Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-5250/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 р. м. Львів № 2а-5250/12/1370

11 год. 05 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М.., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача Пилип’юк А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ельграф»до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельграф»(далі -ТзОВ «Ельграф») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000243540 від 20.12.2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»в розмірі 644 403 грн. та застосовано до товариства штрафні санкції в розмірі 9 470 грн., а також податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами адміністративного оскарження № 0000073540 від 12.03.2012 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 614 102 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 894 грн., № 0000083540 від 12.03.2012 року, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 121 204 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта № 267/23-3/19171388 від 12.12.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Ельграф», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року до 30.09.2011 року», яким встановлено завищення товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 151505 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 37876 грн. (4 квартал), за 2-3 квартали 2011 року -в сумі 606527 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства,а саме: пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.11 п. 14 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 150.1 ст. 150 ПК України, що визначений п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України. Разом з тим, як стверджує позивач, жодних порушень вимог податкового законодавства ним вчинено не було, висновки перевіряючих податкових ревізорів-інспекторів не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення порушують права та законні інтереси позивача, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати. Представник позивача в ході розгляду справи позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких зазначає, що висновки податкового органу про те, що позивач не мав права включати до декларації з податку на прибуток за 2009 рік ті валові витрати, які виникли у 3 кварталі 2009 року, оскільки цей період вже був охоплений попередньою податковою перевіркою, не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5.1 ст. 5, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року. Зазначила, що товариством у встановленому законом порядку відображено у декларації з податку на прибуток за 2009 рік валові доходи та витрати, які підтверджуються належно оформленими первинними документами, висновки податкового органу про завищення валових витрат не відповідають дійсності. Представники позивача позовні вимоги підтримали, просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях від 23.08.2012 року. Представник відповідача стверджує, що порушення, зазначені в акті перевірки від 12.12.2011 року, допущені позивачем, призвели до заниження податку на прибуток в сумі 614102 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 7575 грн. (4 квартал), за 2-3 квартали 2011 року в сумі 606 527 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 121 204 грн. Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України штрафна (фінансова) санкція за заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 7 575 грн. повинна становити 1 893,75 грн. Крім того, представник відповідача посилається на те, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.03.2012 року директора ТзОВ «Ельграф»ОСОБА_4 визнано винним у порушенні ведення податкового обліку за ст. 163-1 КпАП України, ОСОБА_4 свою вину визнав повністю; постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.04.2012 року головного бухгалтера ТзОВ «Ельграф»ОСОБА_5 визнано винним у порушенні ведення податкового обліку за ст. 163-1 КпАП України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 644403 грн. та накладено штраф. У зв'язку з цим, представник відповідача вважає, що факти порушення позивачем норм податкового законодавства, внаслідок чого було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, встановлені судовими рішеннями в справах про адміністративні правопорушення і не підлягають доказуванню в силу ст. 72 КАС України. Також, представник відповідача зазначає, що у відповідності до п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі від 20.12.2011 року № 0000243540 є відкликаним та не може бути предметом судового розгляду. Також представник відповідача зазначає, що позивач не мав права включати до складу валових витрат, відображених у декларації з податку на прибуток за 2009 рік, ті валові витрати, які у нього виникли в попередніх кварталах 2009 року та не були відображені у декларації з податку на прибуток за відповідний період, через охоплення цих періодів 2009 року попередньою податковою перевіркою. Виходячи з наведеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельграф»(код ЄДРПОУ 19171388) зареєстроване 26.11.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 461167, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 09.04.2012 року, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 09.06.2011 року, здійснює свою діяльність відповідно до Статуту (а.с. 14-36). Позивач знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції Пустомитівського району Львівської області Державної податкової служби.

