Ухвала

від 05.12.2012 по справі 16/52-09-1704

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"05" грудня 2012 р.Справа № 16/52-09-1704

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Ярошенко С.П.

За участю представників сторін:

Від позивача (скаржника): Коваль К.П. за довіреністю від 18.06.2012р.

Від відповідача: не з'явився;

Від органу ДВС: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк" (вх. № 30512/2012 від 09.10.2012р.) на дії Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку, передбаченому ст. 121 -2 ГПК України, по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк „ВіЕйБі Банк" до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення 69 114,61 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 17.06.2009р. по даній справі позов відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк „ВіЕйБі Банк", найменування якого в подальшому було змінено на публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський акціонерний банк" (далі по тексту -ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк"), було задоволено частково, присуджено до стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту -ОСОБА_3) на користь ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" заборгованість за кредитом в сумі 64 690,00 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 702,99 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 598,45 грн., витрати на сплати держмита в сумі 669,91 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 114,38 грн.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом 01.07.2009р. було видано відповідний наказ, який було направлено на адресу стягувача -ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк".

09.10.2012р. ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось до суду із скаргою (вх. № 30512/2012) на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Прібилова А.В. в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, у відповідності до якої скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову даного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 16 / 52 -09 - 1704 від 01.07.2009р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача грошових коштів в сумі 67 766,73 грн. Ухвалою суду від 19.10.2012р. вказана скарга була призначена до розгляду в засіданні суду.

Відповідач заперечує проти задоволення скарги ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" з огляду на її необгрунтованість.

Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції був належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень під розписку, однак жодного разу його представник в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, незважаючи на неодноразові вимоги суду, названим органом державної виконавчої служби не було надано суду засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 01.07.2009р. по даній справі, у зв'язку з чим, скарга ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

В силу приписів ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи, виданий господарським судом наказ від 01.07.2009р. на примусове виконання рішення суду від 17.06.2009р. по даній справі було пред'явлено скаржником до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. На підставі постанови № В-12/18 від 14.03.2012р. виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного судового рішення було закінчено на підставі п. 10 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" у зв'язку із передачею виконавчого документу для виконання до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції за належністю. Як вбачається з тексту вказаної постанови, підставою для закінчення вказаного виконавчого провадження стало подання ОСОБА_3 заяви із вимогою про передачу виконавчого документу до виконання за місцезнаходженням належного йому майна, яке перебуває за адресою: АДРЕСА_1

У зв'язку з викладеним, Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції дійшов висновку про необхідність передачі наказу суду від 01.07.2009р. по даній справі до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про виконавче провадження") виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання , перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. . У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Згідно зі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

З огляду на наведені положення закону, суд зазначає наступне. У випадку, якщо в процесі примусового виконання рішення буде встановлено, що за місцем проведення виконання відсутнє будь-яке майно боржника, на яке можна звернути стягнення, а також у випадку наявності обґрунтованого документального підтвердження факту наявності майна боржника на території, не підвідомчій державному виконавцю, останній наділений повноваженнями передати виконавчий документ для виконання за місцезнаходженням майна боржника. Документальним підтвердженням факту наявності належного боржника майна на непідвідомчій державному виконавцю території можуть бути відповідні належні докази, як-то інформація від бюро технічної інвентаризації про наявність зареєстрованих за боржником на праві власності об'єктів нерухомого майна. З метою перевірки отриманої інформації про знаходження майна боржника на іншій території та, відповідно, отримання достеменного документального підтвердження цього факту, державний виконавець вправі вжити заходів, визначених ч. 4 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження", згідно з якими у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

Отже, перевірка інформації про фактичне місцезнаходження належного боржнику майна може бути здійснена шляхом направлення відповідного доручення до органу державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію, на якій розташоване належне боржнику майно. Складений за результатами виконання такого доручення акт державного виконавця із викладенням у ньому факту виявлення належного боржнику майна, на яке може бути звернено стягнення, є документальним підтвердженням наявності у боржника майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, яким було відкрито відповідне виконавче провадження.

