Ухвала

від 27.11.2012 по справі 1312/1814/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1312/1814/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 22-ц/1390/6937/12 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого -Федоришина А.В.

суддів : Берези В.І., Павлишина О.Ф.

при секретарі -Дідусю О.Р.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТзОВ «Аптека № 37»на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 37»про стягнення вартості успадкованої ним частки у статутному фонді

в с т а н о в и л а :

оскаржуваною ухвалою накладено арешт на усе майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 37»в межах суми позову - 224000 грн.

Ухвалу оскаржило ТзОВ «Аптека № 37», просить її скасувати. Зазначає, що оскарженою ухвалою накладено арешт на все майно Товариства в тому числі і на кошти, які знаходяться в банківських установах, що зупинило роботу Товариства. Вжиті судом заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, однак суд не взяв до уваги дані обставини. Крім того зазначає, що на момент звернення із позовом права позивача не були порушені і підстав для накладення арешту на майно Товариства не було. Суд порушив порядок розгляду заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її заперечення, дослідивши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відпові дачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з позовом до суду про стягнення вартості успадкованої ним частки у статутному фонді.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову місцевий суд прийшов до вірного висновку, що між сторонами існує спір, спірна сума позову є значною і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин підстави для забезпечення позову були наявними, однак суд порушив порядок розгляду заяви ОСОБА_2, який передбачений ст. 153 ЦПК України, а саме: питання про забезпечення позову було вирішено не судом у судовому засіданні, а суддею одноособово.

Так як судом порушено порядок розгляду заяви про забезпечення позову, то колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу слід скасувати і постановити нову ухвалу, якою позов ОСОБА_2 слід забезпечити.

Обговорюючи питання про забезпечення позову, колегія суддів виходить із того, що необхідним і достатнім способом для цього буде накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

При цьому суд виходить із того, що накладення арешту на грошові кошти Товариства перешкоджатиме його господарській діяльності.

Так як суд першої інстанції вирішив питання з порушенням норм процесуального права, то колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу.

На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 37»задовольнити частково.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2012 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 37»(м. Львів, вул.. К. Левицького, 116, код ЄДРПОУ 20844639) в межах позовних вимог -224000 грн..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді