Постанова

від 07.10.2009 по справі а36/512-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 року                                                 справа № А 36/512-07

    Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді  –  Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів              –  Нагорної Л. М., Проценко О.А.,

при секретарі – Ганноченко А. О.,  

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну   скаргу приватного підприємства «Експо-трейд», м. Кривий Ріг

на  постанову  господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 р.

у справі  № А36/512-07 (категорія статобліку – 2.11.5)

            за позовом  приватного підприємства «Експо-трейд», м. Кривий Ріг

до  Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг

            про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

    У березні 2007 р. приватне підприємство «Експо-трейд» (далі – ПП «Експо-трейд») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2007 р. № 0003871503/0, № 0003881503/0, № 0003891503/0, якими до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати земельного податку.

    Відповідачем за позовом визначено Центральну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі (далі – Центральна МДПІ).

    Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки, фактичним обставинам та невірним застосуванням відповідачем податкового законодавства.

    Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми п. п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон 2181) та наявністю у позивача самостійно узгоджених податкових зобов’язань, які не були сплачені своєчасно.

Посилання позивача на ту обставину, що на момент проведення податковою перевірки, підприємство подало уточнюючі розрахунки до декларацій, за якими нараховано штрафні санкції, не прийнято судом до уваги, виходячи з того, що самостійно узгоджене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником в судовому порядку.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що розрахунки, за якими нараховано штрафні санкції, подано ПП «Експо-трейд» помилково, до отримання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Апелянт вказує, що в додатку № 1 до податкових розрахунків по земельному податку в графі 2 «документи, що встановлюють право власності та/або користуванням землею» зазначений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, а не акт на право користування землею.

Апелянт вважає, що штрафні санкції підприємству нараховано безпідставно, оскільки після подання уточнених податкових розрахунків по податку за землю за 2004, 2005, 2006 р. у підприємства відсутнє узгоджене податкове зобов’язання по податку на землю.

ПП «Експо-трейд» також посилається на порушення судом першої інстанції та податковим органом норм ст. 15 Закону України 2181 щодо строків визначення податкових зобов’язань.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 р. без змін, а апеляційну скаргу ПП «Експо-трейд» - без задоволення.

Податкова зазначає, що підприємством допущено порушення податкового законодавства в частині строків сплати зобов’язань з земельного податку, що є підставою для застосування санкцій, передбачених п. п. 17.1.7 ст. 17 Закону 2181.

Відповідно до вимог п. 5.1 Закону 2181 податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання таких податкових декларацій

Отже, у даному випадку, податковий орган обґрунтовано та відповідно до норм п. п. 17.1.7, п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 застосував до ПП «Експо-трейд» штрафні (фінансові) санкції, а саме:

-   за 2004 р., 2005 р., 2006 р. по ставці 50% сума штрафних санкцій – 15 188, 50 грн.;

-   за 2006 р. по ставці 20% сума штрафних санкцій – 392, 73 грн.;

-   за 2004 р. по ставці 10% сума штрафних санкцій – 83, 39 грн.

На вимогу суду податковою подано розрахунок штрафних санкцій.

У судове засідання 07.10.2009 р. представники сторін не прибули, про час та місце судового розгляду спору сторони повідомлені належним  чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ПП «Експо-трейд» граничних термінів сплати земельного податку за період з 01.01.2004 р. по 30.01.2007 р., за результатами якої був складений акт № 1044/299/153/32632694 від 06.08.2007 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Визначення суми штрафних санкцій відповідно до акту перевірку та пояснень відповідача пов’язується з наступним: перевіркою встановлено, що позивачем в порушення абз. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю» не дотримано терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що визначення та застосування санкцій не у повному обсязі відповідає чинному законодавству.  

Як свідчать матеріали справи та не спростовується  сторонами, позивачем було подано до Центральної МДПІ податкові розрахунки земельного податку:

за 2004 р. – звітний розрахунок № 450 від 02.02.2004 р., уточнюючий розрахунок № 1983 від 25.02.2004 р.;

за 2005 р. – звітний розрахунок № 649 від 07.02.2005 р.;

за 2006 р. – звітний розрахунок № 1147 від 31.01.2006 р.