В період з 15.11.2011 року до 05.12.2011 року державною податковою адміністрацією у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Ельграф»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року до 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 267/23-3/19171388 від 12.12.2011 року. Згідно вказаного акту від 12.12.2011 року за період з 01.10.2009 року до 30.09.2011 року позивачем задекларовано скоригований дохід у сумі 39616070 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2009 року до 30.09.2011 року встановлено його заниження всього в сумі 479574 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 476778 грн. (не включення до валового доходу перерахунку балансової вартості заборгованості по фінансовому кредиту в сумі 420719,58 грн. та перерахунку відсотків, нарахованих на основну суму фінансового кредиту в сумі 1058,41 грн., суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від фізичної особи ОСОБА_6 в розмірі 55000 грн.), 2-3 квартали 2011 року -в сумі 2796 грн. (не включення до валового доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості). Також за період з 01.102.009 року до 30.09.2011 року позивачем задекларовано валові витрати у сумі 39859188 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2009 року до 30.09.2011 року встановлено їх заниження всього в сумі 325273 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 325273 грн. та їх завищення всього в сумі 2634276 грн., в тому числі за 2-3 квартали 2011 року в сумі 2634276 грн. (перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року в 2011 рік в порушення ст. 150 ПК України).

На підставі вказаного акта перевірки від 12.12.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000243540 від 20.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на суму 644 403 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9 470 грн.

В ході адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 року рішенням Державної податкової служби у Львівській області № 2914/10/10-2005/251 від 01.03.2012 року скасовано податкове-повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2011 року № 0000243540 в частині 30301 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток та 7576,25 грн. штрафних (фінансових санкцій), в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін; а також зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 121204 грн. Рішенням Державної податкової служби України № 8475/6/10-2115 від 17.05.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0000243540 від 20.12.2011 року з врахуванням рішення ДПС у Львівській області від 01.01.2012 року, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (податкові повідомлення-рішення № 000073540 від 12.03.2012 року та № 000083540 від 12.03.2012 року), залишено без змін.

Як вбачається з рішення ДПС у Львівській області від 01.03.2012 року про результати розгляду первинної скарги та рішення ДПС України від 17.05.2012 року про результати розгляду повторної скарги підставою зміни первинного податкового повідомлення-рішення стало допущення «методологічної помилки». Суть такої «методологічної помилки», на думку ОСОБА_7, полягала в порушенні Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 2275 від 20.05.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, яким Перехідні положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доповнено п. 22.4 такого змісту: «У 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом».

За наслідками результатів адміністративного оскарження відповідачем винесено два податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0000073540 від 12.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 614102 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1894 грн.; № 0000083540 від 12.03.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 121204 грн. за 1 квартал 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності за 2009 рік в сумі 3202784 грн., що становить 80 % від загальної суми від'ємного значення 2009 року (4003480 грн.). За результатами господарської діяльності 1 кварталу 2011 року з урахуванням перенесеного від'ємного значення 2010 року одержано від'ємний результат в сумі 3092691 грн. і відображено позивачем в декларації з податку на прибуток у рядку 08 «Об'єкт оподаткування, позитивний (+), від'ємний (-) у відповідності до ст. 6 «Порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результаті наступних податкових періодів»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно акту перевірки від 12.12.2011 року та пояснень представників відповідача у зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається. В результаті цього, як стверджують представники відповідача, показник декларації за 2 квартал та 2-3 квартал 2011 року, що відображений у рядку 06 «Інші витрати», а саме рядок 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду»за 2 квартал 2011 року завищено в сумі 3092691 грн., за 2-3 квартали 2011 року -в сумі 2634276 грн., чим порушено п. 150.1 ст. 150 ПК України, що визначений п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»цього Кодексу.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд зазначає наступне:

Конституцією України в ст. 19 закріплено норму про те, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Податкового кодексу України (далі -ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року, за винятком положень, встановлених п. 1 розділу ХІХ цього Кодексу, встановлено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно абз. 5 п. 1 розділу ХІХ ПК України, розділ III «Податок на прибуток підприємств»цього Кодексу набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

До моменту набрання чинності ПК України правовідносини щодо справляння податку на прибуток регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно п. 6.1 ст. 6 цього Закону якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону. У відповідності до п. 22.4 ст. 22 цього Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У відповідності до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України п. 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Виходячи з наведених законодавчих положень, враховуючи те, що у відповідності до п. 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від'ємне значення 2010 податкового року враховується у валових витратах І кварталу 2011 року, а згідно п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України від'ємне значення в підсумках І кварталу 2011 року підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року, суд приходить до висновку, що сума від'ємного значення 2010 податкового року, визначена та відображена в цей період у податковій звітності з дотриманням вимог чинного законодавства, підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначені законодавчі норми не містять.