Таким чином, саме за наявності обґрунтованого документального підтвердження, зокрема акту державного виконавця за результатами виконання доручення, про наявність майна боржника на території, не підвідомчій державному виконавцю, відкрите виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження", з передачею виконавчого документу до виконання за належністю.

Як було зазначено вище по тексту ухвали, згідно із оскаржуваною постановою Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від № В-12/18 від 14.03.2012р., єдиною підставою для закінчення виконавчого провадження було подання боржником відповідної заяви із повідомленням про знаходження належного йому рухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а також вимогою про передачу виконавчого документу за належністю. Постанова не містить посилань на будь-які беззаперечні докази, які підтверджують факт знаходження належного боржнику майна на цій території, так само як і посилання на здійснені державним виконавцем заходи, направлені на перевірку інформації про місцезнаходження майна. Більш того, будь-які докази з цього приводу не були надані суду і Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції під час розгляду скарги на його дії.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини господарський суд дійшов висновку, що виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 01.07.2009р. по даній справі було припинено Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виключно на підставі поданої ОСОБА_3 заяви, без отримання будь-яких доказів на підтвердження факту знаходження належного відповідачу майна за адресою: АДРЕСА_1, а також без перевірки цієї інформації шляхом видання відповідного доручення іншому органу державної виконавчої служби.

Наведене є порушенням приписів ч.ч. 4, 5 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження" та свідчить про незаконність постанови Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження № В-12/18 від 14.03.2012р.

У відповідності до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положеннями ст. 83 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що постанови органів державної виконавчої служби підлягають скасуванню у випадку їх невідповідності вимогам закону.

Підсумовуючи вищевикладене, постанова Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження № В-12/18 від 14.03.2012р. підлягає скасуванню як така, що суперечать вимогам Закону України „Про виконавче провадження". Таким чином, скарга ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" із вимогами про визнання незаконної вищезазначеної постанови та її скасування підлягає задоволенню.

Також, при розгляді даної скарги Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не було надано суду будь-яких доказів повідомлення ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 01.07.2009р. шляхом направлення в триденний строк копії відповідної постанови. У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що неподанням названим органом державної виконавчої служби доказів направлення позивачу оспорюваної постанови свідчить про порушення з боку Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції вимог ч. 5 ст. 20, ч. 3 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" в процесі здійснення вищезазначеного виконавчого провадження.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази і передачі наказу суду від 01.07.2009р. по даній справі для виконання до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Більш того, станом на 31.08.2012р. виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ „ВіЕйБі Банк" заборгованості в сумі 67 105,82 грн. до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не надходило, що підтверджується листом останнього від 04.09.2012р. за № 3726.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність та правомірність задоволення скарги ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" шляхом визнання незаконною та скасування постанови Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження № В-12/18 від 14.03.2012р.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зокрема стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

В свою чергу, положеннями ст.ст. 4 5 , 115 ГПК України, передбачено, що ухвала як форма судового рішення господарського суду є обов'язковою для виконання на всій території України.

Враховуючи, що Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в процесі розгляду скарги на його дії було проігноровано вимоги суду щодо надання копії всіх матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 01.07.2009р. по даній справі, незважаючи на неодноразові вимоги суду з цього приводу, а також не забезпечено явку свого представника в судові засідання для надання пояснень по суті скарги, приймаючи до уваги належне повідомлення цього учасника судового процесу про час та місце розгляду скарги на його дії, господарський суд вважає за необхідне в якості заходу процесуального примусу накласти на названий орган державної виконавчої служби штраф в сумі 1 700 грн. за ухилення покладений на нього господарським судом дій.

Керуючись ст.ст. 11, 20, 49, 82, 83 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32 -34, 83, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк" на дії Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції -задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження № В-12/18 від 14.03.2012р.

3. Стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції /65076, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36-Г/ до державного бюджету України на рахунок № 31210206783008, отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації -22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, в сумі 1 700 грн. 00 коп. /одна тисяча сімсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

Відповідно до ст. 106, 121-2 ГПК України ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Желєзна С.П.