді жовтень-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року суму ПДВ у розмірі 185 085 грн. та у грудні 2010 року суму ПДВ у розмірі 20 005,50 грн.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що виконання зобов'язань за вищевказаними договорами підряду та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цими угодами, а також використання отриманих робіт у власній господарській діяльності підтверджується також наданими позивачем первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, зокрема, належним чином засвідченими копіями договорів оренди крану, актів приймання - передачі будівельних майданчиків, актів огляду паль до вдавлювання, актів огляду прихованих робіт, журналів про вдавлювання паль за об'єктами, копіями виконавчих схем за об'єктами, копіями фрагментів пальового поля, копією схеми розташування точок закріплення вісей за об'єктом та ін. документами (а.с. 96-156 том ІІ).

Крім того, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, особливістю виконання всіх укладених між позивачем та ТОВ «СП ЕТО»договорів є їх похідний характер. Тобто, позивач, виступаючи перед Замовником будівництва Генеральним підрядником, доручало частину робіт виконувати ТОВ «СП ЕТО», яке фактично, маючи відповідну будівельну ліцензію виступало субпідрядником. У свою чергу, на підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовниками будівництва по об'єктах, на яких працювали представники ТОВ «СП ЕТО»у якості субпідрядника позивачем були надані первинні документи, а саме: копії договорів, актів приймання-передачі (форми КБ-2), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) та банківські виписки у підтвердження оплати грошових коштів (у безготівковій формі) (а.с. 224-249 том І, 1-51 том ІІ).

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами підряду, а саме: прийнято виконані роботи та оплачено вартість виконаних робіт, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що вказані вище угоди підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладені угоди були виконані, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які мають всі необхідні реквізити, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, слід зазначити, що надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС» позивачу були надані відповідні податкові накладні, які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному на момент видачі законодавству. Тобто, згідно п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість у загальному розмірі 205 091,00 грн. за вищезазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах, а саме у періоді жовтень-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року - у розмірі 185 085 грн. та у грудні 2010 року - у розмірі 20 005,50 грн.

В акті перевірки та письмових запереченнях на позов відповідач фактично, посилається лише на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 16.11.2011 року та пояснення громадянина ОСОБА_2 від 21.02.2011 року.

Так в акті перевірки (а.с. 28 том І) зазначено, що згідно вказаного протоколу допиту, громадянка ОСОБА_1 фінансово-господарську діяльність по підприємству ТОВ «СП ЕТО»не здійснювала, ніяких робіт, послуг та товарів не постачала та не отримувала, нікого на це не уповноважувала. Банківські рахунки для підприємства не відкривала, бухгалтерські документи та податкову звітність не складала та не підписувала. Якою саме діяльністю ТОВ «СП ЕТО»та з якими контрагентами мало взаємовідносини дане підприємство їй не відомо. А також, печатку підприємства ніколи не отримувала, наміру займатися фінансово-господарською діяльністю при реєстрації на її ім'я не мала, статутний фонд не формувала.

Також в акті вказано (а.с. 34 том І), що згідно вказаного пояснення від 21.02.2011 року, громадянин ОСОБА_2, фінансово-господарську діяльність по підприємству ТОВ «ВПТК АВЕРС»не здійснював, свідоцтва ПДВ в органах ДПС не отримував, фінансово-бухгалтерські документи, документи податкової звітності та інші документи, що стосуються ТОВ «ВПТК АВЕРС»не підписував.

На підставі вищезазначеного, в акті перевірки зроблені висновки про те, що оскільки усі первинні документи ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС»підписані невизначеними особами, отже не встановлено документів, оформлених відповідно з вимогами чинного законодавства, то у позивача відсутні підстави для підтвердження валових витрат та для включення до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від зазначених контрагентів.

Суд критично відноситься до зазначених висновків та вважає їх не обґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до приписів статті 121 Кримінально - процесуального кодексу України розголошення даних досудового слідства не допускається. Окрім того, інформація зазначена в протоколі допиту свідка ОСОБА_1 від 16.11.2011 року та поясненнях громадянина ОСОБА_2 від 21.02.2011 року не підтверджена вироками суду в кримінальній справі і відповідно до приписів вказаного вище наказу ДПА України не може відображатися в акті перевірки.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, інформація, викладена у протоколі допиту свідка та письмових поясненнях без відповідного вироку суду, не є та не може бути належним доказом фіктивності первинних документів складених на виконання вищезазначених договорів підряду і відповідно не можуть прийматися судом до уваги як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також суд вважає необхідним зазначити, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності первинних документів, висновок відповідача про те, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які були підписані від імені головного бухгалтера ТОВ «СП ЕТО»ОСОБА_1 та від імені головного бухгалтера ТОВ «ВПТК АВЕРС»ОСОБА_2 не мають юридичної сили та доказовості, не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач та його контрагенти ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС»належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

На даний час вищезазначені договори є дійсними та виконаними, рішень суду про визнання їх не дійсними на даний момент не існує.

Важливим є і той факт, що на момент господарських відносин позивача з зазначеними контрагентами, ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС»відповідні договори, прийняв виконані роботи та оплатив їх вартість. Вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 335/94-ВР (чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлюються виключно ст.11 3акону України 28.12.1994р. № 334/94-ВР, якими не встановлено жодних вимог щодо видів та форм документів які мають підтверджувати валові витрати підприємства. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі». Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Разом з тим, з вищевикладеного вбачається, що у підтвердження правомірності віднесення ПАТ «Інженерний центр трансзвук» до складу валових витрат суми вартості виконаних вищезазначеними контрагентами робіт у загальному розмірі 1 025 452,50 грн. позивачем були надані усі необхідні, належним чином оформленні первинні документи.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про ПДВ»визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПДВ»правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Судом встановлено, що ПАТ «Інженерний центр трансзвук»цілком обґрунтовано відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ, підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податкових деклараціях за відповідні періоди.

Таким чином, на момент перевірки до ПАТ «Інженерний центр трансзвук»органом державної податкової служби, сума податку на додану вартість була підтверджена податковою накладною, яка і є документом зазначеною підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем було правомірно сформовано та відображено валові витрати та згідно з приписами п. 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4,пункту 7.5 статті 7 Закону «Про ПДВ»включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «СП ЕТО»та ТОВ «ВПТК АВЕРС».

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, не доведено суду наявність порушень порядку формування валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних ПАТ «Інженерний центр трансзвук»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір»розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, в порядку ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 146 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Інженерний центр трансзвук»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.10.2012 року № 0002102200 та № 0002092200 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 03.10.2012 року № 0002102200 та № 0002092200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Інженерний центр трансзвук»(код ЄДРПОУ - 13878336, адреса: 65014, м. Одеса, провулок Нахімова, 6, поточний рахунок № 26003000058186 в АТ «Укрсоцбанк»м. Одеса, МФО 300023) сплачений судовий збір у розмірі 2 126 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 10 грудня 2012 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.