Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-9007/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9007/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Колісник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському райні м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Констракшн»до Державної податкової інспекції у Печерському райні м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Констракшн» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському райні м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2012 року позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському райні м.Києва Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2012 року по адміністративній справі №2а-9007/12/2670 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач встановив господарсько-виробничі відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ВЛАС»(надалі -ТОВ «БК «ВЛАС»), уклавши з ним договори підряду на виконання робіт (договір № 005/10 від 17.02.2010 р., договір № 10-01-09/1 від 08.09.2010 р., договір № 21-01-09/10 від 21.09.2010 р., договір № 01-02-11/10 від 01.11.2010 р., договір № 03-01-02/11 від 03.02.2011 р., договір №25-01-02/11 від 25.02.2011 р., договір №16/05 від 16.05.2011 р.) (зазначені документи містяться у матеріалах справи).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Констракшн»здійснює наступні види господарської діяльності (за КВЕД): 74.20.3 діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; 45.21.1 будівництво будівель; 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна;70.32.0 управління нерухомим майном; 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу.(довідка міститься у матеріалах справи).

ТОВ «БК «ВЛАС»виконано, а Позивачем прийнято, оплачено виконані роботи на загальну суму 882 600,56 грн., що підтверджується оформленими належним чином та підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт довідками про вартість виконаних робіт /та витрати/, а також платіжними дорученнями. (зазначені документи містяться у матеріалах справи).

Судом першої інстанції встановлено, що під час укладання договорів підряду на виконання ТОВ «БК «ВЛАС»мало всі необхідні технічні та технологічні можливості виконувати роботи, обумовлені договорами, зокрема, відповідний кваліфікований персонал, необхідні інструменти, устаткування та обладнання, відповідні дозвільні документи (ліцензію на виконання будівельних робіт серії АВ № 194781, видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 1211.10.32-45.21.1, виданий Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву).

За червень 2011 року Позивач отримав від ТОВ «БК «ВЛАС»дев'ять податкових накладних (копії містяться у матеріалах справи), які відповідали вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу (мали всі необхідні реквізити, були підписані та скріплені печаткою).

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За правилами пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7.3 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналогічні положення закріплені у п. 187.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201, ч. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми закріплені у ст. 198 Податкового кодексу України.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі суми податку, сплаченого ТОВ «Сент Софія Констракшн»підтверджено податковими накладними ТОВ «БК «ВЛАС», видаткові та податкові накладні оформлено відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»для товарів (послуг), придбання (поставка) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (поставки) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Отже, витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції, що взаємовідносини позивача з ТОВ «БК»«ВЛАС»оформлені договором та підтверджені виданими ним податковими накладними, придбані товари використовувались позивачем у власній господарській діяльності на виробництво продукції, отже позивачем виконано передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Відповідач не навів належних обґрунтувань та доводів, які б спростовували реальність здійснених між Позивачем і ТОВ «БК «ВЛАС» господарських операцій, що свідчить про неправомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

За змістом ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському райні м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.