Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-10882/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10882/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашян С.К.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИТИ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 17 липня 2012 року №0006702202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Київська будівельна компанія «Київбудком»зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість в розумінні Податкового кодексу України.

Так, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПРАТ «КБК «Київбудком»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»за період з 01 вересня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт від 26 червня 2012 року №441/22-2/24934463.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 розділі V Податкового Кодексу України, та п. 4 Прядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року. №969, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України від 29 грудня 2010р. №1401/18696, підприємством завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість 538 537 грн., в тому числі за вересень 2011р. на суму податок на додану вартість - 296078 грн., травень 2011р. на суму податок на додану вартість - 242459 грн.

Відповідачем зроблені висновки про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»є нікчемними та такими, що спрямовані на надання податкової вигоди третім особам.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 17 липня 2012 року №0006702202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 538 537,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 134 634,00 грн.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Київська будівельна компанія «Київбудком»(Генпідрядник) та ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»(Субпідрядник) протягом періоду з 01 вересня 2011 року по 31 жовтня 2011 року були укладені: договір підряду від 27 вересня 2010р. №417, за умовами якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує у відповідності з проектною документацією та умовами договору виконання робіт на об'єктах Генпідрядника будівництво соціально - громадського комплексу бульвар Дружби Народів та будівництво зони 5 на території ВАТ «Подільський Цемент»; договір підряду від 29 березня 2010р. №399, за умовами якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує у відповідності з проектною документацією та умовами договору виконання робіт на об'єктах Генпідрядника будівництво житлового будинку і господарювання будівлі на вул. Боричів Тік 9а, житлово - офісний комплекс на вул. М.Майорова 5а.; додаткова угода №1 до договору №399 від 29 березня 2010р, за умовами якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує у відповідності з проектною документацією та умовами договору виконання робіт на об'єктах Генпідрядника будівництво адміністративної будівлі та їдальні по вул. Лейпцизькій, будівництво блоку малоповерхневих житлових будівель по вул. Лебедєва 1 в 9-му кварталі.

На виконання умов даних договорів його сторонами складені додаткові угоди до них, акти приймання виконаних робіт, в яких наведено перелік виконаних робіт та їх вартість по кожній окремій позиції, довідки про вартість виконаних робіт та витрат, податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата виконаних ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»робіт була здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок даного контрагента, підтвердженням чого є виписки банку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до даних реєстру анульованих свідоцтв платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної Податкової Служби України sts.gov.ua свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»було анульоване тільки 16 грудня 2011 року. Тобто, на час виписання податкових накладних за період з 01 вересня 2011 року по 31 жовтня 2011 року було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції здійснені між позивачем та ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології»мають реальний характер, а роботи виконані контрагентом призначені для використання позивачем при здійсненні ним господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити наступне, що виконання договорів підряду від 29 березня 2010 року. №399 та від 27 вересня 2010 року. №417, були предметом дослідження у адміністративній справі №2а-6319/12/2670, за результатами розгляду якої прийнято постанову Окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року. Даною постановою встановлено що операції ПАТ «КБК «Київбудком»з контрагентами, в тому числі з ТОВ «ІПБК «Новітні технології»здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами. Дана постанова набрала законної сили 23 серпня 2012 року, а обставини встановлені у даній справі у відповідності до ч.1 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню в ході розгляду даної справи.

Відповідно до статті 2 Закону України від «Про державну податкову службу в Україні»(чинного до 05 липня 2012 року) завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Частиною першою статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(чинного до 05 липня 2012 року) визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна та інше.

Аналізуючи викладені норми та положення ст.20 Податкового кодексу України «Права органів державної податкової служби», колегія суддів вважає, що органи державної податкової служби, виходячи з своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків та зборів, правильність ведення податкового обліку. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не наділяла податкові органи правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між платниками податків та їх контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо. Тобто, податковий орган не уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позивачем порушено вимоги п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України (порушення порядку подання декларації з податку на додану вартість) то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за таке порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу відповідно до п.п. 49.12.1. п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України, а не збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем у відповідності до вимог ч.2 ст.72 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення -рішення від 17 липня 2012 року №0006702202.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення про задоволення адміністративного позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 07.12.12р.