Ухвала

від 22.11.2012 по справі а36/512-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року м. Київ К-19855/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009

у справі № А36/512-07

за позовом Приватного підприємства „Експо-Трейд"

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у

м. Кривому Розі

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Експо-Трейд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень № 0003871503/0 від 15.08.2007, № 0003881503/0 від 15.08.2007, № 0003891503/0 від 15.08.2007.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003891503/0 від 15.08.2007, № 0003871503/0 від 15.08.2007, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку за період з 01.01.2004 по 30.01.2007 та складено акт № 1044/299/153/32632694 від 06.08.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003871503/0 від 15.08.2007, яким визначено позивачу суму штрафу у сумі 15188, 50 грн.; № 0003881503/0 від 15.08.2007, яким визначено позивачу суму штрафу 392, 73 грн.; № 0003891503/0 від 15.08.2007, яким визначено узгоджену суму податкового зобов'язання в розмірі 833, 9 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення абз. 1 ст. 17 Закону України „Про плату за землю" не дотримано терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку за період з 01.01.2004 по 31.12.2006.

Позивачем було подано до Центральної МДПІ податкові розрахунки земельного податку: за 2004 рік, звітний розрахунок № 450 від 02.02.2004, уточнюючий розрахунок № 1983 від 25.02.2004; за 2005 рік, звітний розрахунок № 649 від 07.02.2005; за 2006 рік звітний розрахунок № 1147 від 31.01.2006.

Відповідно до відомостей, зазначених в картках особових рахунків по ПП „Експо-трейд" за 2004-2007 роки, підприємство сплачувало узгоджені ним податкові зобов'язання з земельного податку несвоєчасно, доказів своєчасної сплати сум, зазначених у розрахунках, позивач не надав.

Згідно ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки погашення податкового зобов'язання визначені п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону, для подання податкової декларації.

Відповідно до ч. 2 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що базовий податковий період для застосування строків сплати та санкцій по Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" може визначатися лише законом з питань оподаткування.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є складовою податкового зобов'язання. А відтак, на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за межами строку 1095 днів податковим органом нараховано штрафні санкції у сумі 83, 39 грн., визначені у податковому повідомлені-рішенні № 0003891503/0 від 15.08.2007, та штрафні санкції у сумі 5004, 72 грн., що входять до суми, визначеної у податковому повідомленні-рішенні № 0003871503/0 від 15.08.2007.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 у справі № А36/512-07 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 у справі № А36/512-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко