Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-13687/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 листопада 2012 року 17 год. 14 хв. № 2а-13687/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Опанасюка В.А., представника відповідача Прокоф'євої Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акзо Нобель Декорейтів Коатінгс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 20 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 жовтня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Акзо Нобель Декорейтів Коатінгс" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 травня 2012 року № 0001011705, № 0003932205 і № 0003942205 та від 22 серпня 2012 року № 0008122205 (також далі за текстом - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно визначив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, збільшив суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а також зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у відповідних розмірах.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та письмових поясненнях по суті позову, наданих суду у судових засіданнях 25 жовтня 2012 року та 20 листопада 2012 року. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податного законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 09 по 28 квітня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 10 травня 2012 року № 256/22-3/30401697 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період із 01 січня 2009 року по 01 квітня 2012 року та іншого законодавства за період із 01 січня 2009 року по 01 квітня 2012 року у зв'язку з отриманням форми 8-ОПП від 14 грудня 2010 року № 80281/10 (також далі за текстом - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 132255,00 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2009 року - 120740,00 грн., ІІ квартал 2009 року - 4199,00 грн., ІІІ квартал 2009 року - 1900,00 грн., IV квартал 2009 року - 2753,00 грн., І квартал 2010 року - 2207,00 грн., ІІ квартал 2010 року - 456,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у загальному розмірі 181292,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 11282,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 170010,00 грн., чим порушено п. 5.1, підпункт 5.2.1, 5.2.6 п. 5.2, абзац 4 підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) , п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення ПК України;

- занижено ПДВ у розмірі 5530,00 грн., у тому числі за: лютий 2009 року - 440,00 грн., листопад 2009 року - 1077,00 грн., грудень 2009 року - 310,00 грн., вересень 2010 року - 3703,00 грн., чим порушено підпункт 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- не нараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 3600,00 грн.

Перевірку проведено згідно з підпунктом 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на підставі наказів від 06 квітня 2012 року № 206 та від 23 квітня 2012 року № 302, копії яких вручено особисто під розписку законному представнику позивача 09 квітня 2012 року та 23 квітня 2012 року відповідно.

На підставі акту перевірки, 28 травня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення № 0001011705, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3600,00 грн. за основним платежем та у розмірі 900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0003932205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 132255,00 грн. за основним платежем та у розмірі 33064,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0003942205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5530,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1383,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної податкової служби у місті Києві (також далі за текстом - ДПС у місті Києві) скарги від 07 червня 2012 року № 2, за результатами розгляду якої ДПС у місті Києві прийнято рішення від 06 серпня 2012 року № 4810/10/12-414, яким скаргу задоволено частково, оскаржуване рішення № 0001011705 скасовано в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1114,00 грн. (891,00 грн. - основний платіж, 223,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), а оскаржувані рішення № 0003932205 та № 0003942205 залишено без змін (також далі за текстом - рішення ДПС у місті Києві) .

На підставі рішення ДПС у місті Києві, 22 серпня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення № 0008122205, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 170010,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням ДПС у місті Києві, позивач направив скаргу до Державної податкової служби України (також далі за текстом - ДПС України) , за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 06 вересня 2012 року № 1481/0/61-12/10-2115 про залишення оскаржуваних рішень (з урахуванням рішення ДПС у місті Києві) без змін, а скарги - без задоволення.

Суд не погоджується з доводами позивача про скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.7 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до валових витрат віднесено витрати за послуги іноземного оператора по роумінгу, маркетингові послуги та послуги з перевезення вантажу. Однак, як виявлено відповідачем у ході перевірки та підтверджено у ході судового розгляду справи, такі послуги, а також використання їх у господарській діяльності позивача не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зокрема, відповідно до п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стосовно зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно з п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Тобто, при розрахунку об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками І кварталу 2011 року.

Аналогічну позицію викладено у листі Державної податкової служби України від 12 вересня 2011 року № 10-2018/3582, у якому, зокрема, зазначено, що до складу ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року із 2010 року.