З врахуванням того, що від'ємне значення об'єкта оподаткування у 2010 році сформоване позивачем з дотриманням положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що не заперечується представниками відповідача, його сума правомірно перенесена позивачем у 1 квартал 2011 року, а тому підлягала врахуванню в 2, 2-3 кварталах 2011 року.

Таким чином, висновки відповідача про неправомірність формування показника декларації за 2 квартал та 2-3 квартали 2011 року, що відображений у рядку 06 «Інші витрати», а саме рядок 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду»за 2 квартал 2011 року, завищення його в сумі 3092691 грн., за 2-3 квартали 2011 року -в сумі 2634276 грн., та порушення у зв'язку з цим, п. 150.1 ст. 150 ПК України, не ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неправомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 606527 грн. та винесення відповідачем в цій частині податкового повідомлення-рішення № 0000073540 від 12.03.2012 року.

Що ж стосується решти податкових зобов'язань, суд зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненнями представників відповідача, що підставою донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 7575 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000073540 від 12.03.2012 року та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в суму 124201 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000083540 від 12.03.2012 року стали порушення, описані в акті перевірки від 12.12.2011 року. Зокрема, згідно вказаного акту від 12.12.2011 року та показань ОСОБА_7, допитаної в якості свідка, в 4 кварталі 2009 року позивачем не включено до валового доходу перерахунок балансової вартості заборгованості по фінансовому кредиту в сумі 420719,58 грн. та перерахунок відсотків, нарахованих на основну суму фінансового кредиту в сумі 1058,41 грн., тобто в порушення пп. 7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено валовий дохід на загальну суму 421778,00 грн. за вказаний період; в 4 кварталі 2009 року позивач отримав поворотну фінансову допомогу від фізичної особи -ОСОБА_6 в сумі 55000,00 грн., яка станом на 31.12.2009 року залишилась неповерненою, внаслідок чого позивачем в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено валовий дохід на загальну суму 55000,00 грн. у вказаному періоді; в порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 135.5 ст. 135 ПК України підприємством занижено валовий дохід на загальну суму 2796,00 грн. внаслідок не включення до валового доходу суми безнадійної заборгованості у вказаному розмірі; перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх заниження в сумі 325273,00 грн. за 4 кварталі 2009 року, з яких: 236467,00 грн. -втрати від курсових різниць за фінансовим кредитом та відсотками за ним; 88806,00 грн. -інші витрати. Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, пояснень представників сторін та показань ОСОБА_7, допитаної в якості свідка, при проведенні перевірки податковим органом були враховані валові доходи та валові витрати, які виникли у позивача починаючи з 4 кварталу 2009 року.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що в 4 кварталі 2009 року позивачем отримано валовий дохід від курсових різниць в сумі 421778,00 грн., втрати від курсових різниць за цей період становили 236467,00 грн. Згідно пояснень представників позивача, окрім цього, в 3 кварталі 2009 року валові доходи від курсових різниць становили 1418,00 грн., валові витрати від курсових різниць -845020,00 грн., які не були відображені у декларації з податку на прибуток за 1-3 квартали 2009 року. Виникнення таких валових доходів та валових витрат у 3 кварталі 2009 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме довідкою ПАТ «Фольксбанк»№ 09-2/18851 від 08.06.2012 року щодо сум сплачених позивачем процентів за кредитами, отриманими в ПАТ «Фольксбанк», за 2009 рік; журналами проводок; картками рахунків; авансовими звітами; розрахунками позивача.(а.с.157-172). Жодних зауважень щодо розміру сум, документів, на підставі яких вони обчислені, відповідачем в ході розгляду справи не висловлено, натомість, підтверджено, що ці документи при проведенні перевірки не бралися до уваги. Згідно пояснень позивача, суми валових доходів та валових витрат, які виникли у 3 кварталі 2009 року та не були відображені у декларації з податку на прибуток за 1-3 квартали 2009 року, включені ним до декларації з податку на прибуток за 2009 рік. Заперечуючи правомірність дій позивача щодо відображення у декларації з податку на прибуток за 2009 рік тих валових доходів і витрат, які виникли у попередньому звітному періоді, відповідач посилається на те, що період за 1-3 квартали 2009 року вже були охоплені податковою перевіркою, проведеною до проведення планової виїзної перевірки, за результатами якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час складання та подання позивачем декларацій з податку на прибуток за І-ІІІ квартал 2009 року та за 2009 рік, доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у абзаці першому цього підпункту. Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду. Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Згідно п. 11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент формування та подання позивачем декларації з податку на прибуток за 2009 рік, для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. Згідно п. 5.1, 5.2 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. Згідно п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

