Рішення

від 03.12.2012 по справі 5011-49/13542-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-49/13542-2012 03.12.12 За позовом Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації

До Приватного підприємства «АЙСБЕРГ ПЛЮС»

Про стягнення 49 198,88 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача: Новікова В.В. -за дов. №13 від 13.03.2012р.

Від відповідача Ющенко Ю.В. -за дов. №б/н від 11.04.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Комунальне підприємство «Чоколівське»Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «АЙСБЕРГ ПЛЮС»про стягнення з останнього заборгованості по договору про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території №3369 від 01.04.2008р. у розмірі 49 198,88 грн., з яких 34 435,22 грн. -основного боргу, 8 322,49 грн. -інфляційних витрат, 2788,90 грн. - пені, 3 657,27 грн. -3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач - Приватне підприємство «АЙСБЕРГ ПЛЮС» в порушення умов Договору №3369 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008р. свої зобов'язання належним чином не виконував. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2012 порушено провадження у справі №5011-49/13542-2012 та призначено розгляд справи на 24.10.2012.

Відповідач проти відзиву заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, крім того просив застосувати строк позовної давності щодо до стягнення з нього заборгованості за період з 01.01.2009р. по 01.09.2009р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.10.2012, від 12.11.2012 розгляд справи №5011-49/13467-2012 відкладався, відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні 26.11.2012 оголошувалася перерва до 03.12.2012р.

В судовому засіданні 03.12.2012 представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.12.2012 з'явився та просив відмовити у позові повністю.

Таким чином, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-49/13467-2012.

В судовому засіданні 03.12.2012р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2008 року між Комунальним підприємством «Чоколівське»Солом'янської районної у місті Києві ради (далі - Виконавець) та Приватним підприємством «АЙСБЕРГ ПЛЮС» (далі -Орендар, Власник) укладено Договір №3369 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - Договір).

Предметом даного договору є надання позивачем за плату відповідачу комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення загальною площею 494 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 16, і участь відповідача у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Згідно з п. 2.1 Договору Орендар щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Відповідно до п. 2.2 Договору розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

У відповідності з п. 2.6 та п. 2.7 Договору крім плати за комунальні послуги Орендар сплачує Виконавцю експлуатаційні витрати (414,96 грн. на день укладення договору) та розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення у розмірі 25,19 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору Орендар (Власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

У відповідності до ст. 179 Житлового кодексу України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, визначені обов'язки власника та наймача (орендаря), зокрема такі, як укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»від 20.05.1999 встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, зобов'язання за Договором № 3369 щодо повного та своєчасного внесення плати надані послуги відповідачем не виконані, а тому останнього утворилася заборгованість у розмірі 34 435,22 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням умов договору відповідачу була нарахована пеня у розмірі 2 788,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 322,49 грн. та 3% річних у розмірі 3 652,27 грн.

Відповідач проти позову повністю заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи свої заперечення посилався на наступне.

Так з січня 2009 року за Рішенням Київської міської державної адміністрації різко були підняті тарифи на послуги, які надає Позивач, у зв'язку з чим Відповідачем було призупинено виплати за послуги.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.02.2009р. було зупинено дію розпорядження Київської міської державної адміністрації № 95, 96, 97 «Про погодження тарифів на комунальні послуги по централізованому забезпеченню холодною водою і водовідвід холодної та гарячої води для населення»; «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги по централізованому опаленню та забезпечення гарячою водою для населення»; «Про встановлення і погодження тарифів на послуги по утриманню будинків та споруд і прибудинкових територій».

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.12.2010 року визнано незаконними і не діючими з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2009 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги по централізованому забезпеченню холодною водою і водовідвід холодної та гарячої води для населення»; «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги по централізованому опаленню та забезпечення гарячою водою для населення»; «Про продовження дії розпоряджень виконавчого комітету Київради (КМДА) від

Зі слів відповідача він у травні 2009 року звертався до Позивача з проханням зробити перерахунок вартості наданих послуг за період з січня 2009 року по квітень 2009 року та з грудня 2009 року по квітень 2010 року Однак, зазначене прохання було проігнороване.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, фактично право вимоги позивача про стягнення з відповідача експлуатаційних витрат виникало щомісячно з 1 числа місяця наступного за звітним.

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 02.10.2012, тобто після спливу загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2009 року по вересень 2009 року включно.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В судовому засіданні 24.10.2012 відповідач у відзиві просив про застосування строків позовної давності.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості з експлуатаційних послуг у розмірі 17 803,86 грн. за період з січня 2009 року по вересень 2009 року включно слід відмовити.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача позивачем 26.11.2012 через канцелярію суду подано рахунки-фактури, виставлені постачальниками табуляграми, відповідно до яких відповідач мав сплатити за фактично отримані комунальні послуги.

Судом встановлено, що за щомісячні періоди надання послуг з 01.10.2009р. по 01.09.2012р. включно позивачем безперебійно нараховувались та виставлялись відповідачу рахунки на сплату фактично отриманих послуг, згідно з Договором.

В свою чергу, виставлені позивачем рахунки за щомісячні періоди з 01.10.2009р. по 01.09.2012р. включно були оплачені відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, таким чином відповідачем було порушено п. 4.1 Договору, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем за надані послуги.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме рахунки-фактури та виставлені постачальниками табуляграми.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за фактично спожиті останнім послуги становить 16 631,36 грн.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги за Договором в розмірі 16 631,36 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем з посиланнями на п. 4.2 Договору № 7212 та Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»нараховано відповідачу пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення у розмірі 2 788,90 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства .

Згідно п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Правовідносини між сторонами даного спору виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби, зокрема, юридичної особи у забезпеченні теплової енергії, то до цих правовідносин має застосовуватися положення спеціального нормативного-правового акта, а саме Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який регулює ці відносини.

Частиною 2 статті 1 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача оплати за експлуатаційні витрати з 01.01.2009 по 01.09.2009 року включно, то підстави вважати, що відповідачем було допущено прострочення виконання свого обов'язку щодо оплати послуг за вказаний період відсутні, а тому відсутні правові для стягнення з відповідача пені за прострочення оплати послуг з 01.01.2009 по 01.09.2009 та пені, нарахованої на заборгованість за послуги опалення, холодного та гарячого водопостачання і відшкодування мереж.

Проте, з огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати експлуатаційних послуг виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За здійсненим судом перерахунком пені в межах періоду нарахування, визначеного позивачем, з урахуванням встановленої судом суми заборгованості відповідача, настання у відповідача строку платежу, Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та п. 4.2 Договору сума пені становить 1 494,39 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 652,27 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 1 453,20 грн., за уточненим розрахунком суду.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 8 322,49 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 329,40 грн., за уточненим розрахунком суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги та утримання прибудинкової території визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 16 631,36 грн. -основний борг, 1 494,39 грн. -пеня, 3 329,40 грн. -інфляційні втрати, 1 453,20 грн. -3% річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АЙСБЕРГ ПЛЮС»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 16,код ЄДРПОУ 32113426) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної у місті Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, ідентифікаційний код 35756971) заборгованості за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території №3369 від 01.04.2008р. у розмірі 22 908,35 грн., з яких 16 631,36 грн. -основний борг, 1 494,39 грн. -пеня, 3 329,40 грн. -інфляційні втрати, 1 453,20 грн. -3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «АЙСБЕРГ ПЛЮС»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 16,код ЄДРПОУ 32113426) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної у місті Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, ідентифікаційний код 35756971) 46,56 грн. -судових витрат.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5 . Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.В.Митрохіна

Дата підписання рішення 07.12.2012р.