Зазначене також підтверджується абзацом 2 п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, яким передбачено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року без урахування будь-яких інших звітних періодів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням 01 квітня 2011 року чинності розділом ІІІ ПК України та відсутністю у ньому посилання на врахування у ІІ-IV кварталах 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року, відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за переконанням суду, до складу від'ємного значення ІІ-IV кварталів 2011 року не включається.

Викладене також підтверджується листом Державної податкової служби України від 25 січня 2012 року № 2517/7/15-1217.

Крім того, як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2012 року № 2019/12/13-12, при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, судам у відповідних випадках варто досліджувати обставини формування сум від'ємного значення, задекларованого платниками податків. При цьому необхідно дати оцінку обґрунтованим належними доказами доводам податкового органу, які заперечують достовірність даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Зокрема, може заперечуватися реальний характер господарських операцій платника податків, наслідком яких стало утворення збитків, також можуть бути наведені доводи щодо неправомірного застосування платником податків окремих норм, які регулюють справляння податку на прибуток, наприклад, щодо відображення у складі валових витрат курсових різниць тощо. У разі встановлення обставин, що свідчать про відсутність реального характеру операцій платників податків, які спричинили виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, відповідні суми повинні бути виключені зі складу витрат, що враховувалися в розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Зокрема, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть прийматись уваги тільки ті первинні документи, які, за переконанням суду, складено у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

При цьому слід зазначити, що до набрання чинності ПК України, питання щодо податку на прибуток підприємства регулювались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з п. 6.1 ст. 6, п. 16.4 ст. 16, п. 22.4 ст. 22 якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно з п. 1.5 розділу 1 наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 та п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

З викладених положень та обставин вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин існувала чітко передбачена умова включення валових витрат за 2010 рік до витрат 2011 року. Однак, відповідно до ПК України, витрати за 2010 рік застосовується виключно для зменшення валових доходів у І кварталі 2011 року без їх подальшого врахування наростаючим підсумком у наступних кварталах. 2011 року.

Стосовно ПДВ суд зазначає наступне.

В акті перевірки також зазначено, що перевіркою виявлено факт не віднесення позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ суми вказаного податку за послуги, надані нерезидентом на митній території України у лютому 2009 року у розмірі 440,00 грн.

Крім того, позивачем списано матеріальні активи, які обліковувалися на рахунку 10 "Основні засоби" І групи (офісні перегородки з металоконструкцій) у загальному розмірі 18513,00 грн., що призвело до заниження ПДВ у розмірі 3703,00 грн., а також безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за отримані послуги, надані нерезидентом на митній території України у листопаді-грудень 2009 року у загальному розмірі 1387,00 грн., які відображені в податковій звітності за відповідні місяці як у податковому зобов'язанні, так і в податковому кредиті одночасно.

У ході судового розгляду справи також з'ясовано, що вказані обставини призвели до заниження ПДВ у загальному розмірі 5530,00 грн.

Відповідно до підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, підпункту 7.2.6 п. 7.2, підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Стосовно податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Перевіркою виявлено неутримання позивачем податку на доходи фізичних осіб при оплаті працівникам позивача послуг іноземного оператора по роумінгу зі службового телефону, послуг таксі, послуг картингу та чеків за харчування.

Документів, які б підтвердили вказані витрати, позивачем до перевірки, а представником позивача - до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Акзо Нобель Декорейтів Коатінгс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Акзо Нобель Декорейтів Коатінгс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача: від 28 травня 2012 року № 0001011705, яким позивачу (ідентифікаційний код 30401697) визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (код платежу 11010100; 101) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 4500,00 грн. (Чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок); від 28 травня 2012 року № 0003932205, яким позивачу (ідентифікаційний код 30401697) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу 11020300) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 165319,00 грн. (Сто шістдесят п'ять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 00 копійок); від 28 травня 2012 року № 0003942205, яким позивачу (ідентифікаційний код 30401697) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу 14010100) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 6913,00 грн. (Шість тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 00 копійок); від 22 серпня 2012 року № 0008122205, яким позивачу (ідентифікаційний код 30401697) зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 170010,00 грн. (Сто сімдесят тисяч десять гривень 00 копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 26 листопада 2012 року