З врахуванням того, що чинне на час подання позивачем декларації з податку на прибуток за 2009 рік законодавство передбачало можливість включення до цієї декларації показників, які утворилися у попередньому звітному періоді та не були відображені у податковій звітності за попередній період, заперечення відповідача про неправомірність дій позивача та порушення правил ведення податкового обліку в цій частині не відповідають вимогам закону.

Також згідно пояснень представників позивача, зазначені показники, які виникли у 3 кварталі 2009 року, валові доходи та валові витрати за так званими «курсовими різницями»за 4 квартал 2009 року, валовий дохід у вигляді поворотної фінансової допомоги на суму 55000 грн., відображені в декларації з податку на прибуток за 2009 рік в графі 04.13 «Інші витрати, крім визначених у 04.1 04.12»в згорнутому вигляді як різниця між валовими витратами та валовими доходами від курсових різниць за вказані періоди. На підтвердження своєї позиції позивачем представлено розрахунки, які підтверджують відображення вказаних показників у декларації з податку на прибуток за 2009 рік у зазначений спосіб, та декларації з податку на прибуток за 1-3 квартали 2009 року, за 2009 рік, відповідач доказів зворотного не представив, проти правильності складення цих розрахунків не заперечив.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

У відповідності до п. п. 1.3, 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, Декларація з податку на прибуток підприємства (далі - декларація) та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні. У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Згідно п. 3.1 цього Порядку декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1-Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки. У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом № 334 та Законом України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». Зважаючи на викладені норми податкового законодавства, суд приходить до висновку про правильність визначення позивачем об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на підставі сформованих у декларації з податку на прибуток за 2009 рік показників.

Згідно ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

У відповідності до п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З врахуванням того, що відповідачем не представлено суду доказів неправильності обчислення значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік та, відповідно, завищення чи заниження сум податкових зобов'язань, підстави для донарахуванням позивачу податку на прибуток на суму 7575 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року на суму 12204 грн. у відповідача були відсутні.

З приводу неправильності застосування положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 2275 від 20.05.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, яким Перехідні положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доповнено п. 22.4 такого змісту: «У 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом», суд зазначає наступне. Як встановлено в ході розгляду справи на підставі акту перевірки від 12.12.2009 року, пояснень представників сторін та показань ОСОБА_7, допитаної в якості свідка, підставою донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 7575 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 121204 грн. стало порушення позивачем норм податкового законодавства, допущених у 4 кварталі 2009 року. Згідно пояснень та показань ОСОБА_7 зазначення в акті перевірки від 12.12.2011 року на сторінці 27 того, що заниження податку на прибуток в сумі 37876 грн. мало місце у 2010 році є помилкою, оскільки на всіх інших аркушах акту мова йде про 2009 рік, претензій до правильності ведення позивачем податкового обліку та визначення значення об'єкта оподаткування за 2010 рікпри проведенні перевірки у контролюючого органу не було.