Відповідно до відомостей, зазначених в картках особових рахунків по ПП «Експо-трейд» за 2004-2007 р. р., вбачається, що підприємство на протязі 2004-2007 р. р. сплачувало узгоджені ним податкові зобов’язання з земельного податку несвоєчасно.

Доказів своєчасної сплати сум, зазначених у розрахунках, позивач не надав.

Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчить розрахунок, наданий податковою, штрафні санкції застосовано до платника у розмірі, передбаченому ст. 17 названого Закону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу та суду першої інстанції щодо наявності у діях позивача порушення податкового законодавства відносно строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, а також вважає, що штрафні санкції, передбачені п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, застосовано податковою в належному розмірі.

Однак, при застосуванні санкцій, а також розгляді справи у суді першої інстанції податковою та судом не враховано норми ст. 15 Закону 2181, відповідно до якої податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що штрафні санкції, передбачені п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, слід розглядати у якості податкових зобов’язань, на які поширюються норми ст. 15 названого Закону, виходячи з наступного.

  Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначається, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.2 ст.1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – зобов’язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

За визначенням п.1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання  (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є складовою податкового зобов’язання. А відтак, на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказану позицію, зокрема, викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.04.2008 р. у справі № 10/302н.

Згідно розрахунків штрафних санкцій, наданих податковою до суду апеляційної інстанції (а. с. 113, 117, 139-144), за межами строку 1095 днів податковим органом нараховано штрафні санкції у сумі 83, 39 грн., визначені у податковому повідомлені-рішенні від 15.08.2007 р. № 0003891503/0, та штрафні санкції у сумі 5004 грн. 72 коп., що входять до суми, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 15.08.2007 р. № 0003871503/0.

Виходячи з зазначеного, названі податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними, податкове повідомлення-рішення № 0003891503/0 – у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення № 0003871503/0 – частково.

Отже, позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції – про відмову у задоволенні позову у повному обсязі – скасуванню, як таке, що прийнято без врахування норм ст. 15 Закону 2181.

Посилання апелянта на ту обставину, що відповідач не мав права нараховувати штрафні санкції за порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки ним після здійснення вказаних оплат узгоджених податкових зобов’язань в подальшому подано уточнюючі розрахунки, відповідно до яких суми податкових зобов’язань було зменшено, і позивач вже не був зобов’язаний сплачувати раніше узгоджені ним податкові зобов’язання, не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з норм п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якої податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, на момент здійснення відповідних платежів з податку на землю, податкові зобов’язання, визначені у звітному розрахунку № 450 від 02.02.2004 р. за 2004 р., звітному розрахунку № 649 від 07.02.2005 р. за 2005 рік та звітному розрахунку № 1147 від 31.01.2006 р. за 2006 рік були узгодженими. Таким чином, вбачається склад порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань, передбачений п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Самостійне виявлення помилки у показниках раніше поданої податкової декларації та надання уточнюючого розрахунку після здійснення оплати сум узгоджених податкових зобов’язань із порушенням встановлених законом термінів сплати не звільняє платника від відповідальності за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Виходячи з зазначеного, апеляційна скарга і позов підлягають частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Експо-трейд», м. Кривий Ріг задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 р. – скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені  Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі:

- № 0003891503/0 від 15.08.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 83, 39 грн.;

- № 0003871503/0 від 15.08.2007 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5 004, 72 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Приватного підприємства «Експо-трейд», 50076, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, б. 74 а, ЗКПО 32632694 за рахунок Державного бюджету України 2, 55 грн. судових витрат.

             Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову виготовлено у повному обсязі   16.12.2009 р.

             Головуючий суддя                                                                 Л.П.Туркіна

                   суддя                                           Л. М. Нагорна

       суддя                             О.А. Проценко