Зважаючи на те, що позивачем спірні суми валових доходів та валових витрат були відображені в декларації з податку на прибуток за 2009 рік, а не у деклараціях з податку на прибуток за звітні періоди 2010 року, посилання відповідача на незастосування позивачем норм вказаного закону є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Обґрунтованих пояснень, підтверджених належними та допустимими доказами, про суть «методологічної помилки», виявленої в ході адміністративного оскарження, відповідачем суду не надано.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на преюдиціальні факти, встановлені постановами Пустомитівського районного суду Львівської області у справах про адміністративні правопорушення. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.03.2012 року у справі № 3/1316/470/12 директора ТзОВ «Ельграф»ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КпАП України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_4 порушив ведення податкового обліку, що призвело до завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 4 квартал 2009 року в сумі 101505 грн. та заниження податку на прибуток за 2010 рік в сумі 37876 грн. та за 2-3 квартали 2011 року в сумі 606527 грн., чим порушив п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 14.1.11 п. 14 ст. 14, п. 135.5.4, п. 135.5.5, п. 150. 1 ст. 150 ПК України ОСОБА_4 свою вину в судовому засіданні визнав (а.с. 249 том І).

Разом з тим, як вбачається з постанови Пустомитівського районного суду м. Львова від 10.09.2012 року, якою внесено виправлення в постанову суду від 28.03.2012 року у справі № 3/1316/470/12 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4, в описовій частині постанови вказано: «ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав частково в частині узгодженого податкового зобов'язання на суму 643,08 грн.». Цією ж постановою абзац 4 мотивувальної постанови суду від 28.03.2012 року викладено в такій редакції: «Вина ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення доведена частково на суму 643,08 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки від 12.12.2011 року, протоколом про адміністративне правопорушення, платіжним дорученням, матеріалами адміністративного оскарження». Факт сплати позивачем податку на прибуток в сумі 643,08 грн. до моменту винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підтверджується платіжним дорученням № 4426 від 04.01.2012 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. (а.с. ас.1-2 том ІІ).

Також постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.04.2012 року у справі № 1316/1139/2012 головного бухгалтера ТзОВ «Ельграф»визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КпАП України та накладено на неї штраф у розмірі 85 грн. Однак, постановою Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2012 року у справі № 1316/1139/2012 постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.04.2012 року у цій справі скасовано, провадження у справі закрито (а.с. 23-25 том ІІ).

Таким чином, посилання відповідача на встановленість фактів порушення посадовими особами правил ведення податкового обліку, які призвели до заниження податку на прибуток, не підтверджені матеріалами справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 1, 4 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З врахуванням того, що у даній справі посадові особи ТзОВ «Ельграф»не є особами, які беруть участь у справі, факти, встановлені судовими рішеннями щодо них не можуть мати преюдиціального значення, а також не можуть братися судом до уваги при дослідженні правомірності визначення відповідачем податкового зобов'язання позивачу, його розміру та підстав донарахування в силу положень наведеної статті КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

З врахуванням того, відповідачем у встановленому законом порядку не доведено порушення позивачем норм податкового законодавства, висновки акту перевірки від 12.12.2011 року не підтверджені належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 року № 0000073540 та № 0000083540.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 року № 0000243540, суд зазначає, що згідно підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу. Зважаючи на те, що оспорюване податкове-повідомлення від 20.12.2011 року № 0000243540 після винесення нового податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 року вважається відкликаним, воно не може бути предметом судового розгляду, а тому позовна вимога про його скасування не може бути задоволена судом.

Як встановлено судом та підтверджується актом перевірки від 12.12.2011 року, поясненнями сторін, допитаної в якості свідка в судовому засіданні, на підставі вказаних порушень відповідачем донараховано позивачу податок на прибуток в сумі 606527 грн., виходячи зі ставки податку в розмірі 23 %, які включені в загальну суму збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначену оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000073540 від 12.03.2012 року.

Отже, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 12.03.2012 року № 0000073540; від 12.03.2012 року № 0000083540 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000073540 та від 12.03.2012 року № 0000083540.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ельграф»(Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Тролейбусна,15 ; ЄДРПОУ 19171388) 2 146,00 (дві тисячі сто сорок шість) грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.